Рішення

від 06.08.2019 по справі 910/7391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2019Справа № 910/7391/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" про стягнення 22 564,59 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року приватне акціонерне товариство "Нова Лінія" (далі - ПрАТ "Нова Лінія") звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 вересня 2016 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" (далі - Товариство) було укладено договір на постачання природного газу № НД-147/16. Оскільки строк дії вказаного договору закінчився 31 грудня 2017 року, а здійснена позивачем переплата за цим правочином у розмірі 19 155,40 грн. повернута останньому відповідачем не була, ПрАТ "Нова Лінія", посилаючись на статті 11, 509, 598, 625, 655, 693, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 180, 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Товариства 19 155,40 грн. безпідставно отриманих ним коштів, а також 2 596,79 грн. інфляційних втрат і 812,40 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним поверненням цієї передоплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 червня 2019 року вищенаведену позовну заяву ПрАТ "Нова Лінія" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7391/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Товариство у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 10 червня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/7391/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на час винесення ухвали про відкриття провадження у справі від 10 червня 2019 року), а саме: 03040, місто Київ, вулиця Стельмаха, будинок 6А, офіс 1.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 10 червня 2019 року була отримана уповноваженим представником відповідача 14 червня 2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення № 0103050106709.

Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлено про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2016 року між ПрАТ "Нова Лінія" та Товариством було укладено договір на постачання природного газу № НД-147/16, за умовами якого відповідач зобов`язався постачати позивачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а останній, у свою чергу, - своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та у порядку, що визначені цією угодою.

Вищезазначений правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 6.1.1 вказаного договору оплата за газ здійснюється у наступному порядку: перша оплата у розмірі 30% - до 10-го числа місяця поставки газу; друга оплата в розмірі 30% - до 20-го числа місяця поставки газу; третя оплата в розмірі 30% - до кінця місяця поставки газу; остаточний розрахунок - до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами №№ 2-9 до цього правочину було внесено зміни в частині, зокрема, строку дії наведеного правочину та ціни природного газу, що поставляється Товариством.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання по оплаті поставленого йому природного газу здійснював вчасно та у повній мірі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень від 9 березня 2017 року № 2625, від 17 березня 2017 року № 3161, від 20 жовтня 2017 року № 13007, від 26 жовтня 2017 року № 13356, а також копією оборотно-сальдової відомості по рахунку НОМЕР_1 за травень 2019 року та копією картки рахунку № НОМЕР_1 за період з вересня 2016 року по грудень 2017 року.

Строк дії договору відповідно до його пункту 13.1 сторони встановили з моменту підписання до 31 грудня 2016 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

За змістом пункту 13.2 цього правочину строк його дії може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода.

Додатковою угодою від 28 листопада 2016 року № 3 до цього договору термін його дії було продовжено сторонами до 31 грудня 2017 року.

Слід також зазначити, що у пункті 1 додаткової угоди від 31 жовтня 2017 року № 9 до вищенаведеного правочину сторони погодили призупинити цей договір в частині постачання природного газу з 31 жовтня 2017 року.

Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що на час закінчення строку дії цього договору сума переплати позивачем за постачання Товариством природного газу склала 19 155,40 грн., що підтверджується, зокрема, наявною у матеріалах справи копією картки рахунку № НОМЕР_1 .

У матеріалах справи також наявні копії відповідних претензій позивача про повернення йому Товариством перерахованої суми надлишкових коштів у розмірі 19 155,40 грн. у зв`язку з припиненням дії укладеного між сторонами договору на постачання природного газу від 14 вересня 2016 року № НД-147/16.

Однак зазначені претензії у добровільному порядку задоволені відповідачем не були.

За змістом статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, внаслідок укладення договору на постачання природного газу від 14 вересня 2016 року № НД-147/16 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання визначені у главі 50 ЦК України, статті 202 ГК України.

За умовами статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, на час розгляду справи у розпорядженні Товариства знаходиться сума здійсненої позивачем переплати за договором від 14 вересня 2016 року № НД-147/16 у розмірі 19 155,40 грн., яка належать ПрАТ "Нова Лінія" та не може бути використана відповідачем у зв`язку із призупиненням дії цього договору в частині постачання природного газу з 31 жовтня 2017 року та закінченням строку дії цього правочину з 31 грудня 2017 року.

При цьому, враховуючи принцип змагальності судового процесу, відповідач відповідними засобами доказування у встановленому законом порядку жодним чином не спростував доводи позивача про існування переплати за наведеним договором у сумі 19 155,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частинами 2, 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Водночас, оскільки між сторонами у справі було укладено договір від 14 вересня 2016 року № НД-147/16, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, які останній просить стягнути, однак зобов`язання за цим правочином припинились у зв`язку із закінченням строку його дії, суд дійшов висновку, що в зв`язку із припиненням зобов`язання за таким договором правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала. Відтак, спірні грошові кошти є такими, що збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, оскільки правова підстава набуття майна (грошових коштів) відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за статтею 1212 ЦК України, зокрема, у заявленому ним розмірі - 19 155,40 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ "Нова Лінія" в частині стягнення з Товариства 19 155,40 грн. надмірно сплачених коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 2 596,79 грн. інфляційних втрат та 812,40 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним поверненням вищенаведеної передоплати в зазначений у позовній заяві період.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, суд приймає до уваги, що в силу приписів статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18.

Оскільки заявлені ПрАТ "Нова Лінія" до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4/7, офіс 9; ідентифікаційний номер 38805539) на користь приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, Одеське шосе, будинок 8; ідентифікаційний номер 30728887) 19 155 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 40 коп. основного боргу, 2 596 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 812 (вісімсот дванадцять) грн. 40 коп. 3 % річних, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 6 серпня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко