Постанова

від 29.07.2019 по справі 902/105/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Справа №902/105/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання - Вавринчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Зажирко Ю.Д. (довіреність №12/01-09 від 22.07.2019 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2019 р. у справі №902/105/19 (суддя Маслій І.В., повний текст рішення складено 28.05.2019 р.)

за позовом Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго"

до Комунального некомерційного підприємства «Іллінецька центральна районна лікарня» Іллінецької районної ради

про стягнення 397 919,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.05.2019 р. в задоволенні позову Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" до Комунального некомерційного підприємства "Іллінецька центральна районна лікарня" Іллінецької районної ради про стягнення 397919,08 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2019 р. у справі №902/105/19 підлягає скасуванню.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача за договором "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію" від 23.07.2018 р. №1.

Підставою для звернення до суду стала обставина неналежного виконання його умов Відповідачем, як Споживачем за договором.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи №902/105/19 замінено відповідача у даній справі, а саме Іллінецьку центральну районну лікарню її правонаступником - Комунальним некомерційним підприємством Іллінецька центральна районна лікарня Іллінецької районної ради.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що обов`язки відповідача за вищезазначеним договором у т.ч. погашення заборгованості за ним в порядку Договору "Про реструктуризацію заборгованості" не переходять в порядку правонаступництва.

Зазначене суперечить нормам ст. 104 ЦК України, оскільки її зміст не підлягає подвійному тлумаченню. А саме, в ній чітко зазначена норма, яка передбачає одночасну передачу, як прав так і обов`язків. Тобто передачу лише прав без визначення обов`язків дана норма закону не передбачає. Більше того, Договір Про закупівлю-продаж теплової енергії за державні кошти сторонами достроково не розірваний, не переукладений з новоствореною юридичною особою та частково виконувався відповідачем в частині оплати заборгованості, як то передбачено розділом 7.

Висновок суду першої інстанції про те, що надані відповідачем, ліквідаційний баланс, звіт про заборгованість за бюджетними коштами за 2018 рік, акт приймання матеріальних цінностей від 27.07.2018 та передавальний акт, передавальний баланс майно, кошти та інші зобов`язання (в тому числі кредиторські та дебіторські), які рахувалися на балансі Іллі- нецької центральної районної лікарні, свідчать, що вони були прийняті належним чином на баланс Комунального некомерційного підприємства "Іллінецька центральна районна лікарня" Іллінецької районної ради.

Разом з тим, зі змісту вищевказаних документів не вбачається передачі відповідачу зобов`язань, що виникли між Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" та ОСОБА_1 - нецькою центральною районною лікарнею на підставі Договору №1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 23.07.2018 згідно договору № Т-93/23 про за- купівлю-продаж теплової енергії за державні кошти від 01.02.2018. Окрім того, згідно із передавальним актом у відповідача відсутня будь яка кредиторська заборгованість.

В сукупності, на думку суду першої інстанції, це свідчить про відсутність зобов`язань відповідача перед позивачем.

Даний висновок господарського суду Вінницької області не ґрунтується на законі, оскільки наявність або відсутність певної інформації у бухгалтерському обліку підприємства, який може вестися з порушенням або несвоєчасністю і є вторинним інформаційним процесом, не може бути основоположним при вирішенні питання правонаступництва.

Жоден нормативно-правовий документ не передбачає форму та зміст вимог кредиторів при здійсненні процедури перетворення юридичної особи. Укладення письмового договору про реструктуризацію боргу кредитором на прохання боржника (лист від 02.07.2018р.) під час здійснення процедури припинення' юридичної особи шляхом перетворення (27.05.2018р.) по суті і є виконанням п. 6 ст. 105 ЦК України, щодо узгодження суми кредиторської заборгованості між кредитором та юридичною особою, яка припиняється та є підставою для включення боржником суми заборгованості до передавального акту.

При цьому, норми чинного процесуального законодавства на передбачають засобів впливу кредитора на відображення боржником (юридичною особою, що реорганізується) в передавальному акті сум заборгованості, що ним визнана в процесі припинення.

Окрім того, суд першої інстанції не врахував той факт, що заборгованість частково сплачувалась відповідачем після перетворення юридичної особи, що свідчить про визнання ним своїх зобов`язань за договором "Про реструктуризацію".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 року поновити строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.19р. у справі №902/105/19 та призначено її до розгляду на 29 липня 2019 р.

29.07.2019 року від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та додаткових документів, а також розрахунок виконаний в доповнення пояснень викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання 29.07.2019 року з`явився представник апелянта, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2018 між Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" та Іллінецькою центральною районною лікарнею (за договором Споживач) укладено договір №Т-93/23 про закупівлю-продаж теплової енергії за державні кошти. Предметом цього договору є: пара, гаряча вода та пов`язана продукція. За цим договором Постачальник бере на себе зобов`язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію, вироблену з використанням природного газу або з використанням альтернативних видів палива, в обумовлених договором обсягах, а Споживач зобов`язується приймати та оплачувати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами і в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. та 1.2. Договору).

Постачальник постачає до теплоспоживаючих установок (систем) Споживача за адресою: Він. обл, м. АДРЕСА_1 , вул АДРЕСА_2 Вільшанська АДРЕСА_3 буд АДРЕСА_4 , а Споживач приймає теплову енергію у гарячій воді за температурним графіком теплової мережі на період дії договору в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору та в межах максимальних теплових годинних навантажень (п. 2.1 Договору).

Розділом 7 Договору сторони передбачили Порядок розрахунків, а саме: п. 7.1 Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в безготівковій формі відповідно до встановлених тарифів. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов`язковим для виконання Сторонами з моменту введення їх в дію та не будуть вважатися зміною істотних умов цього Договору. п. 7.2. Розрахунковим періодом є календарний місяць. п. 7.3. По закінченню розрахункового періоду Споживач зобов`язаний: 7.3.1. прийняти від Постачальника Акт здачі-прийняття виконаних робіт (додаток №4) та підписати його протягом 5 діб, після чого один підписаний та завірений печаткою примірник повернути Постачальнику. 7.3.2.прийняти від постачальника рахунок на оплату зазначених у Акті здачі-прийняття виконаних робіт (додаток №4) обсягів поставленої теплової енергії та оплатити її протягом 5 діб. п. 7.4. У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є підтвердженням кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості. п. 7.5. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені Споживачем до 15 числа місяця. наступного за розрахунковим. п. 7.6. За наявності заборгованості у Споживача за цим Договором Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача. як погашення заборгованості за спожиту теплову енергію в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Споживача, будуть зараховані як предоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. п. 7.7. Для Споживачів, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, обов`язковою умовою для здійснення теплопостачання є виписка із кошторису в частині теплопостачання (додаток№6), яка щорічно в 1 кварталі року направляється Постачальнику. Теплопостачання здійснюється в межах кошторису 498611,00 грн.. п. 7.8. Бухгалтерські звірки по розрахунках за отриману теплову енергію проводяться щоквартально, на початку та по завершенню опалювального сезону, на 1 число нового року.

Відповідно до п. 12.1 Договору, цей Договір набуває чинності з 01 лютого 2018 року до 31 грудня 2018 року.

Однак, Іллінецька центральна районна лікарня неналежним чином виконувала зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості та укладення, в зв`язку з цим, договору про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію.

Так, 23.07.2018 між Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" та Іллінецькою центральною районною лікарнею укладено договір № 1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію, за умовами якого Постачальник надає Споживачу розстрочку у погашенні заборгованості за спожиту теплову енергію (приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ) згідно Договору № Т-93 про закупівлю-продаж теплової енергії за державні кошти від 01 лютого 2018р., що станом на 18.07.2018р., складає 678 883,02 грн.

Споживач визнає борг за спожиту теплову енергію, зазначений у п. 1 даного договору, і зобов`язується його погасити в строк до 31.12.2018, згідно з графіком погашення заборгованості : липень 2018 - 42595,37 грн.; серпень 2018 - 41350,00 грн.; вересень 2018 - 148730,00 грн.; жовтень 2018 - 148730,00 грн.; листопад 2018 - 148730,00 грн. та грудень 2018 - 148747,65 грн (п.2 Договору про реструктуризацію ).

Згідно п. 5 Договору про реструктуризацію, у разі несвоєчасного внесення плати по цьому договору, Постачальник має право на дострокове розірвання даного договору реструктуризації в односторонньому порядку для подальшої передачі матеріалів про стягнення заборгованості до суду, без попередження Споживача, та вимагати від нього сплати пені у розмірі 0,1 %, яка нараховується, за кожен день прострочення, але не більше, ніж 100% загальної суми боргу, суми витрат від інфляції та 3% річних, якщо інше не передбачено законодавством.

Договір набуває чинності з моменту укладення і діє до 31 грудня 2018р. (п. 6 Договору про реструктуризацію).

В підтвердження факту отримання відповідачем теплової енергії позивач посилається на п. 2 Договору про реструктуризацію в якому зазначено що Споживач визнає борг за спожиту теплову енергію в розмірі 678 883,02 грн і зобов`язується його погасити в строк до 31.12.2018, згідно з графіком погашення заборгованості та Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 20.07.2018 по 30.01.2019 підписаний лише позивачем.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та в додаткових поясненнях по суті справи від 24.05.2019 у відповідача станом на 30.01.2019 рахується заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 372 336,91 грн. крім суми основного боргу позивач просить також стягнути 29 715,74 грн. - пені, 1 969,46 грн. - 3% річних та 1 639,15 грн. - інфляційних втрат за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань по договору про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію.

Вище зазначені обставини в їх сукупності слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Розглянувши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки подані відповідачем, ліквідаційний баланс, звіт про заборгованість за бюджетними коштами за 2018, акт приймання матеріальних цінностей від 27.07.2018 та передавальний акт, передавальний баланс майно, кошти та інші зобов`язання (в тому числі кредиторські та дебіторські), які рахувалися на балансі Іллінецької центральної районної лікарні, були прийняті належним чином на баланс Комунального некомерційного підприємства «Іллінецька центральна районна лікарня» Іллінецької районної ради.

Із змісту вищевказаних документів не вбачається передачі відповідачу зобов`язань, що виникли між Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" та Іллінецькою центральною районною лікарнею на підставі Договору №1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 23.07.2018 згідно договору № Т-93/23 про закупівлю-продаж теплової енергії за державні кошти від 01.02.2018. Окрім того, згідно із передавальним актом у відповідача відсутня будь яка кредиторська заборгованість.

З огляду на викладене, господарський суд Вінницької області дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача за договором "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію" від 23.07.2018 р. №1, (надалі за текстом договір "Про реструктуризацію").

Підставою для звернення до господарського суду Вінницької області стала обставина неналежного виконання його умов Відповідачем, як Споживачем за договором.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи замінено відповідача у даній справі, а саме Іллінецьку центральну районну лікарню її право наступником - Комунальним некомерційним підприємством Іллінецька центральна районна лікарня Іллінецької районної ради.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч. 1 ст. 104 ЦК України).

Згідно із ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до ст. 108 LIK України перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

З аналізу положень Цивільного кодексу України, що регулюють реорганізацію юридичної особи, вбачається, що об`єм прав та обов`язків, які переходять від юридичної особи, що реорганізовується, залежить від виду реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення, тощо).

З огляду на вищевикладене, в даному випадку відбулось перетворення юридичної особи.

Відповідно до ст. 108 ЦК України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

При цьому, як вбачається з ст. 108 ЦК України, вона має імперативний характер на відміну від ст. 107 ЦК України, якою визначено що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Вище зазначені норми закону не містить норми яка б вказувала, що не подання вимоги кредитором у визначений реорганізаційною комісією строк тягне за собою будь-які юридичні наслідки для кредитора, оскільки, як зазначено вище у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

А тому, застосування судом першої інстанції статтей 111, 112 ЦПК України для порядку проведення процедури перетворення є безпідставним, оскільки статтею 104 ЦК Ураїни передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Отже, нормами статті 104 ЦК передбачено що юридична особа припиняться виключно двома шляхами або передачею свого майна, прав та обов`язків, або в наслідок ліквідації.

При цьому законодавець чітко розмежував порядок таких припинень відповідними статтями Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статті 111 та 112 ЦК України, на які посилається суд першої інстанції, як на підставу "критичного ставлення до посилання позивача на те, що Споживачем дана заборгованість визнана в Договорі № 1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 23.07.2018" мають назву "Порядок ліквідації юридичної особи" та "Задоволення вимог кредиторів", відповідно.

Вище зазначені статті за своїм змістом стосуються виключно ліквідації юридичної особи, яка виключає правонаступництво.

Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.1. Статуту Комунальне некомерційне підприємство "Іллінецька центральна районна лікарня" Іллінецької районної ради створене шляхом перетворення Комунального закладу Іллінецька районна центральна лікарня і є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків зазначеною бюджетної установи, в тому числі і обов`язків за договором "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію" від 23.07.2018 р. №1.

Висновок суду першої інстанції про те, що надані відповідачем, ліквідаційний баланс, звіт про заборгованість за бюджетними коштами за 2018 рік, акт приймання матеріальних цінностей від 27.07.2018 та передавальний акт не свідчать про передачу відповідачу зобов`язань, що виникли між Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" та Іллінецькою центральною районною лікарнею на підставі Договору про реструктуризацію заборгованості, колегія суддів вважає безпідставним оскільки, вище зазначені докази не спростовують факт наявності заборгованості відповідача за договором про реструктуризацію заборгованості.

Наявність або відсутність певної інформації у бухгалтерському обліку підприємства, який може вестися з порушенням або несвоєчасністю, не може бути основоположним при вирішенні питання правонаступництва.

Жоден нормативно-правовий документ не передбачає форму та зміст вимог кредиторів при здійсненні процедури перетворення юридичної особи. Укладення письмового договору про реструктуризацію боргу кредитором на прохання боржника (лист від 02.07.2018р.) під час здійснення процедури припинення юридичної особи шляхом перетворення (27.05.2018р.) по-суті і є виконанням п. 6 ст. 105 ЦК України, щодо узгодження суми кредиторської заборгованості між кредитором та юридичною особою, яка припиняється та є підставою для включення боржником суми заборгованості до передавального акту.

При цьому, норми чинного процесуального законодавства на передбачають засобів впливу кредитора на відображення боржником (юридичною особою, що реорганізується) в передавальному акті сум заборгованості, що ним визнана в процесі припинення.

Судом першої інстанції не було враховано, що заборгованість частково сплачувалась відповідачем після перетворення юридичної особи, що свідчить про визнання ним своїх зобов`язань по договору "Про реструктуризацію".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в підтвердження заборгованості за спожиту теплову енергію Іллінецькою центральною районною лікарнею надано суду лише:

- Договір № Т-93/23 від 01.02.2018 про закупівлю-продаж теплової енергії за державні кошти;

- Договір №1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 23.07.2018 в п.п. 1 та 2 якого зазначено, що станом на 18.07.2018 за Споживачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 678883,02 грн. яку Споживач визнає та зобов`язується погасити до 31.12.2018 згідно з графіком погашення заборгованості;

- Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 20.07.2018 по 30.01.2019 який підписаний лише позивачем.

Також, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що укладений Сторонами правочин у вигляді договору "Про реструктуризацію" сторонами не розірваний, не визнаний недійсним чи нікчемним, а тому є обов`язковим до виконання в силу ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину).

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання теплової енергії правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам (далі Закон) визначений обов`язок споживачів теплової енергії визначений, статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

А тому, відповідно до умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов`язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

Колегія суддів вважає, що долучений до матеріалів справи Договір №1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 23.07.2018 є належним доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в сумі 678 883,02 грн., яку відповідач визнав та зобов`язувався її погасити до 31.12.2018 згідно з графіком погашення заборгованості.

Відповідачем не надано жодних доказів погашення заборгованості за договором про реструктуризацію за період з 23.07.2018 року по 23.01.2019 року у встановлений договором строк.

А тому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем, оскільки долучені позивачем до матеріалів справи докази підтверджують факт заборгованості, а також строк її погашення.

Згідно розрахунку позовних вимог позивача (з урахуванням уточненого розрахунку в межах суми боргу, що заявлена в позовній заяві) вбачається, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 23.07.2018 року по 23.01.2019 року становить 364 594,73 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми заборгованості колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 364 594,73 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача в повному розмірі.

Перевіривши розрахунки суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає занеобхідне зазначити наступне.

Право на нарахування пені визначене п. 7.5. договору, за яким у разі порушення Споживачес строків оплати, Споживач сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі діючої облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97 року.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши заявлені позивачем до стягнення з відповідача 29 715,74 грн. пені, 1639,15інфляційних втрат та 1969,46 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що вони є арифметично правильними, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об`єктивно з`ясовано обставини справи, не надано належну оцінку долученим до матеріалів справи доказам.

А тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2019 р. у справі №902/105/19 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2019 р. у справі №902/105/19 задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2019 р. у справі №902/105/19.

Прийняти нове судове рішення, яким:

Позов задоволити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Іллінецька центральна районна лікарня» Іллінецької районної ради (Вінницька область, місто Іллінці, вул. Вільшанська 48., код ЄДРПОУ 01982531) на користь Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (м. Вінниця, вул. Вишнева 24., код ЄДРПОУ 33649363) 364 596,73 грн. боргу, 29 715,74 грн. пені, 1 969,46 грн. 3% річних, 1 639,15 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Іллінецька центральна районна лікарня» Іллінецької районної ради (Вінницька область, місто Іллінці, вул. Вільшанська 48., код ЄДРПОУ 01982531) на користь Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (м. Вінниця, вул. Вишнева 24., код ЄДРПОУ 33649363) 5 5968,79 грн. судового збору за подання позову.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Іллінецька центральна районна лікарня» Іллінецької районної ради (Вінницька область, місто Іллінці, вул. Вільшанська 48., код ЄДРПОУ 01982531) на користь Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (м. Вінниця, вул. Вишнева 24., код ЄДРПОУ 33649363) 8 953,19 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу №902/105/19 повернути до господарського суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" серпня 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Юрчук М.І.