Рішення

від 30.07.2019 по справі 200/4692/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 р. Справа№200/4692/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засіданні Запарі С.В., за участю представника відповідача Вовченка С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод транспортно-механічного обладнання» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

1 квітня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод транспортно-механічного обладнання» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001701411 від 1 березня 2019 року та податкового повідомлення-рішення №0001721411 від 1 березня 2018 року.

Позов вмотивовано тим, що господарські операції між позивачем та контрагентами - постачальниками ТОВ МИЛАВИЦА , ТОВ АВТОТРАНСІНДУСТРІАЛ , ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС підтверджені первинними бухгалтерськими, податковими документами, носять реальний характер, що дає право на віднесення сумм податку до податкового кредиту. Висновок про завищення сум податкового кредиту на загальну суму 3390 грн. та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 492611 грн. є необґрунтованим та безпідставним, а збільшення податкового зобов`язання протиправним. Позивач вказав, що податковим органом не перевірялися первинні документи контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод транспортно-механічного обладнання» , внаслідок чого є безпідставний висновок щодо відсутності реальності господарської операції, крім того, як убачається з податкового повідомлення - рішення №0001721411 від 1 березня 2018 року воно було прийнято за рік до проведення перевірки.

Відповідач позов не визнав 24 квітня 2019 року надав відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки за податковою інформацією та аналізом даних ЄРПН, встановлено обрив ланцюга постачання товарів відповідної номенклатури, неможливість підтвердження їх виробництва та імпорту на митну територію України всіма контрагентами, задіяними в задекларованому ланцюгу постачання товарів, робіт і послуг та, відповідно, неможливість підтвердження фактичного здійснення в місці, розташованому на митній території України господарських операцій, зазначених в податкових накладних контрагентів ТОВ МИЛАВИЦА (код за ЄДРПОУ 41706750) та ТОВ АВТОТРАНСІНДУСТРІАЛ (код за ЄДРПОУ 41928668) за квітень 2018 року, ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 41717940) за серпень та вересень 2018 року. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

4 червня 2019 року позивач надав відповідь на відзив в якому вказав, що виконання договорів та реальність господарських операцій по вказаним контрагентам підтверджується видатковими накладними, рахунками фактурами, товарно-транспортними накладними, актами здачі приймання виконаних робіт, актами приймання передачі товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними, які зареєстровані в установленому законом порядку та актами звірок взаємних розрахунків, які додані до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справ за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року відкладено підготовче засідання на 30 травня 2019 року за клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року вирішено продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 11 червня 2019 року.

Протокольною ухвалою 11 червня 2019 року відкладено підготовче засідання до 2 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 2 липня 2019 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити адміністративну справу до судового розгляду по суті на 30 липня 2019 року.

29 липня представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, які з`явилися у судове засідання, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод транспортно-механічного обладнання» (Далі - ТОВ Завод ТМО ) місцезнаходження: Донецька область, м. Дружківка, вул. Московська, б. 74, код ЄДРПОУ: 33371152, зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області 1 квітня 2005 року, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області, Костянтинівсько-Дружківське управління, Дружківська ДПІ, зареєстровано платником, зокрема, податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств.

У період з 18 січня 2019 року по 24 січня 2019 року посадовими особами Дружківського відділу аудиту платників управління аудиту Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі направлень від 11 січня 2019 року №№39,40 виданих Головним управлінням ДФС у Донецькій області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод транспортно-механічного обладнання» з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ МИЛАВИЦА (код за ЄДРПОУ 41706750) та ТОВ АВТОТРАНСІНДУСТРІАЛ (код за ЄДРПОУ 41928668) за квітень 2018 року, ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 41717940) за серпень та вересень 2018 року.

За результатами складено Акт перевірки від 31 січня 2019 року №94/05-99-14-11/33371152, за висновками якого встановлено порушення:

1. Ст.1, 4 , п. 1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні від 16 липня 1999 року №996-XIV зі змінами і доповненнями в результаті документального оформлення відносин щодо придбання товарів, по яких не підтверджується реальність здійснення приймання-передачі права власності в місці, розташованому на митній території України та відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп. пп.14.1.36, пп. 14.1.185, 14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. а), б), в) п.185.1 ст.185, п.186.1, пп. г) пп. 186.2.1 п. 186.2 ст.186Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, з контрагентами: ТОВ МИЛАВИЦА (код за ЄДРПОУ 41706750) та ТОВ АВТОТРАНСІНДУСТРІАЛ (код за ЄДРПОУ 41928668) за квітень 2018 року, ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 41717940) за серпень та вересень 2018 року.

2. пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI із змінами та доповненнями ТОВ Завод ТМО завищено податковий кредит у рядках 10.1 та 17 всього у сумі в загальній сумі 496001 грн., у т.ч. за квітень 2018 року у сумі 215913 грн., за серпень 2018 року у сумі 161048 грн., за вересень 2018 року у сумі 119040 грн., в результаті чого:

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі всього у сумі 3390 грн., у т.ч. квітень 2018 року у сумі 3390 грн.;

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну всього 492611 грн., у т.ч. за квітень 2018 року у сумі 212523 грн., за серпень 2018 року у сумі 161048 грн., за вересень 2018 року у сумі 119040 грн.

Висновок податкового органу мотивований тим, що перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій приймання-передачі права власності від контрагентів попередніх ланок до контрагентів ТОВ МИЛАВИЦА та ТОВ АВТОТРАНСІНДУСТРІАЛ , ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС до покупця ТОВ Завод ТМО оскільки встановлено обрив ланцюга постачання товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального їх походження, так як відсутнє формування активу - виробництва та / або імпорту товарів відповідної номенклатури на митну територію України будь-якими суб`єктами господарювання, у т.ч. у попередніх ланках ланцюга постачання таких товарів.

За підсумками зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено: - податкове повідомлення-рішення від 1 березня 2019 року №0001701411 яким позивачу визначено суму завищеного від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 3390 грн. (т. 1, а.с. 14); - податкове повідомлення-рішення від 1 березня 2018 року №0001721411 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 738916,50 грн., з яких 492611 грн. за податковими зобов`язаннями та 246305,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 13).

Слід зазначити, що у податковому повідомленні-рішенні №0001721411 допущено описку щодо року прийняття, який помилково зазначено - 2018.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (далі -ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно п. 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо порушення вимог чинного законодавства позивачем суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ Техноекотрейдінг було укладено:

1) Договір № 15/12 від 15 грудня 2017 року (т. 1, а.с. 88-95) відповідно до умов якого ТОВ Завод ТМО зобов`язався виготовити та поставити до ТОВ Техноекотрсйдінг наступну продукцію:

- ланцюг привідний транспортера засмічувача кр. 63050. Т-52.00 в кількості 132 м на суму 591600 грн.;

- ланцюг пластинчатий (крок 130 мм) транспортера засмічувача кр. 024.16.00.000 в кількості 1104 м на суму 5895360 грн.

2) Договір № 01/02 від 01 лютого 2018 року (т. 1, а. с. 96-101) відповідно до умов якого ТОВ Завод ТМО зобов`язався виготовити та поставити на ТОВ Техноекотрейдінг наступну продукцію:

- комплект сит нижнього ярусу ЩОМ-6У в кількості 2 од. на суму 101050 грн.;

- комплект сит середнього ярусу ЩОМ-6У в кількості 2 од.на суму 92450 грн.;

- комплект сит верхнього ярусу ЩОМ-6У в кількості 2 од. на суму 86000 грн.;

- зірочка ЩОМ в кількості З од. на суму 34400 грн.;

- зірочка в кількості 30 од. на суму 399900 грн.;

- сітка грохоту верхнього ярусу в кількості 20 од. на суму 462680 грн.;

- сітка грохоту нижнього ярусу в кількості 20 од. на суму 730570 грн.;

- сітка грохоту середнього ярусу в кількості 20 од. на суму 940625 грн.;

- поперечна балка в кількості 5 од. на суму 540080 грн.;

- кутова деталь (права) в кількості 5 од. на суму 173935 грн.;

- кутова деталь (ліва) в кількості 10 од. на суму 347870 грн.;

- пружина зовнішня (ходового візка) в кількості 16 од. на суму 91160 грн.;

- пружина внутрішня (ходового візка) в кількості 16 од. на суму 67080 грн.;

- пружина грохоту в кількості 12 од. на суму 92880 грн.;

- диск зчеплення в кількості 40 од. на суму 83312.40 грн.;

- диск зчеплення в кількості 45 од. на суму 123961,05 грн.;

- диск зчеплення в кількості 40 од. на суму 48160 грн.;

- диск зчеплення в кількості 45 од. на суму 62887.50 грн.

3) Договір № 16/03 від 16 березня 2018 року (т. 1, а.с. 102-107) відповідно до умов якого ТОВ Завод ТМО зобов`язався виготовити та поставити ТОВ Техноекотрейдінг наступну продукцію:

- сегмент кр. 044.12,21 в кількості 90 од. на суму 594000 грн.;

- вал кр. 038.20.028 в кількості 25 од.на суму 33750 грн.;

- вал кр. 038.20.016 в кількості 50 од.на суму 60 000грн.;

- вал кр. 038.20.019 в кількості 25 од.на суму 33000грн.

Оскільки ТОВ Завод ТМО власними силами не міг виконати такі роботи, Позивачем було укладено наступні договори з наступними контрагентами:

1) з ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС договір на виконання робіт № 2208 від 22 серпня 2018

року (т. 1, а.с. 111-117) відповідно до п. 1.1, якого ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС зобов`язався за завданням ТОВ Завод ТМО з давальницької сировини виконані роботи, передбачені договором. На виконання умов даного договору були виконані роботи по термообробці кругу ф90 ст. 45 та зборка для виготовлення виробу Ланцюг пластинчатий (крок 130 мм) транспортера засмічувача кр. 024.16.00.000 в кількості 210,52 м. на суму 966286.80 грн.

На підтвердження виконання робіт та оплату в установлені договором строки, позивачем надано: Акт прийому передачі товарно-матеріальних цінностей №00001 від 27 серпня 2018 року, Акт прийому передачі товарно-матеріальних цінностей (т. 1, а.с. 118, 119), Рахунок-фактура №1303 від 27 серпня 2018 року, Рахунок-фактура №1352 від 27 серпня 2018 року(т. 1, а.с. 120,121), Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1352 від 28 серпня 2018 року, Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1303від 27 серпня 2018 року(т. 1, а.с. 122,123), товарно-транспортна накладна №03/08 від 28 серпня 2018 року, товарно-транспортна накладна №02/08 від 27 серпня 2018 року (т.1, а.с. 124-125, 126-127).

2) з ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС договір поставки № 10918 від 11 вересня 2018 року (т.1, а.с.128-134) відповідно доп.1.1, якого ТОВ СЕРТЕКС ПЛЮС зобов`язався передати у власність ТОВ Завод ТМО продукцію, визначену специфікаціями. Специфікацією № 1 до даного договору визначено перелік продукції, а саме: подпутна балка в кількості 1 од. на суму 230110 грн., кутова деталь ліва в кількості 1 од.. на суму 67050 грн., кутова деталь права в кількості 1 од. на суму 67050грн., ролики кутові в кількості 2 од.. на суму 37800 грн., ролики напрямні в кількості 3 од. на суму 35100 грн., захисна кутова полу сфера ліва в кількості 1 од. на суму 44100 грн., захисна кутова полу сфера в кількості 1 од. па суму 44100 грн., перехідний елемент лівий в кількості 1 од. на суму 34950 грн., перехідний елемент правий в кількості 1 од. на суму 34950 грн. Специфікацією № 2 до даного договору визначено перелік продукції, а саме: кутова деталь ліва в кількості 5 шт. на суму 162795 грн., кутова деталь права в кількості 1 шт. на суму 32559 грн., ланцюг пластинчатий (крок 130 мм) транспортера засмічувача в кількості 135 шт. на суму 501525 грн., поперечна балка в кількості 2 шт. на суму 199200 грн.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій з поставки, позивачем надано: рахунок - фактура №803 від 17 вересня 2018 року, видаткова накладна №803 від 17 вересня 2018 року, товарно-транспортна накладна №03/09 від 17 вересня 2018 року, Акт звіряння взаємних розрахунків, Видаткова накладна № ВН-009 від 27 квітня 2018 року, товарно-транспортна накладна №01/04 від 26 квітня2018 року (т.1, а.с. 135-142).

3) з ТОВ АВТОТРАС1НДУСТРІАЛ договір на виконання робіт № 2419 віл 02 квітня 2018 року відповідно до п. 1.1. якого ТОВ АВТОТРАС1НДУСТРІАЛ зобов`язався за завданням ТОВ Завод ТМО з давальницької сировини виконані роботи, передбачені договором (т.1, а.с. 143-148). На виконання умов даного договору були виконані роботи по термообробці кругу ф90 ст. 45 виробу Ланцюг пластинчатий (крок 130 мм) транспортера засмічувача кр. 024.16.00.000 в кількості 111 м. на суму 424575 грн. та термообробка ланцюга ГГП-63.5-520 для виготовлення виробу ланцюг привідний транспортера засмічувача в кількості 49 м на суму 120540 грн.

На підтвердження виконання робіт та оплату в установлені договором строки позивачем надано: Акт прийому передачі товарно-матеріальних цінностей №00002 від 3 квітня 2018 року, Акт прийому передачі товарно-матеріальних цінностей № 00001 від 2 квітня 2018 року, Акт № 82 здачі-приймання виконаних робіт, Рахунок-фактора №82 від 3квітня 2018 року, товарно-транспортна накладна №02/04 від 2 квітня 2018 року, товарно-транспортна накладна №03/04 від 3 квітня 2018 року, Видаткова накладна №ВН-008 від 27 квітня 2018 року,товарно-транспортна накладна №02/04 від 26 квітня 2018 року, Акт звіряння взаємних розрахунків (т. 1, а.с. 150-161).

4) з ТОВ МИЛАВИЦА договір поставки № 2418 від 02 квітня 2018 року(т. 1, а.с.161-167) відповідно до п. 1.1. якого ТОВ МИЛАВИЦА зобов`язалось передати у власність ТОВ Завод ТМО продукцію, визначену специфікаціями. Специфікацією № 1 до даного договору визначено перелік продукції, а саме: пружина грохоту кр. 010.80.012 в кількості 5 од. на суму 34350 грн., пружина зовнішня (ходового візка) кр. 010.220.001 в кількості 5 од. на суму 25375 грн., пружина внутрішня (ходового візка) кр. 010.220.002 в кількості 5 од. на суму 18625 грн. Специфікацією № 2 до даного договору визначено перелік продукції, а саме: сітка грохоту верхнього ярусу кр. 010.03.000 в кількості 5 од. на суму 102700 грн., сітка грохоту нижнього ярусу кр. 010.01.000 в кількості 5 од. на суму 161900 грн., сітка грохоту середнього ярусу кр. 010.02.000 в кількості 5 од. на суму 167600 грн., зірочка кр. 200.30.000 в кількості 2 од. на суму 23900 грн.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій з поставки позивачем надано: Видаткова накладна №53 від 2 квітня 2018 року, Рахунок-фактура № 53 від 2 квітня 2018 року, Акт звіряння взаємних розрахунків (т. 1, а.с. 168-170).

Крім того, на підтвердження виконання договору - поставки №15/12 від 15 грудня

2017 року позивачем надано договір оренди частини складського приміщення №010117 від 1 січня 2017 року укладеного між позивачем та ТОВ Деревопереробний комплекс Промлес , Акти виконаних робіт щодо авто послуг за маршрутом м. Краматорськ - м. Київ та платіжні доручення (т. 1, а.с. 171-184).

Із аналізу наданих позивачем документів виходить, що, останні належно оформлені, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Позиція податкового органу щодо відсутності трудових ресурсів та майна у підприємств-контрагентів позивача є припущенням, оскільки не ґрунтується на належних доказах.

Верховний Суд в постанові від 6 лютого 2018 року у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 30 січня 2018 року по справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Наявні в матеріалах справи первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний суд у постанові від 28 серпня 2018 у справі № 804/12763/13-а сформував наступні критерії оцінки «реальності» господарської операції та її вплив на формування (як в даному випадку) податкового кредиту: «Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС ДФС України та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних Автоматизованих інформаційних систем ДФС України та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27 березня 2018 року в справі №816/809/17, від 14 серпня 2018 року в справі №815/3479/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентами позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року в справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 в справі №815/4992/16.

Стосовно посилань податкового органу на неможливість встановлення походження товарно-матеріальних цінностей як на підставу для визнання господарських операцій нереальними, суд виходить з наступного.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник податку мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів та робіт (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту (витрат з податку на прибуток) на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами.

На підставі вищезазначеного суд дійшов до висновку, що викладені податковим органом обставини щодо порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.

Відповідно до положень ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано. Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення від 27 березня 2019 року позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 11134,61 грн.

Таким чином, судовий збір у зазначеному вище розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0001701411 від 1 березня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0001721411 від 1 березня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, вул. 130 Таганрозької дивізії, б. 114, код ЄДРПОУ 39406028) судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод транспортно-механічного обладнання» (місцезнаходження: Донецька область, м. Дружківка, вул.. Московська, б. 74; код ЄДРПОУ: 33371152) зі сплати судового збору в сумі 11134,61 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 30 липня 2019 року у присутності представників сторін, повний текст складено 6 серпня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Дмитрієв