Вирок

від 05.08.2019 по справі 520/13640/15-к

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/13640/15-к

Провадження № 1-кп/520/359/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2019 року колегія суддів Київського районного суду м. Одеси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі кримінальне провадження №12015160480003619 від 18.07.2015 року, відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Усатове, Біляївського району, Одеської області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

23.02.2005 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст.ст. 187 ч. 4, 121 ч. 2, 357 ч. 3 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, з конфіскацією майна. 04.07.2008 року, відповідно до ст.81 КК України, на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 27.06.2008 року, звільненого умовно-достроково, у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України,

в с т а н о в и л а :

Обвинувачений ОСОБА_10 , діючи шляхом обману, заволодів правом на чуже майно в великих розмірах при наступних обставинах.

На підставі договору купівлі-продажу від 28.08.1962 року, посвідченого третьою Одеською державною нотаріальною конторою (реєстр №2-8262), 17/40 частин домоволодіння АДРЕСА_3 , на праві приватної власності належало ОСОБА_11 , яка 05.07.1974 року змінила ім`я з Праскові на ОСОБА_12 (свідоцтво про зміну прізвища, імені, по-батькові НОМЕР_1 від 05.07.1974 року), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №5825 від 26.05.2015 року).

Також іншим власником 17/40 частини цього ж будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.09.1990 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-6793.

Повторно, приблизно у лютому - березні 2015 року, більш точна дата досудовим слідством не встановлена, достовірно усвідомлюючи той факт, що 17/40 частин будинку АДРЕСА_3 , на праві приватної власності належить ОСОБА_13 та заздалегідь розуміючи, що у нього відсутні родинні зв`язки, чи будь-яких інші відносини з ОСОБА_13 , у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном в великому розмірі, шляхом обману, а саме об`єктом нерухомості - будинком АДРЕСА_3 .

З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном в великому розмірі, шляхом обману, у вигляді об`єкта нерухомості - будинку АДРЕСА_3 , належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_10 приблизно в лютому-березні 2015 року, діючи умисно, з корисливих мотивів,з метою заволодіння чужим майном, шляхом переєрестрації права власності будинку потерпілих на себе, разом з невстановленими досудовим слідством особами, підшукали та підготували документи, серед таких документів невстановлені особи передали від імені обвинуваченого також і підроблені документи, про які не було відомо обвинуваченому які були необхідні для подання у подальшому до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, з метою проведення державної реєстрації права власності вказаного житлового будинку на обвинуваченого.

Приблизно в лютому 2015 року ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном в великому розмірі шляхом обману, у вигляді об`єкта нерухомості - будинку АДРЕСА_3 , з метою отримання в подальшому технічного паспорту на житловий будинок за вказаною адресою на своє ім`я, діючи умисно, звернувся до голови органу самоорганізації населення - комітет мікрорайону «10 станція Великого фонтану» у місті Одеса ОСОБА_14 , запевнивши її в наданні ним допомоги хворій ОСОБА_13 , в результаті чого отримав довідку б/н на ім`я ОСОБА_13 (Форма № 1) про склад сім`ї.

У подальшому, 27.03.2015 року ОСОБА_10 уклав з приватним підприємством «ДІЖЕН» (ЄДРПОУ 38921175) договір про надання консультаційних послуг та замовлення-зобов`язання від 27.03.2015 року на виготовлення технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_3 , для чого надав наступний перелік документів: довідку б/н форми №1 про склад сім`ї, видану на ім`я ОСОБА_13 та документи, які отримав за невстановлених слідством обставин, а саме: виписку із рішення виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих №1299 від 16.11.1953 року «Про відвід вільних земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», відповідно до якого ОСОБА_15 відведено земельну ділянку, площею 537 кв.м.; план земельної ділянки управління головного архітектора м. Одеси на земельну ділянку площею 537 кв.м., відведеного ОСОБА_15 для індивідуального будівництва; акт визначення меж від 24.11.1953 року, відповідно до якого встановлені межі земельної ділянки площею 537 кв.м. ОСОБА_15 ; договір на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954 року, укладеного між житловим управлінням виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих в особі начальника ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , відповідно до якого останньому відведено земельну ділянку площею 537 кв.м. для індивідуального будівництва житлового будинку, посвідченого нотаріусом Одеської міської нотаріальної контори за реєстровим № 4-6467.

У результаті чого, 03.04.2015 року ОСОБА_10 отримав технічний паспорт на будинок АДРЕСА_3 , виготовлений та виданий ПП «ДІЖЕН» (ЄДРПОУ 38921175) на його ім`я, як замовника технічної інвентаризації.

У подальшому, 24.06.2015 року близько 15 годин 35 хвилин невстановлені слідством особи, з метою безпідставного проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_10 , знаходячись в приміщенні реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Старицького, 10-А, не будучи особами, які відповідно до вимог ч.7 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» можуть звернутись із заявою про державну реєстрацію прав, а саме не будучи власниками, правонабувачами, стороною правочину, за яким виникло право, уповноваженої ним особи вказаного об`єкту нерухомості, надали головному спеціалісту відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ОМУЮ ОСОБА_17 заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), реєстраційний номер 12026644, до якої долучили наступний перелік документів, серед яких є, в тому числі підроблені, а саме: технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 на ОСОБА_10 від 03.04.2015 року, виданого ПП «Діжен» з відміткою, про те, що будівля побудована до 05.08.1992 року; завідомо підроблене розпорядження Київської районної адміністрації № 299 від 23.06.2015 року «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_2 ОСОБА_10 »; виписку із рішення виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих № 1299 від 16.11.1953 року «Про відвід вільних земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», відповідно до якого ОСОБА_15 відведено земельну ділянку, площею 537кв.м.; план земельної ділянки управління головного архітектора м. Одеси на земельну ділянку площею 537 кв.м., відведеного ОСОБА_15 для індивідуального будівництва; акт визначення меж від 24.11.1953 року, відповідно до якого встановлені межі земельної ділянки площею 537 кв.м. ОСОБА_15 ; договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954 року, укладеного між житловим управлінням виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих в особі начальника ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , відповідно до якого ОСОБА_15 відведено земельну ділянку площею 537 кв.м. для індивідуального будівництва житлового будинку, посвідченого нотаріусом Одеської міської нотаріальної контори за реєстровим № 4-6467, що в подальшому потягло за собою правові наслідки у вигляді прийнятого рішення на користь ОСОБА_10

26.06.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_18 реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області за результатом розгляду заяви ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 24.06.2015 року (реєстраційний номер 12026644) та документів, поданих до неї, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22402492 від 26.06.2015 року про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за суб`єктом ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_2 ), про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, внесено відповідний запис за № 10190412та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 39724110) від 26.06.2015 року на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_10 , загальною площею: 63,7 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., розмір частки 1/1.

Звітом суб`єкта оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтинг» (ЄДРПОУ 30946119) , з якого вбачається, що ринкова вартість частини домоволодіння АДРЕСА_3 станом на 26.06.2015 року склала 120 561 гривень.

