Постанова

від 01.08.2019 по справі 420/5456/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2019 р.м. ОдесаСправа № 420/5456/18

Головуючий в І інстанції: Єфіменко К.С.

Дата та місце ухвалення рішення: 05.03.2019 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року по справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство Дружба народів звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0044031401 від 09.10.2018 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 452583 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0044041401 від 09.10.2018 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.09.2018 року по 21.09.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПСП Дружба народів з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Діола-Інвест за період з 01.02.2018 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складено акт від 28.09.2018 року № 2095/15-32-14-01/03769215.

Відповідно до висновків вказаного акту перевіркою встановлено порушення ПСП Дружба народів п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 452583 грн. (станом на 31.03.2018 року).

На підставі висновків вказаного акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 року № 0044031401 про зменшення позивачу суми від`ємного значення з ПДВ за березень 2018 року на суму 452853 грн.

Також, згідно матеріалів справи, 09.10.2018 року ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0044041401 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПСП Дружба народів сформовано податковий кредит у сумі 452583 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Діола-Інвест з порушенням п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим, відповідачем цілком правомірно зменшено позивачу суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 452583 грн.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, підставою для виставлення позивачу податкового повідомлення - рішення від 09.10.2018 року № 0044031401 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ за березень 2018 року на суму 452853 грн. став висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та неправомірне формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ Діола-Інвест .

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як встановлено під час проведення перевірки позивача та підтверджено під час судового розгляду справи, ПСП Дружба народів сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ на суму 452583 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ Діола-Інвест щодо господарських операцій по поставці карбамідо - аміачної суміші.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ Діола-Інвест позивачем, як до перевірки, так і до суду, зокрема, надані видаткові, які містять інформацію щодо: найменування товару (карбамідо - аміачна суміш 32% (КАС)), його кількості та ціни. Крім того, у видаткових накладних міститься інформація щодо найменування учасників господарської операції, підписи та печатки підприємств (ПСП Дружба народів , ТОВ Діола-Інвест ).

У підтвердження перевезення товару позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які містять інформацію щодо дати їх складання, найменувань перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменувань вантажу, автомобіля (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причепа/напівпричепа (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пунктів навантаження та розвантаження, а також підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія.

Окрім цього, додатково на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ Діола-Інвест та використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем до суду надані копія книги складського обліку матеріалів, в якій зафіксовано отримання товару від ТОВ Діола-Інвест , копії актів про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів, а саме про використання карбамідо - аміачної суміші (КАС 32), а також довідка Відділу в Іванівському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо наявності у ПСП Дружба народів сільськогосподарський земель на території Знам`янської сільської ради, куди і поставлявся позивачу товар від ТОВ Діола-Інвест , що відображено в ТТН.

При цьому, як встановлено відповідачем під час перевірки та підтверджено під час судового розгляду справи, в перевіряємий період ПСП Дружба народів мало право здійснювати та фактично здійснювало наступний вид господарської діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Тобто, проведенні операції позивачем з ТОВ Діола-Інвест по поставці карбамідо - аміачної суміші відповідають господарській діяльності позивача.

Крім того, до перевірки позивачем надані платіжні доручення щодо оплати придбаного товару та відповідачем встановлено, що кредиторська/дебіторська заборгованість по ТОВ Діола-Інвест станом на 01.02.2018 року відсутня, станом на 31.03.2018 року рахується кредиторська заборгованість у сумі 14807,20 грн.

Також, згідно акту перевірки, в ході перевірки відповідачем встановлено оприбуткування позивачем в бухгалтерському обліку господарських операцій з ТОВ Діола-Інвест відображення цих господарських операцій у деклараціях з ПДВ у відповідних періодах.

Правомірність формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ Діола-Інвест позивачем також підтверджена податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента.

Досліджуючи вказані податкові накладні, відповідач встановив, що суми податку по податковим накладним включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, відповідають даним додатку 5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту до декларацій з ПДВ за лютий-березень 2018 року та відповідають даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи, встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв`язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, колегія суддів приходить до висновку про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем карбамідо - аміачної суміші від свого контрагента за перевіряємий період, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки позивачу товару від його контрагента - ТОВ Діола-Інвест за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.10.2018 року № 0044031401, на думку колегії суддів, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача.

Так, доходячи наведених висновків, відповідач послався на невідповідність місця складання видаткових накладних із пунктом навантаження згідно ТТН.

Суд першої інстанції погодився із вказаними висновками відповідача.

Проте, вирішуючи справу, судом першої інстанції не було досліджено ТТН щодо постачання товару у спірному випадку, товарно-транспортні накладні були відсутні в матеріалах справи, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав вірним висновок відповідача щодо невідповідності місця складання видаткових накладних із пунктом навантаження згідно ТТН.

Також, колегія суддів зазначає, що місце складання видаткової накладної не є тотожним із поняттям пункт навантаження, що зазначається в товарно-транспортних накладних.

Досліджуючи надані позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції ТТН та наявні в матеріалах справи видаткові накладні, колегією суддів встановлено, що у видаткових накладних в якості їх місця складання визначено юридичну адресу постачальника товару (м. Дніпропетровськ), а в ТТН пунктом навантаження визначено місце перебування товару, що спростовує доводи відповідача щодо наявності невідповідностей.

Крім того, колегія суддів наголошує, що згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), місце складання не є обов`язковим реквізитом первинних документів, а тому, відповідач безпідставно не прийняв до уваги надані позивачем видаткові та товарно-транспорті накладні з посиланням на наявність невідповідностей щодо місця їх складання.

