Рішення

від 06.08.2019 по справі 910/7322/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2019Справа № 910/7322/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчин С.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАУЗ БЕТОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІКА ПОДІЛЛЯ"

про стягнення 6 468,58 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАУЗ БЕТОН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІКА ПОДІЛЛЯ" про стягнення 6 468,58 грн., з яких 3 220,00 грн. основного боргу, 2044,39 грн. пені, 322,00 грн. штрафу, 190,29 грн. 3% річних та 691,90 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 28/10/16-П від 28.10.2016 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7322/19, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

20.06.2019 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 07.06.2019, яка вручена відповідачу 11.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049608199.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІКА ПОДІЛЛЯ" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАУЗ БЕТОН" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 28/10/16-П (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти власними транспортними засобами та передавати у власність покупця товар: відсів гранітний 0*5, пісок, керамзит згідно замовлень до даного договору та додатків до нього, які після погодження їх в порядку, зазначеному даним договором є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.7 договору, датою отримання товару вважається дата підписання накладної на товар.

Згідно з п. 6.3 договору, оплата вартості товару здійснюється покупцем на підставі рахунка-фактури постачальника, шляхом 100% оплати за поставлений товар протягом 1 банківського дня з дати поставки покупцю такої партії товару.

Договір вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. В разі, якщо жодна із сторін не виявить бажання припинити дію даного договору, договір вважається продовженим на наступний рік.

На виконання умов договору, у період з жовтня 2016 по червень 2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 350 939,50 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 868 від 24.10.2016 на суму 56 100,00 грн., № 917 від 31.10.2016 на суму 5 262,40 грн., № 971 від 01.11.2016 на суму 56 100,00 грн., № 934 від 0211.2016 на суму 2996,30 грн., № 970 від 07.11.2016 на суму 30 600,00 грн., № 1027 від 08.11.2016 на суму 3 611,90 грн., № 1056 від 21.11.2016 на суму 4 380,00 грн., № 1085 від 23.11.2016 на суму 32 100,00 грн., № 1141 від 01.12.2016 на суму 6400,00 грн., № 1143 від 05.12.2016 на суму 32 100,00 грн., № 1140 від 09.12.2016 на суму 5 507,20 грн., № 1175 від 16.12.2016 на суму 6 323,20 грн., № 1199 від 27.12.2016 на суму 12 560,00 грн., № 1 від 11.01.2017 на суму 8999,90 грн., № 30 від 17.01.2017 на суму 4 165,30 грн., № 31 від 18.01.2017 на суму 4 620,70 грн., № 36 від 20.01.2017 на суму 7 707,00 грн., № 45 від 28.01.2017 на суму 7 551,60 грн., № 66 від 08.02.2017 на суму 8 173,20 грн., № 125 від 28.02.2017 на суму 8 038,80 грн., № 209 від 21.03.2017 на суму 8 022,00 грн., № 282 від 01.04.2017 на суму 8 106,00 грн., № 385 від 21.04.2017 на суму 8 022,00 грн., № 586 від 25.05.2017 на суму 5 227,60 грн., № 617 від 29.05.2017 на суму 1 691,20 грн., № 661 від 07.06.2017 на суму 8 589,00 грн., № 724 від 13.06.2017 на суму 7 984,20 грн.

Також, на виконання умов договору позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату, копії яких долучені до матеріалів позовної заяви.

Відповідачем частково здійснено оплату поставлено товару на суму 347 719,50 грн.