Звітом суб`єкта оціночної діяльності СОД ТОВ «Приват - Оцінка» Сертифікат субєкта оціночної діяльності №224\19 видане ФДМУ 22.03.2019 року,з якого вбачається, що ринкова вартість частини домоволодіння АДРЕСА_4 належної потерпілій ОСОБА_7 по АДРЕСА_5 склала 147576 гривень, що складає загальну вартість будинку 267 576 гривень.

ОСОБА_10 своїми умисними діями, шляхом обману незаконно заволодів правом на чуже майно в великому розмірі, у вигляді об`єкта нерухомості будинком АДРЕСА_3 , який належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та померлій ОСОБА_13 ..

Тим самим, своїми умисними діями ОСОБА_10 спричинив потерпілій ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_8 та територіальній громаді м. Одеси, у особі Одеської міської ради, як можливому правонаступнику прав та обов`язків померлої ОСОБА_13 , матеріальну шкоду у великому розмірі на загальну суму 268137 гривень, що у двісті пятьдесять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 2015 рік.

Своїми діями ОСОБА_10 ,шахрайським шляхом,заволодів правомна майно,а самена будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м.,вартістю 268137 гривень, чим скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України - заволодіння правом на чуже майно, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно в великих розмірах.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у скоєнні злочину визнав частково, цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 , не визнав та надав покази про те, що в 2014 році він доглядав за потерпілою ОСОБА_13 , яка хворіла,оскільки перенесла інсульт. Його мати давно була знайома з потерпілою ОСОБА_13 , з якою мама познайомилася десь наприкінці 2009 - 2010 років. Його мама також доглядала за ОСОБА_13 , яку жаліла, через хворобу. Він з ОСОБА_13 познайомився перед пасхою в 2013 року. Перед Новим роком мати зателефонувала йому і попросила завезти ОСОБА_13 продукти. Він приїхав до ОСОБА_13 додому де намагався її покликати, але вона не почула та не відреагувала на його звернення, тому він зайшов у двір, звідки потерпіла його також не почула. В цей час підійшла сусідка яка сказала, що ОСОБА_13 захворіла, тому знаходиться в лікарні. Про що він повідомив свою маму, яка разом з ним поїхала в лікарню провідати потерпілу та допомогти їй. ОСОБА_13 впізнала маму. Лікар їм повідомив, що ОСОБА_13 у важкому стані, також сказав, що їй необхідна допомога, так як до неї зовсім ніхто не приходить, не провідує, не допомагає в лікуванні, та що в неї можливо не має родичів. Мама провідувала її в лікарні, носила продукти та ліки. Він також, по просьбі мами, неодноразово привозив хворій ліки та продукти. При спілкуванні з потерпілою вона попросила його за нею доглядати. Мама пояснила йому, щовін може стати спадкоємцем майна ОСОБА_13 , якщо буде проживати з нею 5 років або вона йому подарує будинок. ОСОБА_13 знаходилась у лікарні декілька місяців, треба було забирати її додому. Він поїхав наводити порядок в будинку, щоб привезти потерпілу додому. Тоді він звернувся до міліції із заявою, на що в міліції йому роз`яснили, що сусіди не можуть йому заважати, бо будинок є власністю ОСОБА_13 . ОСОБА_13 була паралізована на праву сторону. З 5 березня 2015 року він проживав разом з ОСОБА_13 , у її будинку, доглядав її, купував їй памперси, міняв. Всі сусіди хто хотів мали можливість спілкуватися з ОСОБА_13 . Різні люди приходили до ОСОБА_13 , також приходив провідати її і голова ради ветеранів.

З метою допомогти їй, він поставив ОСОБА_13 на огляд в лікарні, у нього був паспорт ОСОБА_13 , інших документів не було. Голова ради ветеранів сказав, що є організації, які допомагають малозабезпеченим. Пенсію ОСОБА_13 переводили на банківську картку. Дільничний інспектор міліції запропонував йому взяти дозвіл на прописку у будинку ОСОБА_13 .. Йому роз`яснили, що якщо ОСОБА_13 підпише згоду, то йому дадуть документи на прописку. Заява, в якій ОСОБА_19 не заперечує проти того, щоб його прописали в її будинку написана власноруч ним, ОСОБА_13 підписала цю заяву лівою рукою.

Він отримав документи, дозвіл на прописку, які передав дружині його знайомого ОСОБА_20 , яка сказала, що за її послугу по збору документів він повинен буде заплатити їй 300 чи 500 доларів США. Також ОСОБА_21 пояснила, що все буде законно, що всі документи вона візьме з архіву. Згодом ОСОБА_21 сказала, що її послуги будуть коштувати 5 тисяч доларів США, що 2 тисячі доларів він відразу повинен віддати, а три тисячі потім поступово.

Він проживав в одному з ОСОБА_13 , отоплював будинок, доглядав її, а коли вона померла, то він займався її похованням, він поховав потерпілу та запросив сусідів на поминки. На поминки прийшли сусіди, один мужчина та три жінки. Він витратив на поховання та поминки свої гроші 13 тисяч гривень. Поки ОСОБА_13 була ще жива йому сказали приїхати і підписати документи на технічний паспорт будинку в якому вона проживала. На його звернення приїзжав інженер робив відповідні роботи по частині будинку ОСОБА_19 . Після того, як він підписав документи, ОСОБА_22 сказала, що все зробить сама,вона виготовила всі необхідні документи на будинок. Виготовила техпаспорт на будинок. Він спитав чому малюнок на весь будинок. Вона відповіла, що у нотаріуса робиться помітка, на яку частину будинку проводиться відчудження. Потім ОСОБА_21 сказала, що в неї виникли проблеми і їй потрібні всі гроші, хоча вони домовлялися, що він віддасть їй гроші за послуги з часом, на протязі трьох років. Тоді вона сказала, щоб він або віддав гроші або продав будинок, на що він погодився. З метою продажу будинку до нього в будинок приходили ріелтори, яких направляла ОСОБА_21 , вони дивились тільки частину будинку, яка належала ОСОБА_13 , він не вів розмови з людьми про продажу всього будинку. Потім прийшов дільничний інспектор міліції і приніс йому повістку про виклик до слідчого. Він повідомив про це ОСОБА_23 , потім зустрівся з нею і вона йому пояснила, щоб він не нервувався, оскільки по скарзі сусідів потрібно провести перевірку і закрити справу. ОСОБА_21 надала йому адвоката, дала адвокату документи, сказала, що адвокат буде говорити. Після допиту він зрозумів, що щось не так, поїхав до ОСОБА_24 , де між ними виник конфлікт, в ході якого він сказав їй, що він розкаже слідчому, хто займався документами на будинок. Наступного вечора невідомі особи напали на нього, повалили його на землю, побили його, про що він написав заяву в міліцію. ОСОБА_21 погрожувала йому, давала йому для захисту ще двох адвокатів, які з ним ходили в поліцію контролювали його покази. Восени його заарештували, через два тижні адвокат написав апеляцію і його відпустили. Потім він зустрівся з ОСОБА_25 з якою посварився.

Документи на реєстрацію будинку він особисто не подавав. Він підписував тільки документи на підготовку технічного паспорту, більше нічого не підписував.

Йому було відомо, що ОСОБА_13 володіла тільки частиною будинку, а ОСОБА_26 володіла іншою частиною будинку. Йому невідомо як документи були оформлені на весь будинок. Він ніяких документів не оформляв, ОСОБА_21 сказала, що все зробить по закону. Він не мав ніякого відношення до документів, крім дозволу на прописку, та довідку про склад сім`ї. До початку розслідування він не знав, що частина будинку, яка належить ОСОБА_26 оформлена на нього. В оголошенні, яке давало агенство нерухомості було вказано про продаж частини будинку. Йому не відомо на підставі яких документів було оформлено право власності на нього. Він бачив свідоцтво про право власності, воно було на нього оформлено, в свідоцтві було записано, що він є власником цілого будинку. Цей документ йому показали та забрали, він за нього не розписувався, офіційно документ не отримував. Він дізнався від слідчого,побачивши в поліції всі документи, що на нього було оформлено право власності на весь будинок, в тому числі і на частину ОСОБА_26 .

Він вважає, що підготовкою всіх документів для оформлення на нього будинку займалась ОСОБА_27 , якій він довіряв. В нього було бажання оформити право власності на частину будинку яка належала ОСОБА_19 . ОСОБА_28 привезла його в ПП «Діжен», де він підписав договір про надання консультативних послуг, грошей не платив. Він особисто документи для реєстрації права власності не подавав, рішення про реєстрацію права власності не отримував і не підписував. Про підроблені документи, які були подані для реєстрації права власності йому нічого не відомо. Всього він заплатив ОСОБА_21 близько 2 тисяч доларів США, йому відомо, що відносно неї було відкрито кримінальне провадження.

Він особисто не звертався до Київської районної адміністрації м.Одеси з приводу отримання від них докумета, а саме розпорядження Київської районної адміністрації ОМР №299 від 23.06.2015 року «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: м.Одеса, 1-й Академічний тупік,такий документ не отримував і його не надавав з метою регістрації на себе будинку потерпілих в регістраційну службу, з документом не був ознайомлений, тому не міг усвідомлювати його значимість,чи перевірити інформацію вказану в документі.Також такий документ він не надавав до реєстраційної служби з метою переєрестрації права власності на себе нерухомого майна потерпілих.

Він частково визнає вину в тому, що на нього було оформлено право власності, але він розраховував отримати від ОСОБА_13 тільки частину будинку, яка належала ОСОБА_13 , він не мав намірів оформляти право власності на весь будинок, тобто на частину будинку який належить ОСОБА_26 , він не мав намірів на заволодіння земельною ділянкою.

Цивільні позови не визнає.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин обвинувачення.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому вироком кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду наступними доказами, які частково спростували покази обвинуваченого :

Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_13 , яка померла, була її тіткою. Вона періодично навідувалась до неї, привозила їй вугілля для опалення. Її тітка проживала у частині будинку АДРЕСА_3 , яка належить її сім`ї. Про смерть її тітки вона дізналась від робітників міліції. Вона відвідувала свою тітку до нового року та потім у квітні 2015 року. ОСОБА_13 ніколи не розповідала їй про ОСОБА_10 . Її тітка вела усамітнений спосіб життя, за характером була дуже скритною і нікого до себе близько не підпускала, у неї не було подруги ОСОБА_29 . Коли вона приїжджала до тітки, тітка була здорова і не розповідала, що лежала в лікарні, за нею ніхто не доглядав, вона була в нормальному стані, була здорова. Вона особисто була прописана у зазначеному будинку з 1981 року. Про ОСОБА_10 їй нічого невідомо, вважає, що добровільно її тітка не пустила би стороннього чоловіка в будинок. Заяву про отримання спадку після смерті її тітки вона подала 26.09.2015 року, свідоцтво про право власності у порядку спадкування вона не отримала, оскільки цей документ опинився у ОСОБА_10 . Обвинувачений ОСОБА_10 використовуючи свідоцтво про право власності, заволодів часткою будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Цивільний позов до ОСОБА_10 підтримує , просить суд його задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що у її власності була частина будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Інша половина будинку належала ОСОБА_13 , з якою вони дружили. ОСОБА_13 , була самотньою жінкою, жила одна. Коли ОСОБА_13 потрапила в лікарню, вона її відвідувала, ОСОБА_13 лежала в лікарні та вдома і не могла говорити. Лікар хотів її виписати, але вона наполягала, що треба знайти рідних ОСОБА_13 , які будуть за нею доглядати. Її сусідка зверталась в департамент охорони здоров`я для допомоги ОСОБА_13 . До того, як ОСОБА_19 виписалась з лікарні вона ОСОБА_10 не бачила, маму ОСОБА_10 вона не знає. Поки вона старалась знайти родичів ОСОБА_13 , сусідка їй повідомила, що ОСОБА_13 з лікарні привіз ОСОБА_10 , який став проживати з ОСОБА_13 . Вона з сусідами зверталась в міліцію, щоб вигнати ОСОБА_10 , також просила опечатати половину будинку. В сільській раді їй сказали,що є хлопець, який доглядає за ОСОБА_13 .В якийсь час вона помітила, що до ОСОБА_13 приїжджають люди дивитись будинок. Потім її син в інтернеті знайшов оголошення про те, що продається будинок за адресою 1й Академічний тупик №7. Один чоловік надав їй візитну картку і сказав, що він ріелтор. Вона вважає, що її повинні були повідомити про продаж будинку, оскільки вона є співвласником будинку. Згодом вона дізналась, що її частина будинку незаконно оформлена на ОСОБА_10 , який протиправно заволодів її частиною будинку.

Цивільний позов до ОСОБА_10 підтримує , просить суд його задовольнити.

Представник потерпілого ОСОБА_9 пояснила, що обставини справи їй не відомі, коли була подана заява не було спадкоємців на власність ОСОБА_19 . На даний час не виявлені обставини щодо власника майна.

Свідок ОСОБА_30 пояснив, що ОСОБА_13 мешкала по сусідству, у них були нормальні стосунки. Він не бачив у ОСОБА_13 подруг, ОСОБА_29 він не знає. Його дружині належала половина будинку за адресою 1й Академічний тупик №7. В січні 2015 року вони дізнались, що ОСОБА_13 захворіла тому її забрали в лікарню з інсультом. Тому вони намагались знайти її родичів, щоб організувати її догляд. Несподівано з`явився ОСОБА_31 , який забрав її з лікарні і привіз додому. В 2015 році, коли до них стали приходити покупці з метою купити будинок то вони насторожились. ОСОБА_13 померла в квітні 2015 року. Вони з дружиною написали заяву в міліцію, про те, що ОСОБА_10 незаконно користується будинком. Коли до них приходили покупці то ріелтор дав їм свою візитку. Він спілкувався з ріелтором, який сказав, що ОСОБА_32 не водив покупців на їх частину будинку.

Свідок ОСОБА_33 пояснив, що працює дільничним інспектором поліції. До нього звернувся зі скаргою ОСОБА_10 , який повідомив, що ОСОБА_13 є його родичкою, яка знаходиться у лікарні, а сусіди заперечують проти того, щоб він забрав її з лікарні додому. Сусіди ОСОБА_13 , пояснили, що ОСОБА_10 , не являється родичем ОСОБА_13 , тому просили опечатати частину будинку, але для цього у нього не було підстав. Потім ОСОБА_32 з сусідами домовився, що він забирає ОСОБА_13 і доглядає її. Через деякий час відносно ОСОБА_10 було відкрито кримінальне провадження, від слідчого йому стало відомо що свідоцтво про право власності на будинок знаходиться вдома у сусідки ОСОБА_26 . Родичі ОСОБА_19 не були встановлені. Від сусідів він дізнався, що ОСОБА_19 померла, вони звинувачували ОСОБА_10 , що він шахрай. Він особисто два рази, ще до ОСОБА_34 розмовляв з нею, після лікарні вона вже не могла розмовляти. Він був в потерпілої в будинку через тиждень після того, як ОСОБА_32 привіз її додому. ОСОБА_32 частково навів порядок в приміщенні будинку, там було багато сміття.

Свідок ОСОБА_35 пояснила, що вона є співробітником Київської райадміністрації, з обвинуваченим і потерпілими не знайомий. У вересні 2015 року її викликав слідчий, який показав оригінал розпорядження, в якому був не її підпис. Розпорядження готують юристи на підставі заяви, а вона засвідчує своїм підписом та печаткою загального відділу, видається розпорядження на підставі паспорту. Оглянувши в судовому засіданні розпорядження Київської районної адміністрації ОМР №299 від 23.06.2015 року «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: м.Одеса, 1-й Академічний тупік, 7 ОСОБА_10 » підтвердила, що підпис виконаний іншою особою.

Свідок ОСОБА_36 пояснив,що він працює в агентстві нерухомості «Атланта» ріелтором. Йому зателефонував маклер ОСОБА_37 та попросив поставити на продажу будинок, розташований в АДРЕСА_5 й академічний тупик АДРЕСА_4 , він сфотографував будинок, який виставив на продаж. Потім ОСОБА_37 сказав йому поговорити з ОСОБА_21 , яка сказала що ОСОБА_10 власник будинку і має всі документи. Йому точно не відомо, хто така ОСОБА_21 , вона допомагала ОСОБА_10 , у продажі будинку. Коли він приїхав фотографувати будинок, там на місці розташування будинку його чекав та був присутнім ОСОБА_10 . Документи на будинок йому передала ОСОБА_21 через 3 тижні і тільки частину документів. Після того як він отримав документи, у нього з`явилась підозра, що будинок незаконно продають. Згодом він зняв будинок з продажу, оскільки запідозрив обман.

Свідок ОСОБА_38 пояснив, що працює директором ЧП «Діжен», в підприємстві був замовлений технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Осінню 2015 року був замовлений технічний паспорт на долю домоволодіння розташованого за на адресом м.Одеса, 1й академічний тупик АДРЕСА_4 . Хто замовляв технічний паспорт йому не відомо. В техпаспорті доля користування не вказується, лише загальна площа. Після того як був готовий техпаспорт, обвинувачений йому приносив договір на інвентаризацію будинку за адресою 1й Академічний тупик №7. Інженер домовлявся з людиною у якого є доступ до об`єкта інвентаризації, інженер повинен був продивитись весь будинок. Технічний паспорт був складений на ім`я ОСОБА_39 та вказана загальна площа. На момент складання техпаспорту право власності не було належни чином оформлено. Якщо особа надає паспорт, ідентифікаційний код, доступ до будинку, доступу ніхто не заважає, вони мають право виготовити паспорт в якому вказані розміри, матеріал, виготовлення і місце знаходження будинку. ОСОБА_10 він бачив після проведення робіт.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що в 2015 році до комітету мікрорайону звернувся ОСОБА_10 і сказав, що йому необхідна довідка про проживання ОСОБА_13 . Їм було відомо, що вона самотня і вирішили дізнатись хто він такий. ОСОБА_32 надав свій паспорт і пояснив, що його мама - подруга ОСОБА_13 ,попросила його допомагати ОСОБА_13 . Вони відмовили йому, оскільки не знали з якого року ОСОБА_13 , прописана у будинку. Другий раз ОСОБА_10 прийшов до них з паспортом ОСОБА_13 , дані паспорту вона внесла в картотеку і видала ОСОБА_10 довідку, яка за його словами, була необхідна, щоб поставити ОСОБА_13 на медичний облік.Через деякий час він приніс заяву від ОСОБА_13 , що вона не проти того, щоб ОСОБА_32 був прописаний в даному домі.

Свідок ОСОБА_40 пояснив, що вінявляється представником ради ветеранів війни і праці на 10 станції В.Фонтану в м.Одесі, тому він знає всіх ветеранів і їх умови проживання, працює разом з ОСОБА_41 . ОСОБА_13 знав, потім дізнався, що вона бідує, тоді він та інші члени ради ветеранів, такі як, ОСОБА_42 і ОСОБА_43 провідали ОСОБА_44 . На всі їх питання вона відповідала, що їй нічого не потрібно. На питання, чому вона голодна вона відповіла, що нема ні світла, ні тепла так як вона немає грошей. На всі наступні питання вона відповіла, що це не їх справа.В 2013-2014 роках ОСОБА_13 привозили дрова, продовольчі набори,якіприносили їй 5-7 раз. ОСОБА_13 , казала, що в неї немає родичів. В 2015 році ОСОБА_13 , опинилась у лікарні з підозрою на інсульт, потім лікар повідомив, що вона тяжко хвора знаходиться у комі. Через деякий час прийшов ОСОБА_10 і сказав, що забрав ОСОБА_13 з лікарні. Після того як ОСОБА_45 дали довідку, він повинен був оформитись як соціальний робітник.

Свідок ОСОБА_46 пояснила, що працювала на видачі документів в реєстраційній службі, у відділі нерухомого майна управління юстиції Одеської області в період з грудня 2014 року до липня 2015 року. Отримати документи може заявник або уповноважена особа. ОСОБА_39 вона не бачила. Неможливо отримати документи сторонній особі, без довіреності вона не надається. Це безкоштовна послуга, податок потрібно оплатити, вона не може пригадати хто здавав документи і ким приймалися документи.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що обвинуваченого він не знає, він проводив державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_3 за ОСОБА_10 .Вінпровів реєстрацію згідно з законом, всі документи були подані правильно, підстав для відмови не було, обтяжень на будинок не було.

