Рішення

від 06.08.2019 по справі 910/7702/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2019Справа № 910/7702/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України до приватного підприємства "Фірма "Кадекс І К." про стягнення 169 131,49 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України (далі - Інститут) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на неналежне виконання приватним підприємством "Фірма "Кадекс І К." (далі - Підприємство) своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди нерухомого майна від 1 квітня 2017 року № 52-16, а також договором про відшкодування витрат балансоутримувача від 1 квітня 2017 року № 52-16 щодо сплати орендних платежів за користування приміщенням та відшкодування комунальних послуг, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість на загальну суму 169 131,49 грн. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаними договорами зобов`язання з погашення цієї заборгованості не виконав, позивач, посилаючись на статті 202, 509, 525, 526, 548, 610, 611, 625, 759, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 230, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 червня 2019 року наведену позовну заяву Інституту прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7702/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Підприємство у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 13 червня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/7702/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Підприємства, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали та/або повідомлення про вручення цього відправлення до суду не повернулися. Водночас згідно відстеження пересилання поштових відправлень за допомогою сервісу вебсайту Укрпошти за штрихкодовим ідентифікатором: 0103050837398, вказане відправлення вручено уповноваженій особі відповідача 18 червня 2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 13 червня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 квітня 2017 року між Інститутом та Підприємством було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту, та належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 52-16, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу, а останній, у свою чергу, - прийняти в строкове платне користування державне майно у корпусі К-О1: кімнату № 117 загальною площею 107,7 кв.м., розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Кржижанівського, будинок 3 на 1 поверсі (ах) К-О1-О2 (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Інституту, вартість якого становить 390 559,00 грн.

Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Майно передається в оренду з метою використання під офіс (пункт 1.2 договору оренди).

Згідно з пунктом 2.1 цього правочину орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк, не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до пункту 3.1 наведеної угоди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 5 858,88 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

У пункті 3.4 договору оренди сторони передбачили, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 10 числа за звітним місяцем.

За умовами пункту 10.1 даного правочину останній укладено строком до трьох років, що діє з 1 квітня 2017 року до 28 лютого 2020 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що 1 квітня 2017 року на виконання умов договору оренди від 1 квітня 2019 року № 52-16 між позивачем та відповідачем було підписано відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна в оренду.

Судом також встановлено, що 1 квітня 2017 року між сторонами було укладено договір № 52-16 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, за умовами якого відповідач зобов`язався брати участь у витратах балансоутримувача на обслуговування, експлуатацію та ремонт вищезазначеного нерухомого майна пропорційно до займаної Підприємством площі.

Даний правочин також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

За умовами пункту 2.2.7 цього договору Підприємство зобов`язалося оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує будівлю) у повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього на підставі виставлених рахунків включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди від 1 квітня 2017 року № 52-16.

Факт належного виконання орендодавцем своїх зобов`язань за обома договорами підтверджується відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов вказаних угод.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Підприємство своїх зобов`язань за вищевказаними договорами протягом квітня 2017 року - травня 2019 року включно належним чином не виконало, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 1 червня 2019 року становить 169 131,49 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту, та належить до майнового комплексу Національної академії наук України, від 1 квітня 2017 року № 52-16, а також договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 1 квітня 2017 року, яка складає 169 131,49 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Інституту до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Фірма "Кадекс І К." (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний номер 35255298) на користь Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України (03142, місто Київ, вулиця Кржижанівського, будинок 3; ідентифікаційний номер 05416930) 169 131 (сто шістдесят дев`ять тисяч сто тридцять одну) грн. 49 коп. заборгованості, а також 2 536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) грн. 97 коп. судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 6 серпня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко