Постанова

від 30.07.2019 по справі 910/14240/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/14240/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Симончука О.М. (адвокат),

відповідача - Тоцької А. О. (адвокат),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кравчука А. С. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 (суддя

Щербаков С. О.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (Калатай Н. Ф. - головуючий, судді Мартюк А. І., Буравльов С. І.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

про стягнення 1 747 092,57 грн,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" (далі - ПП "Дніпровський краєвид 07") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" (далі - ТОВ "Укрлогістика") та заявою про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення заборгованості в розмірі 1 747 092,57 грн, яка становить суму орендної плати, нарахованої за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 за укладеним між ТОВ "Укрлогістика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Арктика") договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1 (далі - договір оренди).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 набув право вимоги до ТОВ "Укрлогістика", яке станом на дату подання позовної заяви свій обов'язок щодо оплати заборгованості по орендній платі не виконало.

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, позовні вимоги задоволено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ "Укрлогістика" не повернуло ТОВ "ТЛК "Арктика" спірне майно, а тому має обов'язок сплатити орендну плату за користування ним за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 1 747 092,57 грн. ПП "Дніпровський краєвид 07", відповідно до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017.

5. Водночас ТОВ "Укрлогістика" до апеляційної скарги додані додаткові докази, а саме, копії укладених між ним та ТОВ "ТЛК "Арктика" угоди від 26.07.2016 про розірвання договору оренди та акта від 26.07.2016 прийому-передачі повернення з користування відповідно до умов угоди про розірвання від 26.07.2016 договору оренди. Щодо причин неподання доказів до суду першої інстанції ТОВ "Укрлогістика" зазначило, що у ході судового провадження питання про чинність договору та донарахування орендної плати не входило до предмету розгляду, а копія заяви про збільшення позовних вимог та відповідний розрахунок ТОВ "Укрлогістика" не були надані, що зумовило неможливість належної оцінки ним підстав таких вимог, і, як наслідок, - необхідності надати обґрунтовані відповідними доказами заперечення, а відтак, обставини, з яких копії вказаних документів не були надані в суді першої інстанції, об'єктивно не залежали від ТОВ "Укрлогістика".

6. Північний апеляційний господарський суд не прийняв до розгляду вказані докази та зазначив, що заяву про збільшення розміру позовних вимог з додатками ТОВ "Укрлогістика" було направлено 28.11.2018 рекомендованим листом з штрихкодовим ідентифікатором 0103048365470 за адресою: 03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-В, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження ТОВ "Укрлогістика" та зазначалась ним самим в поданих суду документах.

7. Водночас з відомостей, які містяться на он-лайн сервісі Укрпошти Відстеження поштових пересилань слідує, що лист з штрихкодовим ідентифікатором 0103048365470 було вручено одержувачу 03.12.2018.У судовому засіданні 29.11.2018, де був присутній повноважений представник ТОВ "Укрлогістика", представником ПП "Дніпровський краєвид 07" надавались пояснення щодо того, за рахунок чого саме збільшується розмір заявлених позовних вимог, а в судовому засіданні 20.12.2018 представником ТОВ "Укрлогістика" заявлено про те, що ним суду подані всі докази та повідомлені всі фактичні обставини.

8. Отже, з 29.11.2018 ТОВ "Укрлогістика" було обізнане про збільшення позовних вимог, та, відповідно, не було позбавлено можливості подати всі докази до суду першої інстанції. Жодних пояснень щодо неможливості вчинити вказані дії з незалежних від ТОВ "Укрлогістика" причини ним не наведено, так само, як і не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

9. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, ТОВ "Укрлогістика" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині стягнення 281 789,12 грн донарахованої орендної плати та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати за період з 27.07.2016 по 31.07.2016.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статей 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), 517, 520 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

11. Скаржник зазначає, що донарахування суми орендної плати за період з 26.07.2016 по 31.07.2016 було здійснено без урахування того, що зобов'язання зі сплати орендної плати більше не існувало, адже договір оренди припинив свою дію на підставі угоди про розірвання договору від 26.07.2016. Однак, докази припинення дії договору оренди судом апеляційної інстанції безпідставно не були взяті до уваги, хоча в суді першої інстанції ТОВ "Укрлогістика" не було надано копію заяви про збільшення позовних вимог та розрахунок плати за користування холодильними камерами. Крім цього, договір відступлення права вимоги від 13.03.2017 передбачав лише відступлення права вимоги щодо сплати суми заборгованості, зафіксованої актом звіряння взаєморозрахунків за період: 01.07.2016 - 26.07.2016, а не право донараховувати оренду плату.

12. Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що у ПП "Дніпровський краєвид 07" відсутні оригінали договору від 25.12.2014 та акта звіряння взаємних розрахунків, отже відсутні докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні щодо сплати орендної плати, а тому, відповідно до змісту статті 517 ЦК України, ТОВ "Укрлогістика" має право не виконувати свого обов'язку такому кредиторові.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. У письмових поясненнях представник ТОВ "ТЛК "Арктика" стверджує, що відсутні підстави для задоволення касаційною скарги та скасування судових рішень у справі № 910/14240/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.12.2014 ТОВ "ТЛК "Арктика", як власник обладнання та нежилих приміщень рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-а, та складаються з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 м 2 , рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 м 2 ; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 м 2 ; насосної підстанції "Г" площею 37,5 м 2 та механічної майстерні "Д" площею 128,7 м 2 , та ТОВ "Укрлогістика" уклали договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1, за яким ТОВ "ТЛК "Арктика"передала ТОВ "Укрлогістика" в строкове користування на умовах оплатності холодильні камери, які розташовані в указаному комплексі нерухомості.

15. ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.07.2016 - 26.07.2016 за договором оренди, копія якого долучена до матеріалів справи, яким погоджено, що станом на 26.07.2016 заборгованість ТОВ "Укрлогістика" за договором оренди становить 1 465 303,45 грн.

16. Крім того, факт існування правовідносин оренди майна за договором оренди встановлений в судових рішеннях, а саме, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 та ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 910/19198/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" до ТОВ "ТЛК "Арктика" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш", третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ТОВ "Укрлогістика" про визнання договору недійсним та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимого щодо предмета спору, ТОВ "ТЛК "Артика" до ТОВ "Нагваль-Фіш", треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Укрлогістика" та ТОВ "Біпродукт" про визнання недійсним договору.

17. 13.03.2017 ТОВ "ТЛК "Арктика", як цедент та ПП "Дніпровський краєвид 07", як цесіонарій, уклали договір відступлення права вимоги від 13.03.2017 за умовами якого ТОВ "ТЛК "Арктика" передає право вимоги ТОВ "Укрлогістика" зі сплати заборгованості у розмірі 1 465 303,45 грн за договором оренди, що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016 - 26.07.2017.

18. Відповідно до пункту 1.3 Договору про відступлення права вимоги ПП "Дніпровський краєвид 07" одержує право грошової вимоги до ТОВ "Укрлогістика" з моменту набуття чинності цим договором (з моменту його підписання та скріплення печатками сторін).

19. ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07" 20.03.2017 уклали додаткову угоду до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, за якою домовились збільшити розмір відступленого права вимоги до ТОВ "Укрлогістика" зі сплати заборгованості за договором оренди, у зв'язку з чим вирішили викласти пункт 1.1. Договору у наступній редакції:" ТОВ "ТЛК "Арктика" передає ПП "Дніпровський краєвид 07" право вимоги до ТОВ "Укрлогістика" зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, а саме: у розмірі 1 465 303,45 грн, що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016 - 26.07.2017, складеним між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014, у розмірі 281 789, 12 грн., що утворилася за період з 27.07.2016 по 31.07.2016".

20. ПП "Дніпровський краєвид 07" повідомило ТОВ "Укрлогістика" про укладення договору відступлення права вимоги від 13.03.2017 шляхом направлення останньому 15.08.2018 претензії № 14/08/18-13.

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

22. Предметом розгляду цієї справи є стягнення грошових коштів у сумі 1 747 092,57 грн на підставі договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017.

23. Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

24. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

25. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

26. За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

27. Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

28. Відповідно до статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

29. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 ЦК України).

30. Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

31. За змістом частин 1, 4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

32. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

33. Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

34. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

35. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

36. За змістом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

37. З системного аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що уклавши договір оренди, ТОВ "Укрлогістика" взяло на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування холодильною камерою, однак, як встановили суди попередніх інстанцій, за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 зобов'язання не виконано, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість по орендній платі перед ТОВ "ТЛК "Арктика" у загальній сумі 1 747 092,57 грн.

38. ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07" уклали договір відступлення права вимоги від 13.03.2017 із подальшими змінами, за яким право вимоги щодо сплати заборгованості по орендній платі за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 перейшло до ПП "Дніпровський краєвид 07".

39. Частиною 1 статті 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

40. Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

41. Згідно з ч. 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

42. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

43. Згідно зі статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

44. За приписами статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

45. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, він є чинним і підлягає виконанню сторонами.

46. За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

47. Предметом договору про відступлення права вимоги є саме право (вимога), проте не підтверджуючі його документи, які лише доводять наявність такого права, його зміст та виникнення і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія. Передача цедентом цесіонарію документів, що підтверджують саме відступлене право вимоги, означає виконання додаткового юридичного обов'язку, наявного у цедента в силу закону, а не в силу договору цесії.

48. Поряд з документами, що підтверджують саме право вимоги, існують і документи, що підтверджують перехід цього права до цесіонарія, тобто ті, які пред'являються новим кредитором боржнику для підтвердження свого статусу, наприклад, договір про відступлення права вимоги (аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 № 913/675/17).

49. Сама лише відсутність у матеріалах справи оригіналу і копії договору оренди та оригіналу акта звіряння взаємних розрахунків не вказує на відсутність факту переходу до ПП "Дніпровський краєвид 07" права вимоги щодо стягнення орендної плати. Ключовим є укладення договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, який не визнаний недійсним, пред'явлення його ТОВ "Укрлогістика", яке зобов'язано сплатити заборгованість у відповідному розмірі.

50. Посилання заявника на порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 517 ЦК України, колегія суддів вважає помилковим, оскільки закон не містить обов'язкової вимоги щодо надання новому кредиторові оригіналів документів. Новий кредитор, пред'являючи вимогу про виконання зобов'язання на його користь, повинен надати боржникові докази, що право вимоги за зобов'язаннями перейшло до нього.

51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як ТОВ "Укрлогістика", так і ТОВ "ТЛК "Арктика" визнають факт укладення договору оренди та передачі за ним майна у користування, а тому відсутні підстави стверджувати про безпідставність обов'язку сплати орендної плати лише через відсутність оригіналів зазначених документів. Більше того, як вже зазначалось, факт існування заборгованості за договором оренди встановлено у справі № 910/19198/16.

52. Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

53. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 269 ГПК України).

54. Твердження скаржника щодо безпідставної відмови суду апеляційної інстанції взяти до уваги докази припинення дії договору оренди на підставі угоди про розірвання договору від 26.07.2016 також є необґрунтованими.

55. Як вірно встановлено судом, ТОВ "Укрлогістика" не навело жодних поважних причин неможливості подання до суду першої інстанції відповідних доказів з причин, що об'єктивно не залежали від його волі, зважаючи на факт його обізнаності про збільшення позовних вимог з 29.11.2018.

56. Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій, - у цьому випадку з неподанням у встановленому порядку доказу зі справи.

57. Отже, суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв від ТОВ "Укрлогістика" документів як додаткових доказів у справі.

58. Скаржник також стверджує, що договір відступлення права вимоги від 13.03.2017 не містить положень щодо передачі ПП "Дніпровський краєвид 07" права донараховувати оренду плату з 26.07.2016 по 31.07.2016. Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції і вбачається з матеріалів справи, укладеною між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07" додатковою угодою від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017 збільшено розмір відступленого права вимоги, а саме щодо сплати заборгованості, що утворилася за період з 27.07.2016 по 31.07.2016 за договором оренди у розмірі 281 789, 12 грн. Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що ПП "Дніпровський краєвид 07" не мало повноважень на право вимоги сплати зазначеної орендної плати з 26.07.2016 по 31.07.2016.

59. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції про недоведеність ТОВ "Укрлогістика" факту відсутності обов'язку сплати орендної плати за період з 27.07.2016 по 31.07.2016, а аргументи скаржника про те, що за договором відступлення права вимоги від 13.03.2017 до ПП "Дніпровський краєвид 07" не перейшло право вимоги за сплати орендної плати за період з 27.07.2016 по 31.07.2016 вважає безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

60. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Зважаючи на межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019

64. Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства, оскаржені у справі рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розподіл судових витрат

65. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/14240/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