Свідок ОСОБА_47 пояснив, що в грудні 2014 року ОСОБА_13 стало погано, він з дружиною викликали швидку допомогу, її забрали до лікарні з інсультом, а ключі від її будинку залишись у нього. Перший раз він побачив обвинуваченого, коли він прийшов у двір будинку ОСОБА_13 де прибирав, наводив порядок перед поверненням ОСОБА_13 з лікарні. ОСОБА_10 говорив, що надає ОСОБА_13 допомогу,так як його мама є подругою ОСОБА_13 , тому він допомагає їй, з добрих намірів. Він віддав ОСОБА_45 ключі від будинку. За півтора тижні до виписки ОСОБА_13 з лікарні в її будинок приходила молода дівчина. В січні 2015 року ОСОБА_13 з лікарні привіз ОСОБА_10 , а в травні вона померла. ОСОБА_10 поховав ОСОБА_13 , він особисто був присутній на похоронах. Він займався пошуком спадкоємців ОСОБА_19 , але йому не вдалось нікого знайти.Після того як ОСОБА_13 померла, почали приходити ріелтори у двір будинку ОСОБА_13 , з ними був ОСОБА_10 , який на його питання не відповідав. Чи були у ОСОБА_10 правовстановлюючі документи на будинок ОСОБА_13 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_48 пояснив,що обвинувачений являється його братом. ОСОБА_13 він не знав. Йому відомо, що ОСОБА_10 доглядав бабусю. Він особисто був у будинку ОСОБА_13 коли допомагав ОСОБА_10 там прибирати, допомагав викидати сміття разом зі своєю дружиною, товаришем брата ОСОБА_49 і його товаришем ОСОБА_50 .. Прибираючи машиною вивозили сміття, яку наймав ОСОБА_10 . Коли він був присутній під час прибирання ОСОБА_19 розмовляла, рухала руками, він не бачив щоб вона ходила.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_13 являється сестрою її чоловіка. Вони з чоловіком допомагали їй матеріально, стосунки між ними були добрими. Останній раз вона бачила ОСОБА_13 2014 році. Спілкуючись з нею вияснила, що складати заповіт вона відмовилась. Останній раз коли вона бачилась з ОСОБА_13 у неї в будинку було прибрано, вона почувала себе нормально. На похоронах вона не була присутня, так як не знала, що вона померла.

Свідок ОСОБА_29 пояснила, що обвинувачений є її чоловік. В лютому 2014 року її чоловік ОСОБА_10 коли прийшов додому сказав їй, що буде доглядати за бабусею. В кінці лютого вона приїжджала в будинок потерпілої допомагала прибирати в приміщенні. Бабусю ОСОБА_13 , вона бачила в кінці лютого в ліжку, вона не могла спілкуватись ні з ким, крім обвинуваченого. Вдруге вона бачила ОСОБА_19 також в неї вдома, її поведінка не змінилась. Її чоловік займався похованням ОСОБА_13 .. Чоловік говорив їй, що ОСОБА_13 сказала, що хоче переоформити свій будинок на чоловіка, тому вона його прописала в будинку. В чоловіка була знайома жінка ОСОБА_21 , яка йому допомагала з документами. Чоловік планував робити в будинку ремонт і жити в ньому.

Свідок ОСОБА_51 пояснила, що обвинувачений являється її сином. На початку 2000 років вона працювала на ринку «7км», де познайомилась з ОСОБА_13 , вони в побуті дружили, спілкувалися між собою. ОСОБА_13 говорила їй, що живе одна, що рідних в неї немає. Її син ОСОБА_10 познайомився з ОСОБА_13 в 2010-2011 році, коли вона відправила його до неї допомогти по господарству, нарубати дрова, передати їжу. Коли він приїхаввід неї, то сказав, що в будинку жахливі умови. Потім вона просила сина, щоб він завіз перед Новим 2015 роком до ОСОБА_19 продукти. ОСОБА_10 поїхав до неї і дізнався, що ОСОБА_13 у лікарні. Поки вона знаходилась в лікарні син возив їй їжу, лікарства, спілкувався з медичним персоналом. В лікарні ОСОБА_13 казала, що якщо син буде її доглядати, то вона переоформить на нього будинок. Син забрав ОСОБА_13 , з лікарні і привіз додому, де її доглядав. Коли ОСОБА_13 померла, син займався її похованням.

Свідок ОСОБА_52 пояснила, що вона знає обвинуваченого. ОСОБА_13 знаходилась на лікуванні у лікарні в 2015 році протягом трьох місяців, у неї був інсульт, вона була паралізована. У лікарні ОСОБА_13 відвідували ОСОБА_26 , ОСОБА_51 та обвинувачений, які купували для хворої їжу та медикаменти. У ОСОБА_53 були грубі порушення мови, родичів знайти не могли, вона не могла формулювати і вимовляти речення, але короткі слова вона говорила, могла висловлювати бажання. З перших днів лікування вона займалася пошуками родичів. ОСОБА_26 сказала, що у ОСОБА_13 є брат і племінниця, але між ними складні відносини. Коли обвинувачений сказав, що забере ОСОБА_13 додому, вони були раді за неї. Вона зверталась до поліції, але поліція в пошуку родичів не допомогли. Вона бачила маму обвинуваченого ОСОБА_39 , яка декілька разів в лікарні навідувала ОСОБА_19 . ОСОБА_19 була повністю паралізована ходити вона не могла.

Свідок ОСОБА_54 пояснив, що ОСОБА_13 проживала по сусідству в будинку АДРЕСА_3 , але він не був з нею знайомий. Вона була літньою жінкою, проживала одна, поряд з нею нікого не було. Він ніколи не бачив, що до неї хтось приходив. Коли їй стало поганоі її забирали до лікарні то він допомагав медикам переносити її у автомашину швидкої медичної допомоги. Потім з`явився обвинувачений, який почав наводити порядок у дворі та в будинку,який з лікарні забрав ОСОБА_13 .. Більше йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_55 пояснила, що обвинуваченого вона знає, познайомилась з ним коли від сусідки дізналась, що ОСОБА_13 привезли з лікарні і пішла її провідати, де побачила ОСОБА_10 , який колов дрова. Також від сусідки вона дізналась, що ОСОБА_10 син приятельки ОСОБА_13 . ОСОБА_13 вона також відвідувала в лікарні, куди до неї приводила священика Після того, як ОСОБА_10 забрав ОСОБА_13 з лікарні і привіз додому, вона приходила до ОСОБА_13 провідати її вдома, де бачила,що ОСОБА_10 навів порядок в приміщенні будинку на і дворі, також він готував їсти, доглядав за ОСОБА_13 . Вважає, що ОСОБА_13 після лікарні не могла продуктивно виразити свої думки чи бажання, щодо словесному контакту, то вона була недоступна.

Дослідженими судом письмовими докази по справі:

- Витягом з ЄРДР № 12015160480003619;

- Заявою ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 25.06.2015 року з додатками;

- Копією технічного паспорту на житловий будинок, АДРЕСА_3 від 07.04.2010 року, згідно якого вбачається, що власником 17/40 частки будинку являється ОСОБА_7 ;

- Договіром купівлі-продажу від 28.08.1962 року, згідно якого ОСОБА_11 придбала у ОСОБА_56 17/40 часток будинку АДРЕСА_3 .;

- Державним актом про право власності на землю від 20.09.1999 року, згідно якого ОСОБА_7 належить зімельна ділянка площею 0.0352 га по АДРЕСА_2 ;

- Довідкою б/н форми №1 про склад сім`ї, видану на ім`я ОСОБА_13 ;

- Випискою із рішення виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих №1299 від 16.11.1953 року «Про відвід вільних земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», відповідно до якого ОСОБА_15 відведено земельну ділянку, площею 537 кв.м.;

- Планом земельної ділянки управління головного архітектора м. Одеси на земельну ділянку площею 537 кв.м., відведеного ОСОБА_15 для індивідуального будівництва;

- Актом визначення меж від 24.11.1953 року, відповідно до якого встановлені межі земельної ділянки площею 537 кв.м. ОСОБА_15 ;

- Договіром на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954 року, укладеного між житловим управлінням виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих в особі начальника ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , відповідно до якого ОСОБА_15 відведено земельну ділянку площею 537 кв.м. для індивідуального будівництва житлового будинку, посвідченого нотаріусом Одеської міської нотаріальної контори за реєстровим № 4-6467.

- Реєстраційною справою на об`єкт нерухомого майна-житловий будинок АДРЕСА_3 , з якої вбачається, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 24.06.2015 року (реєстраційний номер 12026644) та документів, поданих до неї, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22402492 від 26.06.2015 року про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за суб`єктом ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_2 ), про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, внесено відповідний запис за № 10190412 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 39724110) від 26.06.2015 року на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_10 , загальною площею: 63,7 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., розмір частки 1/1.

- Актовим записом про смерть №5825 від 26.05.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- Висновком №5405/02 судово почеркознавчої експертизи від 23.09.2015 року, з якої вбачається, що рукописний запис « ОСОБА_10 » у картці прийому заяви №22347825 від 24.06.2015 року виконаний не ОСОБА_10 і не ОСОБА_57 , а іншою особою; рукописні записи «Копія вірна» на електрофотографічних копіях: сторінок паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Біляївським РВ ГУ ДМСУ в Одеській області 24.10.2014 на ім`я ОСОБА_10 , розміщені у нижніх частинах лицевої та оборотної сторін документу; картки платника податків (номер бланка картки НОМЕР_4 , дата видачі 30.10.2014) на ім`я ОСОБА_10 і НОМЕР_5 та 11-ї сторінок його паспорту, розміщені у середній частині документу; технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , розміщені у нижній частині кожного аркушу документу; виписки з рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 1299 від 16.11.1953, розміщені у нижній частині документу; договору на право спорудження будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954, розміщені у нижній частині кожного аркушу; плану земельної ділянки, виданого управлінням головного архітектором м. Одеси б/д. розміщені у нижній частині документу; акту позначення меж від 24.11.1953, розміщені у нижній частині документу виконані не самим ОСОБА_10 , а ін (-ми) особою (-ми).

Рукописні записи «отримано» та « ОСОБА_10 » у рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22402492 від 26.06.2015, розміщені у нижній частині документу, виконані не ОСОБА_10 і не ОСОБА_57 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_10 у картці прийому заяви № 2234782 від 24.06.2015, розміщений на лінії графлення, праворуч від друкованого запису «Документи згідно з переліком отримав:» та ліворуч від рукописного запису « ОСОБА_10 », виконаний не самим ОСОБА_10 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_10 в заяві про державну реєстрацію та їх обмежень (щодо права власності), розміщений в середній частині оборотної сторони документу, в графі «Підпис заявника», виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_10 на електрофотографічних копіях: сторінок паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Біляївським РВ ГУ ДМСУ в Одеській області 24.10.2014 на ім`я ОСОБА_10 , розміщені у нижніх частинах лицевої та оборотної сторін документу; картки платника податків (номер бланка картки НОМЕР_4 , дата від 30.10.2014) на ім`я ОСОБА_10 і 10 та 11 сторінок його паспорту, підпис розміщений у середині частині документу; технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , розміщені у нижній частині кожного аркушу документу; виписки з рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 1299 від 16.11.1953, підпис розміщений у нижній частин документу; договору на право спорудження будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954, розміщені у нижній частині кожного аркуш) документу; плану земельної ділянки, виданого управлінням головного архітектора м. Одеси б/д, підпис розміщений у нижній частині документу; акту позначення меж від 24.11.1953, підпис розміщений у нижній частині документу виконані не самим ОСОБА_10 , а іншою (-ми) особою (-ми).

Підпис від імені ОСОБА_10 у рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22402492 від 26.06.2015, розміщений у нижній частині документу, виконаний не самим ОСОБА_10 , а іншою особою.

- Протоколом тимчасового доступу до речей і документів копії реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ухвала слідчого судді від 09.09.2015 року про надання тимчасового доступу до копії реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 від 25.08.2015 року;

- Протоколом огляду предмету оригіналу реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Постановою про визнання речових доказів від 09.09.2015 року, з якої вбачається, що оригінал реєстраційної справи №667346551101 на об`єкт нерухомого майна-житловий будинок АДРЕСА_3 на 33 аркушах визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12015160480003619;

- Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2015 року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_3 ;

- Витягом №44403041 від 23.09.2015 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на будинок АДРЕСА_3 ;

- Протоколом огляду місця події від 14.09.2015 року з фото таблицями, з якого вбачається, що було оглянуто будинок АДРЕСА_3 ;

- Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2015 року про надання тимчасового доступу до оригіналів документів, які перебувають у володінні ПП «Діжен»;

- Листом головного лікаря КУ МКЛ №10 від 24.09.2015 року з якого вбачається, що ОСОБА_58 , 1932 року народження проходила лікування в неврологічному відділенні КУ ГКБ №10;

- Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) з якої вбачається, що номер у спадковому реєстрі № 57991037 відносно ОСОБА_13 ;

- Інформацією з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права власності на будинок АДРЕСА_3 ;

- Розпорядженням Київської районної адміністрації ОМР №299 від 23.06.2015 року «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_2 ;

- Листом Київської районної адміністрації ОМР за № 1872/01-11 від 26.08.2015 року, з якого вбачається, що в архіві Київської районної адміністрації розпорядження за № 299 від 23.06.2015 року про присвоєння адреси відсутнє. За вказаним номером міститься розпорядження райадміністрації з питань діяльності органу опіки та піклування, винесене 18.06.2015 року.

- Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19.09.1990 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3-6793, власником 17/40 частини будинку АДРЕСА_3 потерпіла ОСОБА_59

- Копією домової книги будинку АДРЕСА_3 ;

-Свідоцтвом про зміну прізвища, імені, по-батькові НОМЕР_1 від 05.07.1974 року;

-Договіром про надання консультаційних послуг та замовлення-зобов`язання від 27.03.2015 року на виготовлення технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_3 ;

- Звітом суб`єкта оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтинг» (ЄДРПОУ 30946119) , з якого вбачається, що ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_3 станом на 26.06.2015 року склала 2208 821 гривень.

- Звітом суб`єкта оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтинг» (ЄДРПОУ 30946119) , з якого вбачається, що ринкова вартість частини домоволодіння АДРЕСА_3 станом на 26.06.2015 року склала 120561 гривень.

- Звітом суб`єкта оціночної діяльності СОД ТОВ «Приват - Оцінка`Сертифікат субєкта оціночної діяльності №224\19 видане ФДМУ 22.03.2019 року,з якого вбачається, що ринкова вартість частини домоволодіння № 7 належної потерпілій ОСОБА_7 по АДРЕСА_5 склала 147576 гривень.

Висновок суду за результатами розгляду кримінального провадження №№12015160480003619 від 18.07.2015 року.

Судовий розгляд проведено в межах пред`явленого обвинувачення, згідно положень ст. 337 КПК України, лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тою метою, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений та засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази та проаналізувавши їх, суд виходить з загальних принципів кримінального судочинства, положень статей 84 - 89 КПК України та практики Європейського суду з прав людини приходить до наступних висновків.

Оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що вину обвинуваченого за кваліфікацією його дій саме за ч.4 ст.190 КК України не доведеною оскільки не доведено в його діях таку кваліфікуючу ознаку складу злочину, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах матеріальної шкоди, оскільки кваліфікуюча ознака заволодіння майном в особливо великих розмірах наданими доказами не підтверджена.

Також суд вважає необхідним виключини з інкримінованого обвинувачення ОСОБА_10 доводи про те, що він особисто отримав від інших осіб документ, а саме розпорядження Київської районної адміністрації ОМР №299 від 23.06.2015 року «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: м.Одеса, 1-й Академічний тупік. Оскільки таке обвинувачення вказане по епізоду інкримінованої статті 190 КК України не підтверджено наданими доказами.

Також суд вважає необхідним виключини з інкримінованого обвинувачення ОСОБА_10 доводи досудового слідства про те, що ОСОБА_10 особисто, разом з невстановленими особами, знаходився в реєстраційні службі, в період передачі документів службі, про переоформлення права власності будинку потерпілих на користь обвинуваченого.

Суд перевіривши надані докази про протиправні дії ОСОБА_10 , вирушуючи питання щодо наявності в його діях такої кваліфікуючої ознаки, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно в яких саме розмірах матеріальної шкоди виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що досудовим слідством, з метою встановлення вартості предмета злочину, а саме будинку, власниками якого були потерпілі, слідчим, згідно до вимог чинного законодавства України, не було призначено судову оціночно будівельну експертизу.

Судом зазначена, оціночно будівельна експертиза була призначена, а її проведення судом було доручено Одеському науково дослідному експертно криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України. На вирішення судової експертизи було поставлено питання про дійсну ринкову вартість всього домоволодіння АДРЕСА_3 ,без урахуванням вартості земельної ділянки., та яка дійсна ринкова вартість 1\2 частини домоволодіння АДРЕСА_3 ,без урахуванням вартості земельної ділянки.,яка належить потерпілій ОСОБА_7 .

Згідно письмової відповіді Одеського науково дослідного експертно криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 19\116- 12006 від 4.07.2019 року видно, що згідно письмового заключення експертизи № 27 БЗ від 2.07.2019 року поставлені на вирішення судової експертизи запитання не можуть бути вирішені в межах зазначеної експертизи.

В той же час, згідно звіту про оцінку майна, виконаним ПП «Дельта-Консалтинг» (ЄДРПОУ 30946119),встановлена ринкова вартість 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , без урахуванням вартості земельної ділянки.,яка належала потерпілій ОСОБА_13 в сумі 120 561 грн.

А згідно звіту про оцінку майна, виконаним СОД ТОВ«Приват -Оцінка`Сертифікат субєктаоціночної діяльності№224\19видане ФДМУ 22.03.2019рокувстановлена ринкова вартість 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , без урахуванням вартості земельної ділянки.,яка належала потерпілій ОСОБА_7 в сумі 147576 гриве

При таких обставинах судом об`єктивно встановлено, що загальна вартість предмета злочину - будинку встановлена і складає 267 576 гривень.

Перевіряючи кваліфікацію дій обвинуваченого досудовим слідством, судова колегія по даному кримінальному провадженню враховує. що згідно ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1)подія кримінального правопорушення(час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення);

3)вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Кваліфікуючи дії протиправні обвинуваченого скоєні ним як заволодіння права на майно шляхом обману, в виді шахрайства, колегія суддів виходить з роз`яснень наданих в п. 17, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06.11.2009 року та зі змісту статті 190 КК України про те, що шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.

Особливістю шахрайства є те, що винна особа викликає у потерпілого спонукання, бажання передати йому майно чи уступити право на майно. З суб`єктивної сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання.

Тобто відмежовуючи шахрайство від цивільно правових угод, необхідно виходити з того, що отримання чужого майна з умовою виконання якого небуть зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено те, що особа вже на момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнення, а зобов`язання не виконувати. При обвинуваченні особи у вчиненні шахрайства під час укладання договорів цивільно правового характеру слід в обов`язковому порядку встановлювати умисел на заволодіння майном в момент його отримання, в іншому випадку мова йтиме про відсутність такого складу злочину як шахрайство. Та наявність цивільно правових відносин між особами.

Згідно досліджених доказів, в судовому засіданні достовірно встановлено подію кримінального правопорушення, час, місце, способи та інші обставини вчинення кримінального правопорушення які об`єктивно викладено в даному вироку суду.

Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін передбачений ст.7,ст.22 КПК України, забезпечив всім учасникам судового провадження рівні права, дослідив та перевірив докази надані суду, перевірив доводи прокурора про обставини скоєння злочину та про склад злочину в діях обвинуваченого.

Суд перевірив доводи захисту та обвинуваченого про те, що обвинувачений за ч.4 ст.190 КК України визнає вину частково, перевірив доводи прокурора в межах пред`явленого обвинувачення, шляхом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, перевіривши доводи потерпілих про обставини скоєння злочину, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні надано об`єктивні докази, які узгоджуються між собою і є послідовними та логічними, які свідчать про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

До таких висновків суд прийшов виходячи з наступного.

Судом, згідно наданих доказів, достовірно встановлено, що з відома та за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , шляхом обману потерпілих та інших осіб, на обвинуваченого ОСОБА_10 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень, було внесено відповідний запис за № 10190412 та видано ОСОБА_10 свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 39724110) від 26.06.2015 року на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею: 63,7 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., розмір частки 1/1., загальною вартістю будинку 268137 гривень.

Чинним законодавством України передбачено розрахунок податкової соціальної пільги при визначенні кваліфікації діянь особи яка скоїла злочин, тому враховуючи, що Рома ОСОБА_60 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину в період з 1 січня по 31 грудня 2015 року необхідно кваліфікувати його дії за наступними пороговими показниками.

А саме:

1. відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

2. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу податкова соціальна пільга встановлена у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

3. Однак, в цей же час, абзац 8 п. 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28 грудня 2014 року викладено в новій редакції, відповідно до якої Податковий кодекс України набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2016 року. До 31 грудня 2015 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

4. Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік, прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць з 1 січня 2015 року становить 1218 грн. Тому, податкова соціальна пільга у 2015 році становить 609 грн. (50% від 1218 грн).

Перевіряючи та визначаючи кваліфікацію дій ОСОБА_10 згідно предьявленого обвинувачення, суд враховує, що вартість предметак злочину будинку встановлена в суді наданими доказами в розмірі 268137 гривень, що правом на вказаний предмет зочину обвинувачений заволодів шахрайським способом, не підпадає під кваліфікацію його дій за ч.4 ст.190 КК України, оскільки визначення такої кваліфікуючого ознаки, як заволодіння чужим майном вчинене в особливо великих розмірах (609x600=365000 гривень) в сумі більше ніж на 365000 гривень не підтверджено в суді.

Згідно наданих доказів судом встановлено,що обвинувачений заволодів майном вартістю 268137 гривень,що в 250 разів і більше,но не більше ніж в 600 раз перевищує неподатковий мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Враховуючи викладене, дослідивши звіт суб`єкта оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтинг» (ЄДРПОУ 30946119) про те, що ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_3 станом на 26.06.2015 року склала 2208821 гривень, оскільки при зазначеному проведенні оцінки майна оцінщиком було оцінено також всю земельну ділянку та вартість всього будинку, в той же час земельна ділянка не є предметом злочину, суд визнає недопустимим доказом по справі зазначений звіт, який не відповідає вимогам закону та обставинам встановлених судом при розгляді кримінального провадження.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях винної особи таких кваліфікуючих ознак, як спричинення злочином проти власності відповідної шкоди, значної чи у великих розмірах, чи в особливо великих розмірах суди мають керуватися відповідними положеннями примітки до статті 185 КК України.

ОСОБА_10 своїми умисними діями шляхом обману незаконно придбав право на чуже майно в великому розмірі у вигляді об`єкта нерухомості - будинку АДРЕСА_3 , який належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та померлій ОСОБА_13 ..

Тим самим, своїми умисними діями ОСОБА_10 спричинив потерпілій ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_8 та територіальній громаді м. Одеси, у особі Одеської міської ради, як можливому правонаступнику прав та обов`язків померлої ОСОБА_13 , матеріальну шкоду у великому розмірі на загальну суму 268137 гривень, що у двісті пятьдесять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 2015 рік.

Тому діїобвинуваченого,враховуючи,що вартістьпредмету злочинубудинку встановленав сумі 268 137 гривень,суд кваліфікуєза ч.3ст.190КК України,як придбанням права на чуже майно, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в великих розмірах.

Призначаючи покарання обвинуваченому,суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та враховує наступне.

Відповідно до ст. 65 КК України, та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами покарання" під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має суворо додержуватися вимог норм закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через це реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому колегія суддів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченою злочину проти власності, який згідно зі ст.12 КК України єтяжким.

При цьому, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого, характер корисливого злочину, наслідки вчинення злочину та розмір завданої шкоди потерпілим, особу обвинуваченого його соціальний статус, що позитивно характеризується, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, що не розпорядився чужим майном,що має сімю, що відповідно зі ст. 66 КК України вказані обставини пом`якшують покарання, що обставини які обтяжують покарання передбачені ст. 67 КК України не встановлені, відповідно враховуючи принцип індивідуалізації призначення покарання, судова колегія приходить до висновку, про призначення обвинуваченому основного покарання в виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 статті 190 КК України та враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливим без ізоляції від суспільства та про можливість звільнення ОСОБА_10 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 та ст.76 КК України призначеного судом в виді позбавлення волі з випробуванням.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченої.

Потерпіла ОСОБА_8 заявила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_10 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 25000 гривень та моральної шкоди в сумі 22500 гривень.

Потерпіла ОСОБА_7 заявила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_10 про стягнення моральноїх шкоди в сумі 25000 гривень.

Суд, дослідивши надані докази ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого приходить до висновку, що в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити, оскільки суду не надано зовсім ні одного доказу про стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_8 .

Щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих моральної шкоди, суд дослідивши надані докази приходить до наступного.

Згідно зі ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнову чи моральну шкоду, має право під час кримінального провадження подати цивільний позов до обвинуваченої особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями обвинуваченої особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно зі ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Тому колегія суддів, враховуючи доведення вини обвинуваченого в скоєнні злочину щодо потерпілої ОСОБА_26 передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, розглянувши цивільний позов потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 до обвинуваченого про стягненняматеріальної та моральної шкодиприходить до наступних висновків.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали в у повному обсязі, просила задовольнити з наведених у цивільному позові підстав та наданих суду доказів, досліджених в судовому засіданні.

Обвинувачений та захисник цивільний позов не визнали та заперечували проти його задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані докази, вислухавши сторони по справі, дослідивши їх доводи та заперечення, вважає, що позовні вимоги підлягають частковомузадоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В роз`ясненні в п. «5» постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні. Суд, зокрема повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, про те що діями обвинуваченого завдано моральну шкоду потерпілим, тому обвинувачений, як вважає колегія суддів, несе відповідальність перед потерпілимиза спричинення їм моральної шкоди.

Судом встановлено, що потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та члени їх сімей по вині обвинуваченого перенесли емоційні страждання через порушення звичайного способу життя, через негативний вплив на стан здоров`я та психічний стан через скоєний злочин.

Враховуючи викладене, як вважає колегія суддів, позов ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню в сумі 10000 гривень на користь потерпілої ОСОБА_61 .

Також позов ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню в сумі 10000 гривень на користь потерпілої ОСОБА_8 .

Керуючись ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, ст.62 Конституції України,ст.ст.17, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

ОСОБА_10 визнати винуватим в скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст.76 ч.1 п.п.1, 2 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_10 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Обрати відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.

Потерпілій ОСОБА_8 в задоволенні цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_10 на її користь спричиненої злочином - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди спричиненої злочином - задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди спричиненої злочином - задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

Арешт накладений 10.09.2015року ухвалоюслідчого суддіКиївського районногосуду м.Одеси набудинок розташований за адресом: м. Одеса, вул. 1-й Академічний тупик, будинок №7, загальною площею: 63,7 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., розмір частки 1/1. скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його оголошення, шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

суддя ОСОБА_3

судя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_1