Рішення

від 05.07.2019 по справі 755/10561/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/10561/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Астахової О.О.

при секретарі Якименко Т.С.

за участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

в с т а н о в и в :

12 липня 2018 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 471,36 грн. та понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 17 березня 2016 року на вулиці Богатирській у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У результаті якої обидва транспортні засоби були пошкоджені. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.06.2016 року відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності. Оскільки автомобіль ЗАЗ було застраховано громадянином ОСОБА_3 у ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", тому відповідно до звернення ОСОБА_2 та згідно страхових актів позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 7 471,36 грн.

З огляду на те, що позивачем було здійснено страхове відшкодування в порядку статті 27 Закону України Про страхування , статей 993, 1166, 1191, 1192 ЦК України, у нього виникло право регресної вимоги до відповідача на суму 7 471,36 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як власника наземного транспортного засобу була ним застрахована у ПрАТ СК Україна , тому позивач через свого представника 14.09.2017 року пред`явив регресну вимогу на зазначену суму як до відповідача, так і до ПрАТ СК Україна .

Зважаючи на те, що ні відповідачем, ні ПрАТ СК Україна , погашення вказаної заборгованості здійснено не було, для захисту порушеного права позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" про стягнення страхового відшкодування, вирішено проводити судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу та третій особі роз`яснено їх право на подання відповідно відзиву на позов та пояснення щодо позову, а також посилання на докази, яким вони обґрунтовуються, у визначені в ухвалі суду строки (а.с. 53).

26 листопада 2018 року відповідачем подано до суду пояснення щодо позову. Зі змісту якого убачається, що ОСОБА_1 вважає, що страхове відшкодування в порядку регресу підлягає стягненню з ПрАТ СК Україна де була застрахована його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП. (а.с. 60-62).

Ухвалою суду від 28 листопада 2018 року закінчено підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду (а.с. 63).

08 січня 2019 року від третьої особи до суду надійшло клопотання про передачу справи до Господарського суду м. Києва. Мотивуючи клопотання тим, що постановою Господарського суду м. Києва від 07.09.2018 року ПрАТ СК Україна визнано банкрутом, а тому розгляд заявлених позивачем вимог має бути здійснено саме судом господарської юрисдикції.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва 05.07.2016 року відмовлено у клопотанні про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

У судове засідання представники позивача та третьої особи не з`явились, направили до суду заяви з проханням проводити розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у письмових поясненнях.

Відповідно до положень частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи неявку третьої особи та наявність від представника позивача заяви, у якій він просить розглянути справу без участі позивача, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі на підставі пояснень відповідача та наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2016 року у справі № 756/7613/16-п відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 31). Зі змісту вказаної постанови суду убачається, що 17 березня 2016 року о 11:00 год. при виїзді з проспекту Московського на вулицю Богатирську в м. Києві відповідач, керуючи автомобілем Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_1 , не переконався в безпеці маневру та не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

19 травня 2015 року між позивачем ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів Авто КАСКО № АМ.099587, предметом якого було страхування транспортного засобу ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_3 на суму 129 189,00 грн. Строк дії договору з 24 травня 2015 року по 23 травня 2016року (а.с. 24).

Згідно полісу № АІ /5679472 цивільно - правова відповідальність власника автомобіля Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 на момент ДТП також була застрахована в ПрАТ СК Україна 02.07.2015 року. Строк дії з 03.07.2015 року по 02.07.2016 року включно. (а.с.61).

Отже, 17 березня 2016 року стався страховий випадок.

22 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до позивача як страховика із заявою про настання страхового випадку по договору Авто КАСКО, у якій повідомила про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 березня 2016 року за участю автомобілів ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , під її керуванням, та автомобіля марки Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіль під її керуванням зазнав пошкоджень. (а.с. 25-27).

Пошкодження транспортного засобу марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , які були спричинені в результаті вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, підтверджуються актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 22 березня 2016 року, проведеного в присутності ОСОБА_3 (а.с. 33).

Згідно розрахунків суми страхового відшкодування № UA2016031800029/L01/01 та № UA2016031800029/L01/02, виданого позивачем, вартість матеріального збитку згідно з умовами страхування становить 7 471,36 грн., франшиза 0,00 грн. Розмір страхового відшкодування склав 7 471,36 грн. (а.с. 37, 38).

Згідно калькуляції № КА-003336 від 25 березня 2016 року, складеної ПАТ Українська автомобільна корпорація Автосервісна філія Бровари-Авто , код в ЄДРПОУ 19409252, вартість ремонту автомобіля марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , складає 6527,86 грн. (а.с. 29).

28 березня 2016 року та 25 квітня 2016 року позивачем складено страхові акти № UA2016031800029/L01/01 та № UA2016031800029/L01/02, за якими нарахована сума страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування від 19 травня 2015 року щодо страхового випадку від 17 березня 2016 року становить 7 471,36 грн. (а.с. 37, 38).

Факт виплати позивачем на рахунок ПАТ Українська автомобільна корпорація Автосервісна філія Бровари-Авто , про що ОСОБА_2 зазначила в заяві про настання страхового випадку, суми страхового відшкодування у розмірі 7 471,36 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 40946 від 29 березня 2016 року (а.с. 39) та № 41685 від 25 квітня 2016 року (а.с. 40).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Нормою статті 1 Закону України Про страхування визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів

Відповідно до положень статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи викладені обставини та зазначені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на стягнення коштів у розмірі сплаченого ним страхового відшкодування.

Проте, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов пред`явлено не до належного відповідача з огляду на наступне.

Предметом спірних правовідносин у цій праві є відшкодування заподіювачем шкоди в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Чинне законодавство України розрізняє добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України Про страхування ).

Згідно пункту 6 частини 4 статті 6 Закону України Про страхування добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Видами добровільного страхування можуть бути: страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Разом з тим, як зазначено в частині 1 статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 7 Закону України Про страхування визначені види обов`язкового страхування, до яких, зокрема, відноситься страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9).

Статтею 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується позивачем, 03 липня 2015 року між відповідачем та третьою особою було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом № АІ/5679472, предметом якого є майнові інтереси відповідача, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля марки Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 42, 61).

Таким чином, обов`язок страховика, у даному випадку третьої особи, відшкодувати заподіяну страхувальником, тобто відповідачем, шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті дорожньо-транспортної пригоди такої шкоди. При цьому, зобов`язаною особою, внаслідок заподіяних ОСОБА_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є страховик відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна".

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 04 липня 2018 року по цивільній справі № 755/18006/15-ц зазначила, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За ст. 5 вказаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач звертався до ОСОБА_1 та страховика відповідача із заявою про виплату в порядку регресу суми страхового відшкодування. Не отримавши такої виплати, звернувся з позовом до ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування.

А тому, суд погоджується з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій страхового відшкодування, оскільки вважає, що саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.

За змістом статей 9, 22-28, 35 вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

З огляду на означене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

А відтак, розглядаючи справу виходячи з диспозитивності цивільного судочинства на підставі ст. 13 ЦПК України, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному з`ясуванні обставин справи, суд не убачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 81, 141, 206, 258-259, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 993, 999, 1166, 1187, 1191 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 6, 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст. 27 Закону України Про страхування , суд, -

у х в а л и в :

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Астахова