Рішення

від 06.08.2019 по справі 911/1422/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1422/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІПАРТС Україна (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1, ЄДРПОУ 40458289)

до

товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕКОТРАНС (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Митрофанова, буд. 13/16, кв. 5, ЄДРПОУ 37865838)

про стягнення 27107,55 гривень,

без виклику учасників справи

05.06.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІПАРТС Україна № 35/06 від 03.06.2019 (вх. № 1489/19) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕКОТРАНС заборгованості у розмірі 23022,13 гривень, з яких: 11611,96 гривень - основний борг; 490,10 гривень - донарахування (зміна валютного курсу); 3564,63 гривень - пеня; 1224,01 гривень - інфляційні втрати, 325,44 гривень - 3% річних, 5805,99 гривень - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за договором поставки № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017 поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 15712,96 гривень, проте відповідач за товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку із чим у нього виникла прострочена заборгованість в розмірі 11611,96 гривень, яку позивач просить стягнути в примусовому порядку, що стало підставою для нарахування та вимогою про стягнення 490,10 гривень - донарахувань за рахунок зміни валютного курсу, 3564,63 гривень - пені, 325,44 гривень - 3% річних та 1224,01 гривень - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1422/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

20.06.2019 на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 35/06-1 від 18.06.2019 про збільшення розміру позовних вимог за рахунок додаткового нарахування за період з 26.04.2019 по 18.06.2019 пені у розмірі 2788,18 гривень, інфляційних збитків у розмірі 1062,84 гривень та 3% річних у розмірі 233,83 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2019 прийнято заяву позивача № 35/06-1 від 18.06.2019 про збільшення позовних вимог для спільного її розгляду з первісним позовом та з урахуванням збільшення позовних вимог загальний розмір позовних вимог складається з вимог про стягнення 27107,55 гривень, з яких: 11611,96 гривень - сума основного боргу, 490,10 гривень - донарахування за рахунок зміни валютного курсу, 6353,39 гривень - пеня, 2286,85 гривень - інфляційні втрати, 559,27 гривень - 3 % річних, 5805,99 гривень - штраф.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в строк до 05.07.2019.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 06.08.2019 відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 24.06.2019 ухвали про відкриття провадження від 06.06.2019 у справі № 911/1422/19, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФІПАРТС Україна (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю БУДЕКОТРАНС (покупець) укладено договір поставки № ПУ-КО-091017-01, відповідно до якого, постачальник зобов`язується протягом дії договору постачати покупцю товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями та цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору поставки № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15712,96 гривень, що підтверджується видатковими накладними:

- № 59511 від 19.10.2017 на суму 2088,00 гривень;

- № 59877 від 21.10.2017 на суму 4391,25 гривень;

- № 59988 від 23.10.2017 на суму 143,00 гривень;

- № 60301 від 24.10.2017 на суму 1370,00 гривень;

- № 64214 від 09.11.2017 на суму 7720,71 гривень.

За твердженням позивача, відповідач порушив свої зобов`язання за договором, здійснивши оплату за товар частково в сумі 4101,00 гривень, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 11611,96 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування 490,10 гривень - донарахувань за рахунок зміни валютного курсу, 6353,39 гривень - пені, 2286,85 гривень - інфляційних втрат, 559,27 гривень - 3 % річних, 5805,99 гривень - штрафу, що загалом становить 27107,55 гривень, та складає стягувану суму заборгованості за розглядуваним позовом.

Дослідивши співвідношення долучених позивачем копій видаткових накладних, що підтверджують факт поставки товару на користь відповідача зі змістом та умовами договору поставки № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017, в межах якого, за твердженням позивача, здійснювалася поставка товару, суд приходить до висновку про не доведення позивачем належними та допустимим доказами того факту, що постачання товару на користь відповідача за наданими суду накладними було здійснено саме на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017.

Такі висновки суду ґрунтуються на змісті долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних, з яких вбачається, що поставку товару було здійснено на підставі усного договору поставки та на виконання замовлень покупця.