Таким чином, за розрахунком неоплаченим є товар на суму 3 220,00 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 3220,00 грн., також 2044,39 грн. пені, 322,00 грн. штрафу, 190,29 грн. 3% річних та 691,90 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № 868 від 24.10.2016, № 917 від 31.10.2016, № 971 від 01.11.2016, № 934 від 02.11.2016, № 970 від 07.11.2016, № 1027 від 08.11.2016, № 1056 від 21.11.2016, № 1085 від 23.11.2016, № 1141 від 01.12.2016, № 1143 від 05.12.2016, № 1140 від 09.12.2016, № 1175 від 16.12.2016, № 1199 від 27.12.2016, № 1 від 11.01.2017, № 30 від 17.01.2017, № 31 від 18.01.2017, № 36 від 20.01.2017, № 45 від 28.01.2017, № 66 від 08.02.2017, № 125 від 28.02.2017, № 209 від 21.03.2017, № 282 від 01.04.2017, № 385 від 21.04.2017, № 586 від 25.05.2017, № 617 від 29.05.2017, № 661 від 07.06.2017, № 724 від 13.06.2017 на загальну суму 350 939,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що відповідач оплачує товар шляхом 100% оплати за поставлений товар протягом 1 банківського дня з дати поставки покупцю такої партії товару.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення умов договору лише частково оплатив товар на суму 347 719,50 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки по рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 28/10/16-П від 28.10.2016 становить 3220,00 грн. (350 939,50 грн. (вартість поставленого товару) - 347 719,50грн. (сума здійснених оплат) = 3220,00 грн..).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання за договором у розмірі 3220,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 3220,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2044,39 грн. пені, 322,00 грн. штрафу, 190,29 грн. 3% річних та 691,90 грн. інфляційних втрат.

Нарахування пені здійснено позивачем за період з 15.06.2017 по 03.06.2019.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п.7.2.1 договору, відповідно до якого у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення оплати товару за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У п. 7.4 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі.

Отже, з огляду на положення п. 7.4. договору, сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2044,39 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді штрафу передбачена сторонами у 7.2.3 договору, відповідно до якого за порушення термінів оплат за поставлений товар понад 30 календарних днів, покупець зобов`язується додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості поставленого товару, оплата якого прострочена.

Як підтверджено матеріалами справи, остаточна оплата суми боргу мала відбутись 14.06.2017, має місце прострочення оплати поставленої продукції понад 30 календарних днів, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф передбачений пунктом 7.2.3. договору. Розрахунок штрафу у сумі 322,00 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 190,29 грн. 3% річних та 691,90 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАУЗ БЕТОН" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням БОНУМ ФАКТУМ був укладений договір про надання правничої допомоги № 2205, за умовами якого адвокатське об`єднання, в особі адвоката цього об`єднання надає позивачу правничу допомогу щодо захисту інтересів позивача під час підготовки та розгляду в Господарському суді міста Києва щодо стягнення з ТОВ "КЕРАМІКА ПОДІЛЛЯ" заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, судових витрат за прострочення оплат по договору № 28/10/16-П від 28.10.2016.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору № 2205 про надавання правничої допомоги від 22.05.2019 вартість послуг за договором становить 1 000,00 грн.

До позовної заяви надано довіреність на ім`я ОСОБА_1 , адвоката адвокатського об`єднання БОНУМ ФАКТУМ , а також надане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Також позивачем наданий Акт надання послуг № 1 від 19.06.2019, відповідно до якого загальна вартість послуг, наданих адвокатським об`єднанням БОНУМ ФАКТУМ складає 1 000,00 грн.

Позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання БОНУМ ФАКТУМ грошові кошти в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

При цьому, судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялось.

З огляду на наведене, витрати на правову допомогу адвоката, згідно із приписів ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача у сумі 1 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІКА ПОДІЛЛЯ" (01042, м.Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ФІЛАТОВА, будинок 10-А, офіс 2/31, ідентифікаційний код 40758923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАУЗ БЕТОН" (03115, м.Київ, ВУЛИЦЯ СВЯТОШИНСЬКА, будинок 34А, ідентифікаційний код 34762460) 3 220,00 грн. основного боргу, 2044,39 грн. пені, 322,00 грн. штрафу, 190,29 грн. 3% річних, 691,90 грн. інфляційних втрат, 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 1 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08..2019.

Суддя С.О. Турчин