Рішення

від 06.08.2019 по справі 126/951/19

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 126/951/19

Провадження № 2/126/663/2019

"06" серпня 2019 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р.В.

секретар Дончик О. .А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 до Війтівської сільської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся в суд із вищевказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить визнати за останнім право власності на нежитлову будівлю млина в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області №59 від 15.07.2010 було вирішено оформити за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю млина в АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю ГРЕС в АДРЕСА_4 . Цим же рішенням було вирішено: видати свідоцтво про право власності на вказані будівлі та Бершадському БТІ провести державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна.

В квітні 2019 року при зверненні до державного реєстратора, було встановлено, що дане рішення залишилось без виконання, оскільки у реєстрі відсутні записи про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

На звернення до сільської ради було отримано відповідь, що на даний час видача свідоцтва про право власності не входить до компетенції сільської ради.

Дана позовна заява надійшла до суду 03.05.2019 та відповідно до автоматизованої системи документообігу була передана для розгляду судді Хмель Р.В. Ухвалою суду від 06.05.2019 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків. Ухвалою від 22.05.2019 року після усунення позивачем визначених судом недоліків, відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання на 19.06.2019 року, яке було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність, позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 223 ч.4 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області №59 від 15.07.2010 за ОСОБА_1 вирішено:

- оформити право власності на нежитлову будівлю млина в АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю ГРЕС в АДРЕСА_4 ;

- видати свідоцтво про право власності на вказані будівлі та Бершадському БТІ провести державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна, направивши копію даного рішення до Бершадського РБТІ.

При зверненні до державного реєстратора позивач виявив, що у реєстрі відсутні записи про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

Згідно відповіді Війтівської сільської ради від 05.04.2019 року за №108 вбачається, що відповідач позбавлений можливості, видати свідоцтво про право власності на підставі вищеозначеного рішення, оскільки на даний час видача свідоцтва про право власності не входить до компетенції сільської ради.

Відповідно до п.п. 10 п. б ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (у редакції Закону від 16.02.2010) до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку на той час належало відання з питань обліку та реєстрації відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності .

Проте 11.02.2010 Верховною Радою України був прийнятий Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України № 1878-VI, згідно з положеннями якого (п. 4 розділу І) до вищевказаної ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні були внесенні відповідні зміни щодо виключення з переліку повноважень реєстрації відповідно до закону і вже вона виглядала таким чином: 10) облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності . Цей підпункт так виглядає й донині, що підтверджується поточною редакцією Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

У 2010 року ( на час виникнення даних правовідносин) в Україні діяло Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (редакція від 01.06.2009), відповідно до абз. 3 п. 6 якого Міністерство юстиції України рекомендувало місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування проводити видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна на спеціальних бланках, зразок та опис яких затверджується Міністерством юстиції України.

Мін`юст у листі від 16.01.2016 р. № 308/8/32-16 роз`яснило практику застосування законодавства у сфері реєстрації речових прав на нерухомість із 2016 року. Зі змісту даного листа вбачається, що у зв`язку зі законодавчими змінами на даний час не передбачено видання свідоцтва про право власності на нерухоме майно (на відміну від законодавства, що діяло до 1 січня 2016 року).

При цьому до реєстру в обов`язковому порядку вносяться відомості про підставу для виникнення права власності.

У випадках проведення державної реєстрації права власності з виданням відповідного свідоцтва до 1 січня 2016 року саме відомості про видане свідоцтво вносилися до відомостей про підставу для виникнення права власності.

Згідно з положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень N 1952 - IV від 01.07.2004 р., державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації у разі їх виникнення, переходу або припинення після:

введення об`єкта в експлуатацію

здійснення будь-якої нотаріальної угоди з об`єктом нерухомості (дарування, передачі в довгострокову оренду, купівлі-продажу)

набирання законної сили рішення суду про визнання прав, а також в інших випадках, встановлених законом.

З 1 січня 2016 року в процедуру державної реєстрації прав були внесені істотні зміни.

На сьогодні реєстрація прав проводиться державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та нотаріусами.

Процедура державної реєстрації проводиться в такому порядку:

подання документів заявником

безпосереднє проведення державної реєстрації прав (у тому випадку, якщо немає підстав для відмови в її проведенні або припиненні, призупиненні розгляду заяви)

внесення відомостей про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав і їх обтяжень та видача витягу за бажанням заявника

Із Реєстру за зверненням заявника може бути видано письмовий витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після завершення усіх будівельних робіт і введення об`єкту в експлуатацію державна реєстрація права власності є обов`язковим.

Національне законодавство не містить термінів правомірні очікування та законне сподівання . При цьому, ці терміни часто застосовуються в практиці Європейського суду з прав людини. В розумінні Європейського Суду право правомірного очікування та законного сподівання виникає у разі якщо особа, яка набула майнове право, не встигла його реалізувати в зв`язку із ухваленням державою нормативного акту чи акту індивідуальної дії, котрим таке право скасовується із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. При цьому підстави, з яких особа позбавляється раніше набутого права, не пов`язані з її поведінкою. В таких випадках, під час розгляду справи Європейським Судом, право заявника не може вважатися наявним відповідно до національного законодавства тому Суд визнає порушеним не право, а встановивши факт законного сподівання визнає порушеним правомірні очікування заявника.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини, дає можливість зробити висновок про те що рішення сільської ради про оформлення за ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна породжує право правомірних очікувань та законного сподівання на вільне володіння, користування та розпорядження майном. Більш того, невиконання даного рішення в частині оформлення права власності порушує право ОСОБА_1 мирно володіти своїм майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Отже, не видача Війтівською сільською радою ОСОБА_1 свідоцтва про право власності та відсутність державної реєстрації вказує на невиконання рішення відповідача №59 від 15.07.2010 року та свідчить про порушення прав позивача, які потребують відновлення в судовому порядку.

Ст. 182 ЦК України визначає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 316-317, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 цього ж кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ОСОБА_1 фактично набув право власності на нежитлову будівлю млина в АДРЕСА_1 , однак у зв`язку зі змінами в законодавстві, станом на 2019 рік позбавлений можливості зареєструвати належне йому майно у відповідному реєстрі, оскільки у 2010 році не було видано свідоцтво про право власності, як передбачено у рішенні відповідача.

Ст. 15 ЦК України констатує кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналіз наданих суду доказів та норм чинного законодавства в сукупності із системним аналізом норм законодавства, яке діяло у 2010 році дає суду підстави вважати позовні вимоги законними та дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

На підставі ст.ст. 15, 182, 316, 317, 321, 328 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_3 ) в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 до Війтівської сільської ради ( с. Війтівка Бершадського району Вінницької області, вул. Соборна,104, код ЄДРПОУ 04329702) про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю млина А в АДРЕСА_1 загальною площею 96, 8 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Хмель