Тобто зміст долучених видаткових накладних та відсутність відповідного обґрунтування з боку позивача не дають суду підстави дійти висновку про те, що видаткові накладні за якими здійснювалася поставка товару відповідачу підтверджують здійснення поставки саме на виконання умов договору № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується прийняттям позивачем виконання замовлення відповідача, виконанням позивачем цього замовлення, що було оформлене видатковими накладними, долученими до матеріалів справи.

Отже, за змістом правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, можна дійти висновку про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, за яким позивач зобов`язався поставити товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти та оплатити його.

Суд обмежений у своїх висновках тими доказами, що надано сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень в порядку, визначеному главою 5 Господарського процесуального кодексу України.

Той склад доказів, що надано суду сторонами, реалізуючи свої процесуальні права на подання таких доказів, не дозволяє суду дійти інших висновків ніж до тих, до яких прийшов суд, в частині відсутності підстав для застосування до правовідносин, що виникли між сторонами щодо поставки товару за вказаними видатковими накладними, умов договору поставки № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017.

Тобто, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки, що укладений у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З наданих суду доказів, вбачається доведеним факт постачання позивачем на користь відповідача товару на загальну суму 15712,96 гривень, що підтверджується належними доказами - видатковими накладними № 59511 від 19.10.2017 на суму 2088,00 гривень; № 59877 від 21.10.2017 на суму 4391,25 гривень; № 59988 від 23.10.2017 на суму 143,00 гривень; № 60301 від 24.10.2017 на суму 1370,00 гривень; № 64214 від 09.11.2017 на суму 7720,71 гривень.

Проте при укладенні договору поставки у спрощений спосіб сторонами не встановлено строку виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки іншого строку оплати отриманого товару сторонами, з огляду на висновки про незастосовність до розглядуваних правовідносин положень договору поставки № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017, сторонами не визначено, суд приходить до висновку, що виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем повинно відбуватися із дотриманням строку, визначеного ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата мала бути проведена з моменту прийняття товару.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару у розмірі 4101,00 гривень. При цьому жодних доказів на підтвердження цих обставин позивач не надає.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належних доказів на підтвердження як самого факту проведення такої оплати так і часу коли вона була проведена, суду не надано. Водночас, ці обставини відповідачем не заперечувалися, що дає суду підстави дійти висновку про визнання сторонами факту проведення відповідачем часткової оплати в погашення існуючої суми заборгованості у розмірі, що визначено позивачем.

За таких обставин, сума заборгованості, визначена позивачем у позові у розмірі 11611,96 гривень, що підтверджується належними доказами, відповідачем, станом на час розгляду справи, не спростовано, а тому суд приходить до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача у стягуваному розмірі 11611,96 гривень.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 11611,96 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2286,85 гривень - інфляційних втрат та 559,27 гривень - 3 % річних, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом вже встановлено, що обов`язок відповідача провести оплату за отриманий товар виникає від моменту отримання товару.

Тобто строк оплати товару за видатковою накладною № 59511 від 19.10.2017 на суму 2088,00 гривень виникає з 20.10.2017, за видатковою накладною № 59877 від 21.10.2017 на суму 4391,25 гривень з 22.10.2017, за видатковою накладною № 59988 від 23.10.2017 на суму 143,00 гривень з 24.10.2017, за видатковою накладною № 60301 від 24.10.2017 на суму 1370,00 гривень з 25.10.2017, за видатковою накладною № 64214 від 09.11.2017 на суму 7720,71 гривень з 10.11.2017.

Як вже зазначалося, позивач посилається на часткове виконання відповідачем свого обов`язку з оплати поставленого товару, але з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджували б ці обставини суд позбавлений можливості оцінити в рахунок погашення боргу за якою накладною має бути така оплата врахована.

Позивач, як вбачається, зарахував внесену плату в рахунок оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № 59511 від 19.10.2017 на суму 2088,00 гривень та частково в рахунок оплати видаткової накладної № 59877 від 21.10.2017 на суму 4391,25 гривень, внаслідок чого заборгованість по накладній № 59511 від 19.10.2017 погашена повністю, а по накладній № 59877 від 21.10.2017 залишок заборгованості становить 2378,25 гривень.

З розрахунку позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) судом встановлено, що інфляційні втрати та 3% річні розраховано за період до 18.06.2019 щодо кожної накладної окремо.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням обставин, встановлених судом та суті правовідносин, що виникли між сторонами, суд приходить до наступних висновків.

Щодо видаткової накладної № 59877 від 21.10.2017, то, з огляду на недоведеність дати проведення відповідачем часткової оплати (4101 гривень, 2013,00 гривень з яких зараховано в рахунок погашення боргу за цією накладною) але приймаючи до уваги сам факт здійснення такої часткової оплати, підставним вважається суду нарахування інфляційних втрат та 3% річних відносно саме суми залишку заборгованості по цій накладній у розмірі 2378,25 гривень з 22.10.2017 по 18.06.2019.

Але, як вбачається з розрахунку позивача та дотримуючись принципу диспозитивності господарського процесу, встановленого ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд здійснюватиме відповідний розрахунок в межах періоду, визначеного позивачем.

Тобто для заборгованості за видатковою накладною № 59877 від 21.10.2017 у розмірі 2378,25 гривень відповідний розрахунок має здійснюватися за період з 28.10.2017 по 18.06.2019.

Інфляційне збільшення заборгованості за цей період становить 379,37 гривень, а 3% річних 117,09 гривень.

Щодо видаткової накладної № 59988 від 23.10.2017 на суму 143,00 гривень інфляційне збільшення заборгованості за період з 30.10.2017 по 18.06.2019 (як визначено позивачем) становить 22,81 гривень, а 3% річних 7,02 гривень.

Щодо видаткової накладної № 60301 від 24.10.2017 на суму 1370,00 гривень інфляційне збільшення заборгованості за період з 31.10.2017 по 18.06.2019 (як визначено позивачем) становить 218,54 гривень, а 3% річних 67,10 гривень.

Щодо видаткової накладної № 64214 від 09.11.2017 на суму 7720,71 гривень інфляційне збільшення заборгованості за період з 16.11.2017 по 18.06.2019 (як визначено позивачем) становить 1151,73 гривень, а 3% річних 368,06 гривень.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат становить 1772,45 гривень, а сума 3% річних становить 559,27 гривень та саме в цьому розмірі позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені розмірі 6353,39 гривень, 5805,99 гривень штрафу, штрафу та донарахувань за рахунок зміни валютного курсу у розмірі 490,10 гривень суд приходить до наступних висновків.

Вимоги про стягненні пені, штрафу та донарахувань за рахунок зміни валютного курсу ґрунтуються на відповідних положеннях договору поставки № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017, зокрема п.п. 5.2., 10.2., 10.5. договору.

Положення законодавства, що регулює питання застосування штрафних санкцій (ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ) не підлягають автономному застосуванню, без їх конкретизації та узгодження сторонами в договорі.

Приймаючи до уваги висновки суду про незастосовність до розглядуваних правовідносин положень договору поставки № ПУ-КО-091017-01 від 09.10.2017 через висновки суду про здійснення постачання товару в межах окремої правової підстави - договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 490,10 гривень - донарахувань за рахунок зміни валютного курсу, 6353,39 гривень - пені та 5805,99 гривень - штрафу.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 11611,96 гривень, 1772,45 гривень інфляційних втрат та 559,27 гривень 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій та оскільки судовий збір оплачено у мінімальному розмірі, а часткове задоволення позовних вимог, обумовлене помилкою у оцінці правовідносин, що виникли між сторонами, що не вплинуло б на розмір судового збору, що підлягав би стягненню, якщо таких помилок позивачем допущено не було.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІПАРТС Україна задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕКОТРАНС (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Митрофанова, будинок 13/16, квартира 5; код ЄДРПОУ 37865838) 11611 (одинадцять тисяч шістсот одинадцять) гривень 96 копійок основного боргу, 1772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) гривень 45 копійок інфляційних втрат, 559 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 27 копійок 3% річних та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривень 00 копійок судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2019.

Суддя Р.М. Колесник