Що стосується посилань відповідача на неможливість ідентифікації за видатковими накладними осіб, що брали участь у господарській операції, колегія суддів зазначає, що такі доводи відповідача спростовуються наданими позивачем та наявними в матеріалах справи видатковими накладними щодо операцій з ТОВ Діола-Інвест , в яких зазначено найменування товару (карбамідо - аміачна суміш 32% (КАС)), його кількість, ціна, а також міститься інформація щодо найменування учасників господарської операції та наявні підписи і печатки підприємств ПСП Дружба народів , ТОВ Діола-Інвест .

Також, як відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стали підставою для виставлення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 09.10.2018 року № 0044031401, ґрунтуються на наведеній в акті перевірки податковій інформації щодо підприємства, що мав взаємовідносини з контрагентом позивача.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства посилання в ньому на податкову інформацію щодо підприємства, що мало взаємовідносини з контрагентом позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

За таких обставин, при проведенні документальної перевірки позивача та посилаючись на порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ТОВ Діола-Інвест відповідач зобов`язаний був визначити в акті перевірки в чому полягає невідповідність цих операцій з посиланням на первинні документи. В свою чергу, за відсутності такого визначення, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по господарських операціях з вказаним контрагентом є необґрунтованим і не може бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб`єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб`єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов`язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб`єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Більш того, колегія суддів наголошує, що в акті оскаржуваної перевірки відповідачем зазначається підприємство, що мало взаємовідносини з контрагентом позивача, а також відповідач аналізуючи зміст операцій цього підприємства та контрагента позивача за лютий-березень 2018 року робить висновок, що вказане підприємство не здійснювало у цих місяцях постачання товарів контрагенту позивача, які за номенклатурою придбало ПСП Дружба народів .

Разом з цим, відсутність постачання вказаним підприємством у лютому-березні 2018 року контрагенту позивача товару, що був поставлений позивачу у цих місяцях, жодним чином не свідчить про відсутність у контрагента позивача такого товару. Колегія суддів зазначає, що контрагент позивача не обов`язково мав придбати товар, що був постановлений позивачу у лютому-березні 2018 року, саме у цих місяцях. В свою чергу, відповідачем діяльність контрагента позивача за інші місяці, ніж лютий-березень 2018 року, не досліджувалась взагалі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок відповідача, за відсутності дослідження діяльності контрагента позивача за інші місяці, ніж лютий-березень 2018 року, про не підтвердження взаємовідносин позивача та вказаного контрагента згідно аналізу інформації стосовно постачальників цього підприємства є безпідставним та необґрунтованим.

Фактично доводи відповідача про відсутність придбаного позивачем товару на першій ланці його постачання ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами з боку відповідача під час судового розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об`єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цими суб`єктами господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця товару, права на податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати такий податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Також, в ході перевірки відповідачем було встановлено, що основним видом діяльності контрагента позивача є оптова торгівля хімічними продуктами, що свідчить про те, що проведенні операції позивачем з ТОВ Діола-Інвест по поставці карбамідо - аміачної суміші відповідають господарській діяльності, як позивача, так і ТОВ Діола-Інвест .

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи надану позивачем первинно-бухгалтерську документацію щодо операцій з його контрагентом, з огляду на те, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки, в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення - рішення від 09.10.2018 року № 0044031401 та відповідно в обґрунтування висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період спростовані матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування вказаного ППР і наявність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи справу в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0044041401 від 09.10.2018 року колегія суддів виходить з наступного.

Так, колегія суддів зазначає, що відмовляючи у задоволенні заявленого позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0044041401 від 09.10.2018 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн., суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив жодних підстав для такого висновку. Згідно матеріалів справи, судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання щодо підстав винесення ППР № 0044041401 від 09.10.2018 року та відповідно не надано оцінки таким підставам.

В свою чергу, під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції досліджено наявне в матеріалах справи податкове повідомлення-рішення № 0044041401 від 09.10.2018 року та встановлено, що у вказаному ППР відповідачем не визначено на підставі якого акту та статті Податкового кодексу України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510 грн. Наведене рішення містить лише посилання на п. 54.3 ст. 54 ПК України. Водночас, вказані положення Податкового кодексу України містять також і відповідні підпункти, а тому посилання лише на п. 54.3 ст. 54 ПК України не є достатнім для визначення, на якій підставі прийнято ППР. Більш того, п. 54.3 ст. 54 ПК України визначає випадки, у яких контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством. Однак, вказані положення Податкового кодексу України не визначають підстав для застосування штрафних санкцій, не містять порушень, за які може бути застосований штраф, а також цими положеннями не визначено розмір штрафу, що застосований до позивача податковим повідомленням-рішенням № 0044041401 від 09.10.2018 року.

За таких обставин, за відсутності визначення у податковому повідомлені-рішенні № 0044041401 від 09.10.2018 року підстав його прийняття, колегія суддів приходить до висновку, що таке ППР не може бути визнано правомірним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду справи відповідачем також не вказано підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0044041401 від 09.10.2018 року, а також акт перевірки від 28.09.2018 року № 2095/15-32-14-01/03769215 не містить такої інформації.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0044041401 від 09.10.2018 року, а вимоги позивача у вказаній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 139, 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.10.2018 року №№ 0044031401, 0044041401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів (код ЄДРПОУ 03769215) сплачений судовий збір у сумі 16991 (шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) гривня згідно квитанцій № 4136833 від 19.10.2018 року та № 4654016 від 15.05.2019 року, оригінали яких наявні в матеріалах справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 05.08.2019 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька