Рішення

від 05.08.2019 по справі 910/7156/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2019Справа № 910/7156/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАГАЛ-2005"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ ТРЕЙД"

про стягнення 187492,20 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАГАЛ-2005" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ ТРЕЙД" про стягнення 187492,20 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови Договору поставки № Т-1512-16/1 від 15.12.2016 в частині розрахунку за відпущені нафтопродукти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як продавцем, укладено Договір поставки нафтопродуктів № Т-1512-16/1 (із додатковими угодами), за умовами якого продавець зобов`язався передавати у власність та відпускати покупцеві нафтопродукти через мережу автозаправних станцій продавця по одноразових бланках-дозволу (талонах), які дають право на отримання нафтопродуктів і належать покупцю, а останній - приймати та оплачувати нафтопродукти згідно умов договору. Покупець купує нафтопродукти з комерційною метою для подальшого їх перепродажу.

Згідно з пунктом 4.1 Договору нафтопродукти відпускаються по пред`явлених бланках-дозволу (талонах) згідно з кількістю вказаних у них літрів та виду нафтопродуктів. Отоварені бланки, які знаходяться у продавця, є власністю покупця і продавець несе відповідальність за їх збереження до моменту передачі покупцю (пункт 4.3 Договору).

Загальна вартість Договору визначається у розмірі загальної вартості пального та надання послуг, прийом-передача яких підтверджена видатковими документами, оформленими сторонами в порядку та на умовах, визначених Договором, котрі являються специфікацією в розумінні статті 66 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину даного Договору (пункт 5.1 Договору).

Згідно з пунктом 5.2 Договору оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Даний пункт не виключає можливості здійснення оплати на умовах відстрочки платежу.

Позивач зазначає, що у період з вересня 2018 року по січень 2019 року відповідач вибрав нафтопродуктів на загальну суму 187492,20 грн. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду видаткові накладні та акти прийому-передачі бланків дозволів (талонів), а саме: за вересень 2018 року на суму 21426 грн., у жовтні 201 року на суму 32140,80 грн., у листопаді 2018 року на суму 119894,40 грн., у грудні 2018 року на суму 13764 грн., у січні 2019 року на суму 267 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявні копії щомісячних актів звіряння розрахунків, підписаних обома сторонами, за якими заборгованість відповідача становить 187492,20 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачем грошових коштів у якості попередньої оплати на виконання пункту 5.2 договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов`язку по оплаті товару є таким, що настав.

Ураховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 187492,20 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 2812,38 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., відповідно до статті 129 ГПК України, частин 4-6 статті 126 покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАГАЛ-2005" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ ТРЕЙД" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-а, оф. 208; ідентифікаційний код 40458839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАГАЛ-2005" (08001, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Дорожна, 32; ідентифікаційний код 33801388) 187492 (сто вісімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 20 коп. заборгованості, а також 2812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору та 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова