Номер провадження 2/754/5997/19
Справа №754/8226/19
РІШЕННЯ
Іменем України
09 липня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва, в складі:
Головуючого судді - Галась І.А.,
при секретарі - Дмитрієвій А.
за відсутності сторін
розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача - адвокат Горбатенко Юрій Володимирович звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
14 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, актовий запис №1371. ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.04.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не утримує та не надає кошти для утримання дитини, хоча має джерела отримання прибутку. Відповідач проживає окремо від дитини. У Позивача відсутня інформація про виплати Відповідачем іншим особам аліментів відсутня. Інформація про місце роботи чи наявність постійного заробітку Відповідача наявна в наступному обсязі: Відповідач зареєстрований Оболонською районною в місті Києві адміністрацією як фізична особа-підприємець. Далі, Відповідач працює водієм-експедитором в TOB АКВАМАРКЕТ БІЗНЕС код за ЄДРПОУ 41865980. Також наявна інформація про відкритий банківський рахунок в ПАТ Альфа-Банк (картковий рахунок № НОМЕР_1 ).
У Позивача відсутня інформація про наявність на праві власності, володіння та/або користування у Відповідача майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Посилаючись на викладені обставини справи, представник позивач -а адвокат Горбатенко Юрій Володимирович просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Києва, громадянка України ІНН НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ј частина всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дати набрання законної сили рішення суду і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року прийнято до розгляду справу за вищевказаною позовною заявою. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача - адвокат Горбатенко Юрій Володимирович до початку судового засідання, надав до суду заяву про можливість розгляду справи за відсутності сторони позивача, вимоги позову підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомляв.
Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності зі п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідач, будучи повідомлений про день та час судового засідання, не з`явився в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності Відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням відсутності заперечень відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України ) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис про народження №1195 (а.с.10).
На даний час малолітня дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Домовленості щодо сплати аліментів між сторонами не досягнуто, позивачем зазначено, що у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач не надає.
Для забезпечення нормального духовного та фізичного розвитку дитини, сторона позивача просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі ј частина всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дати набрання законної сили рішення суду і до досягнення дитиною повноліття.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч.1 ст.122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Крім того, частиною першою статті 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів , який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч. 2ст. 182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, згідно частини 2 статті 182 СК України, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ Про застосування судами окремих норм СКУ при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 15.05.2006р. передбачено, що суд при визначені розміру аліментів, повинен врахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст.8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідач перебуває в працездатному віці, належних та допустимих доказів про обтяження турботами щодо утримання інших осіб не надано, являючись батьком дитини зобов`язаний утримувати її до повноліття.
Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК, не встановлено.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує те, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Платник аліментів є фізично здорова людина, інвалідності не має, інших дітей, на утримані не має, є у молодому віці, а також є працездатним, а від так в змозі сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини. Доказів, які б спростовували дані твердження у суду немає.
Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Стягнення аліментів у частці заробітку (доходу) батька, матері має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками .
Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд визначає, що з відповідача на ім`я позивача слід стягнути аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу) але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що у достатній мірі відповідає заявленим позивачем потребам утримання сина, а також не є заздалегідь непомірними для їх сплати відповідачем.
Згідно ст. 179 СК України , аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Крім того, вимога сторони позивача про стягнення аліментів, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду , суперечить вимогам Закону, а саме ст. 191 СК України , якою чітко визначено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Тому за сукупності наведених висновків позов підлягає до часткового задоволення.
Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що згідно вимог п.14 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору за цим предметом цивільного спору.
Відтак, за правилами ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181, 184, 183, 191 СК України, п. 17 Постанови Пленуму ВСУ Про застосування судами окремих норм СКУ при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів № 3 від 15.05.2006р., ст.ст. 12,13, 80, 81, 133, 141, 228, 247, 258, 259, 263-265,354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Зугдіді, Грузія, ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Києва, громадянка України ІПН НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ј частина всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Зугдіді, Грузія, ІНН НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Суд | Деснянський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2019 |
Оприлюднено | 06.08.2019 |
Номер документу | 83451481 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Деснянський районний суд міста Києва
Галась І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні