Постанова від 31.07.2019 по справі 320/121/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/121/19 Суддя першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Сорочка Є.О.

Федотова І.В.

при секретарі Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Май Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ Компанія Май Україна звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 28 листопада 2018 року № 0035711411.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДФС у Київській області, звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на здійснення судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ Смарт Плюс . Відповідач зазначає, що ТОВ Смарт Плюс немає для виконання обумовлених договором послуг необхідної кількості працівників, а наявні у його штаті працівники (3 особи) не могли надавати послуги у вказаних позивачем обсягах зважаючи, крім іншого, на територіальну віддаленість міст у яких необхідно вчиняти обумовлені договором дії. Крім того, відповідач зазначає, що згідно з податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 2 квартал 2018 року, поданого ТОВ Смарт Плюс працівники даного товариства не були залучені до роботи. Крім того, скаржник зазначає на наявність в Єдиному реєстрі судових рішень інформації стосовно ТОВ Смарт Плюс внесеної до реєстру за № 32018100060000023, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає про відсутність вироку суду, прийнятого відносно посадових осіб ТОВ Смарт Плюс , що виключає застосування до позивача, як до добросовісного платника податків, негативних наслідків у вигляді прийняття податкового - повідомлення рішення.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 12 жовтня 2018 року № 4216 виданого Головним управлінням ДФС у Київській області (надалі Відповідач) та наказу Головного управління ДФС у Київській області від 11 жовтня 2018 року № 2137 з 12 жовтня 2018 року по 19 жовтня 2018 року головним державним ревізором-інспектором Поночовною Т.В. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Компанія Май Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Смарт Плюс за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року.

За результатами перевірки було складено акт від 26 жовтня 2018 року № 898/10-36-14- 11/35442324 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Компанія Май Україна податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Смарт Плюс за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 112016 грн 00 коп., в тому числі за травень 2018 року в сумі 112016 грн 00 коп.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ТОВ Смарт Плюс у зв`язку з відсутністю необхідної кількості працівників, технічних та фізичних можливостей не могло здійснювати обумовлені договором послуги, які полягають у вивченні потенційних можливостей товарного ринку замовника (попит і потреби) збір інформації щодо представленості і цін, та передачу її в електронному вигляді у зручній формі для аналізу з метою поліпшення збуту продукції.

Такі висновки податкового органу, крім іншого, мотивовані тим, що послуги повинні були бути надані в магазинах мереж супермаркетів в таких містах України, як Київ, Чернівці, Біла Церква, Вінниця, Дніпродзержинськ, Житомир, Запоріжжя, Івано - Франківськ, Кіровоград, Кременчук, Кривий Ріг, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Тернопіль, Бориспіль, Бровари, Дніпропетровськ, Полтава, Суми, Харків, Херсон, Черкаси, Чернігів, які територіально віддалені один від одного.

Відповідач зазначав, що на ТОВ Смарт Плюс у травні 2018 року працювало лише 3 особи, в т.ч. директор/головний бухгалтер (звіт ЄСВ), тобто на 3 працівника у травні 2018 року, згідно наданих до перевірки додатків, здійснили 8468 відвідувань. На один робочий день припадає 403,2 відвідувань, на одного працівника - 134,4 відвідувань. Тобто, працівник ТОВ Смарт Плюс фізично не міг за один робочий день здійснити 134,4 відвідувань в магазинах мереж супермаркетів, які знаходяться в різних містах України та за різними адресами.

Також відповідач вказував, що згідно Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 2 квартал 2018 року, поданого ТОВ Смарт Плюс 18 липня 2018 року за № 39495109, за договорами цивільно - правового характеру з квітня 2018 року по червень 2018 року працівники не були залучені до роботи (ознака 102 ) та не підтверджено здійснення послуг, які включають в себе вивчення потенційних можливостей товарного ринку замовника (попит і потреби) збір інформації щодо представленості і цін, та передачу її в електронному вигляді у зручній формі для аналізу з метою поліпшення збуту продукції для ТОВ Компанія Май Україна (ознака доходу 157 ).

Вказані вище обставини, на переконання податкового органу, свідчать про нереальність операцій з надання послуг, які визначені договором від 02 січня 2018 року № 01/01-2018 та додатками до нього № 16, № 17, № 18, № 19 від 01 травня 2018 року.

Також відповідач зазначив, що в Єдиному реєстрі судових рішень наявна інформація стосовно ТОВ Смарт Плюс : матеріали досудового розслідування, внесені 28 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100060000023, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27. ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідач вказував, що послуги зазначені в додатках до договору №01/01-2018 про надання послуг та в актах надання послуг - відрізняються.

Крім того, відповідач зазначив про недоцільність залучення до виконання вказаних вище робіт працівників контрагента позивача з огляду на наявність у позивача необхідних виробничих приміщень, трудових ресурсів спеціальної кваліфікації, основних засобів для дослідження ринку та його основних суб`єктів, поведінки споживачів, конкурентів, постачальників, посередників, контактних аудиторій, аналізу та прогнозування кон`юнктури ринку, визначення конкурентоспроможності товарів з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ Компанія Май Україна та ТОВ Смарт Плюс , на думку податкового органу відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері, зазначені податкові накладні не можуть бути підставою для формування ТОВ Компанія Май Україна податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Смарт Плюс .

На підставі таких висновків акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2018 року № 0035711411 на загальну суму 140 020 грн 00 коп., з яких сума заниження податку на додану вартість - 112 016 грн 00 коп. та сума штрафу - 28 004 грн 00 коп.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи по господарських операціях позивача з його контрагентом, а вирок суду, стосовно посадових осіб ТОВ Смарт Плюс для підтвердження відсутності факту реального здійснення господарських операцій, відповідачем не надано, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

За змістом п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, вказані обставини є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 820/12816/13-а.

Колегія суддів вважає, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При дослідженні в процесі розгляду справи первинних документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що послуги зазначені в договорі від 02 січня 2018 року № 01/01-2018 не відповідають послугам зазначеним в актах приймання-передачі.

Зокрема, відповідно до п. 2.1.1 договору від 02 січня 2018 року № 01/01-2018 передбачено, що виконавець здійснює розміщення інформації про товари замовника в рекламно-інформаційних печатних виданнях. Однак, під час розгляду справи доказів розміщення такої інформації в будь-яких виданнях не надано.

Крім того, відповідно до додатків до договору від 02 січня 2018 року № 01/01-2018: № 16, № 17, № 18, № 19 від 01 травня 2018 року передбачено, що надані контрагентом позивача послуги включають в себе вивчення потенційних можливостей товарного ринку замовника, збір інформації щодо представленості і цін, та передачу їх в електронному вигляді у зручній формі для аналізу з метою поліпшення збуту продукції.

На підтвердження виконання такого договору та додатків до договору надано лише PrintScreen товару (чаю), з яких неможливо встановити, яким чином вказана інформація сприяла вивченню потенційних можливостей товарного ринку замовника, збір інформації щодо представленості і цін на такий товар.

У актах надання послуг від 18 травня 2018 року № 46, від 31 травня 2018 року № 47, від 31 травня 2018 року № 48, від 31 травня 2018 року № 49 зазначено, що виконавцем було виконано роботи з дослідження ринку та його основних суб`єктів, поведінки споживачів, конкурентів, постачальників, посередників, контактних аудиторій, аналіз та прогнозування кон`юнктури ринку, визначення конкурентоспроможності товару.

Разом з тим, в даних документах містяться загальні формулювання наданих послуг без конкретизації їх змісту, без вказівки на вид товару, який ймовірно реалізується, та аналізу його цінових, якісних і інших характеристик на ринку продажу у відповідній місцевості (населеному пункті).

Тобто, зі змісту наданих до суду документів неможливо встановити обсяг, зміст, характер виконуваних ТОВ Смарт Плюс послуг та місце надання таких послуг.

Крім того, позивачем не доведено, що у порівнянні з попередніми звітними періодами надані ТОВ Смарт Плюс послуги сприяли збільшенню прибутку та розширення фінансово-економічної діяльності позивача з залученням нових клієнтів.

Отже, позивачем не підтверджено отримання позитивного економічного ефекту від придбання по суті маркетингових та рекламних послуг, які були обумовлені договором від 02 січня 2018 року № 01/01-2018.

Крім того, варто зазначити, що з огляду на вказівку у додатках до договору від 02 січня 2018 року № 01/01-2018 понад двадцять населених пунктів та наявність у контрагента позивача лише трьох осіб у штатному розписі, які ніби то здійснили 8468 відвідувань торгових мереж, податковим органом цілком правомірно зазначено про фактичну неможливість виконання таких робіт вказаними особами, оскільки на один робочий день припадає 403,2 відвідувань, а на одного працівника - 134,4 відвідувань.

Тобто, під час апеляційного розгляду справи податковим органом доведено, що фактичне здійснення господарської операції підтверджується лише формально складеними первинними документами, які не містять детальної інформації про надані послуги та їх зв`язок з господарською діяльність позивача, зокрема, не підтверджують досягнення товариством обґрунтованого економічного результату у вигляду прибутку.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу, який міститься у акті перевірки позивача від 26 жовтня 2018 року № 898/10-36-14-11/35442324 є обґрунтованим та свідчить про правомірність податкового-повідомлення-рішення від 28 листопада 2018 року № 0035711411.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, які містяться у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, колегія суддів вважає за необхідне скасувати зазначене судове рішення, як таке, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для вирішення справи та здійснені з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Май Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2019 року.