Рішення

від 30.07.2019 по справі 280/2178/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2019 року (17 год. 49 хв.)Справа № 280/2178/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю.,

за участю представників: позивача - Шеєнка Ю.О., відповідача - Когут А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОІНВЕСТ 08 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПРОІНВЕСТ 08 (далі - позивач або ТОВ Агропроінвест 08 ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2019 № 0009095906.

Ухвалою суду від 11.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 19.06.2019.

19.06.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.07.2019.

02.07.2019 закрито підготовче провадження на призначене судове засідання на 02.07.2019.

02.07.2019 у судовому засідання оголошено перерву до 30.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.36 п.п.14.1.181 п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п.п. б) п.п. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки позивачем були надані усі належні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Запоріж-Інвест Логістик , які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, у зв`язку із чим позивачем правомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліках операції з надання транспортних послуг на підставі реальних господарських операцій та належним чином оформлених первинних документів. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. №21731 від 28.05.2019). Зокрема зазначив, що проведеною перевіркою встановлено здійснення ТОВ Запоріж-Інвест Логістик (код за ЄДРПОУ 41989102) нереальних господарських операцій, а саме: транспортних послуг по перевезенню насіння соняшника та шрота соняшникового українського походження. У ході перевірки, для встановлення наявності зареєстрованих транспортних засобів по підприємству ТОВ Запоріж-інвест логістик (код ЄДРПОУ 41989102) та власника транспортних засобів, які вказані в ТТН направлено запит до РСЦ МВС України від 27.11.2018 №42077/10/08-01-59-06. Згідно отриманої відповіді від 05.12.2018 № 52564/10 встановлено, що за ТОВ Запоріж-інвест логістик жодних операцій з реєстрації або перереєстрації транспортних засобів не проводилось; за переліком транспортних засобів, які надані в запиті, власниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якими зареєстровано відповідні транспортні засоби. Так, автомобілі, власниками яких є вищезазначені особи, відповідно до наданих до перевірки ТТН, здійснювали транспортні перевезення насіння соняшника врожаю 2018 року та шроту соняшникового українського походження врожаю 2018 року на замовлення ТОВ Агропроінвест 08 . Автомобільним перевізником ТОВ Запоріж-Інвест Логістик (код ЄДРПОУ 41989102). Податковою інформацією встановлено, що ТОВ Запоріж-Інвест Логістик за податковою адресою не встановлено. З урахуванням зазначеного, перевіркою не підтверджено здійснення операцій вищеописаними постачальниками на адресу ТОВ Агропроінвест 08 та встановлено надходження товарів з джерела невідомого походження. Тобто, такі послуги не надавалися від ТОВ Запоріж- Інвест Логістик . В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувалися. У зв`язку з чим, документи (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, тощо) не мають юридичної сили первинних документів та, як наслідок ТОВ Агропроінвест 08 неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати порядок встановлений Законом №996. Враховуючи те, що всі первинні документи, що стосуються ТОВ Агропроінвест 08 по взаємовідносинам з ТОВ Запоріж Інвест Логістик складено з порушеннями вимог Закону № 996 вимог положення №88, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв`язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 30.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ТОВ АГРОПРОІНВЕСТ 08 (код ЄДРПОУ 35834331) зареєстрований розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації від 19.03.2008 за № 10831020000014456, взятий на облік Вільнянською МДПІ 20.03.2008 за № 14, перебуває на обліку у Вільнянській ОДПІ ГУ ДФС (Вільнянському відділенні), є платником ПДВ. Позивач є виробничим підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво олії та тваринних жирів.

У період з 03.01.2019 по 15.01.2019, відповідно до Наказу від 17.12.2018 № 4303, на підставі направлення на перевірку № 3075 від 26.12.2018, згідно вимог п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агропроінвест 08 (код ЄДРПОУ 35834331) з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, за результатами якої складено Акт перевірки №23/08-01-59-06/35834331 від 18.01.2019 (т.1 а.с.12-46).

Висновками до Акту перевірки № 23/08-01-59-06/35834331 від 18.01.2019 встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: п.п. 14.1.36 п.п.14.1.181 п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п.п. б) п.п. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) на суму 202 459,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки встановлено здійснення ТОВ Запоріж Інвест Логістик (код за ЄДРПОУ 41989102) нереальних господарських операцій, а саме: транспортних послуг по перевезенню насіння соняшника та шрота соняшникового українського походження. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувалися. У зв`язку з чим, первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, тощо) не мають юридичної сили первинних документів та, як наслідок, ТОВ Агропроінвест 08 неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.

На підставі Акту № 23/08-01-59-06/35834331 від 18.01.2019, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми В4 від 06.02.2019 № 0009095906, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 202 459,00 грн. (т.1 а.с.47-48).

Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме направлено до ДФС України скаргу вих. № 1000 від 20.02.2019 на оскаржуване рішення, однак рішенням ДФС України від 24.04.2019 № 19403/6/99-99-11-04-02-25, оскаржуване рішення залишене без змін (т.1 а.с.49-53, 34-58).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із вказаним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник податку на додану вартість, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що основним видом діяльності TOB Агропроінвест 08 є виробництво олії та тваринних жирів.

Судом встановлено, що позивачем здійснювалась закупівля сировини, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки та первинними документами (а.с.5-137, том 3), а саме з наступними контрагентами:

СФГ Мацько Володимир Олександрович , договір № A413 від 06.03.2018 на поставку 600,00 тон насіння соняшника;

СФГ МАЛС , договір № А 1878 від 02.10.2018 на поставку 350,00 тон насіння соняшника);

ФГ Моноліт агрофарм , договір № А 1849 від 01.10.2018 на поставку 100,00 тон насіння соняшника;

ФГ Ларіни , договір № А 1854 від 01.10.2018 на поставку 90,00 тон насіння соняшника;

СГТОВ ім. Ватутіна , договір № А 1825 від 28.09.2018 на поставку 500,00 тон насіння соняшника;

ПОП АФ Злагода , договір № А 2100 від 17.10.2018 на поставку 400,00 тон насіння соняшника;

К(Ф)Г Анастасія , договір № А 1727 від 24.09.2018 на поставку 745,00 тон насіння соняшника;

CEREALES HARINAS GARSAN S.L., контракт № SMF 23/10/18 від 23.10.2018 щодо продажу на експорт 1000,00 метрічних тон шроту соняшникового;

CEREALES HARINAS GARSAN S.L., контракт № SMF 04/07/18/1 від 04.07.2018 щодо продажу на експорт 3000,00 метрічних тон шроту соняшникового.

Відповідно до умов вищевказаних договорів, обов`язок щодо доставки насіння соняшника на виробничі потужності, а також доставки виготовленої продукції покладався саме на позивача.

Для виконання умов договорів поставки між позивачем (замовник) та TOB Запоріж-Інвест Логістик (перевізник) укладений договір на перевезення вантажів №А-1322 від 12.07.2018 (а.с.143, том 3), а також специфікації до вказаного договору (а.с.80-88, том 1)

Відповідно до умов договору на перевезення вантажів №А-1322 від 12.07.2018 перевізник зобов`язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення. Також у п. 1.2 договору передбачено, що всі послуги з перевезення вантажу перевізник виконує з використанням вантажних автомобілів, що належать йому на праві власності або використовує їх на законних підставах.

Позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, які підтверджують виконання господарської операції з перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортні, податкові накладні, Акти приймання-передачі наданих послуг (а.с.89-250, том 1, а.с.1-32 том 2). Також позивачем надані копії посвідчень водіїв, які здійснювали перевезення вантажу (а.с.202-204, том 2).

Проте, відповідач вказав, що контрагент позивача - TOB Запоріж-Інвест Логістик , не міг надавати послуг з перевезення з огляду на відсутність у власності транспортних засобів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Позивачем до матеріалів справи надані нотаріально засвідчені договори оренди транспортних засобів, які укладені між TOB Запоріж-Інвест Логістик (орендар) та фізичними особами щодо надання TOB Запоріж-Інвест Логістик у тимчасове володіння та користування транспортних засобів (а.с.181-201, том 2).

Оплата позивачем наданих послуг з перевезення підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, довідкою ПАТ Укрексимбанк від 08.05.2019 №075-10/891, платіжними дорученнями, довідкою АТ Креді Агріколь від 07.05.2019 №36501/565 (а.с.205-212, том 2).

Зауважень щодо вище перелічених документів представник відповідача не висловлював. Посилань щодо наявності дефектів у первинних документах, оформлених за наслідками господарської операції між позивачем та TOB Запоріж-Інвест Логістик також не міститься.

Також, в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання господарської операції з перевезення вантажів.

Посилання представника податкового органу на надходження послуг невідомого походження лише на підставі інформації, наданої оперативним управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області, у зв`язку з невстановленням за результатами виїзду місцезнаходження декількох водіїв перевізника є недостатньою підставою для висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

При цьому, контролюючим органом під час проведення перевірки були використані документи, які фактично підтверджують наявність у TOB Запоріж-Інвест Логістик всіх необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, у тому числі трудових та матеріальних, про що зазначено в самому Акті перевірки (а.с.32-39, том 1).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.36 п.п.14.1.181 п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п.п. б) п.п. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийнято відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 3036,89 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОІНВЕСТ 08 (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Матросова, буд. 22, код ЄДРПОУ 35834331) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2019 № 0009095906, яке винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОІНВЕСТ 08 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3036,89 грн. (три тисячі тридцять шість грн. 89 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.08.2019.

Суддя Ю.В. Калашник