Ухвала

від 02.08.2019 по справі 757/39016/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39016/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

До провадженняслідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , надійшло клопотання слідчого другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , погоджене прокурором групи прокурорів ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42019000000001431 від 05.07.2019 про накладення арешту на майно.

Слідчий в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, враховуючи вимоги ч. 2ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна визнав можливим розгляд клопотання здійснювати без повідомлення власника майна.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що другим слідчим відділом Другого управління організації досудових розслідувань (Управління розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Центрального апарату Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000001431 від 05.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди службовими особами Департаменту захисту економіки Національної поліції України за попередньою змовою з іншими особами за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-яких дій з використанням наданого службового становища.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизахід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвостіцього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, що передбачає ч. 2ст. 131 КПК України.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання.

У випадках, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Речовими доказами відповідно дост. 98 КПК Україниє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так,18.07.2019 та 19.07.2019 постановами слідчого другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 грошові кошти, які є предметом неправомірної вигоди та квитанцію про зарахування коштів на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299, отримувач БО «Дніпропетровський обласний благодійний фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю», код ЄДРПОУ 21908175 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42019000000001431.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою спеціальної конфіскації.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених упунктах 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоособливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Матеріалами кримінального провадження № 42019000000001431 встановлено, що грошові кошти, які було перераховано у якості неправомірної вигоди та інші кошти, які були перераховані на рахунок БО «Дніпропетровський обласний благодійний фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю» являються предметомзлочину та є доказом вчинення злочину.Крім цьогогрошові кошти,які надходятьна рахуноквказаного фондуодержані внаслідоквчинення злочину.

Такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна застосовується з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно.

Слідчим доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98,131,132,170-173,175,309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні№ 42019000000001431 від 05.07.2019, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , який відкрито в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, м. Дніпро на БО «Дніпропетровський обласний благодійний фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю», код ЄДРПОУ 21908175 та грошові кошти, які знаходяться на вказаному рахунку та надійдуть на розрахунковий рахунок після винесення ухвали, із забороною використовувати або будь-яким іншим чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання подається слідчому судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1