Рішення

від 06.08.2019 по справі 160/3259/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року Справа № 160/3259/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фаст груп компані до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фаст груп компані (далі - позивач, ТОВ Фаст груп компані ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0034501411 від 07 грудня 2018 року, яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 637 782,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 159 445, 50 грн.;

- вирішити в установлено законом порядку питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фаст Груп Компані з питань дотримання вимог податкового законодавства України з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бест - Інформ за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складно акт перевірки від 15.11.2018 року №659/04-36- 14-11/193119201, яким встановлено заниження податку на додану вартість за березень 2018 року на суму 637 782 грн. На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0034501411 від 07.12.2018, яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 637782,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 159445, 50 грн.. ТОВ Фаст Груп Компані не погоджується із актом перевірки та вважає, що порушень податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ Бест-Інформ не допускав, господарські операції були реальними, а тому висновки вказаного акту перевірки про порушення п.п.198.1- 198.3 Податкового кодексу України є незаконними, а тому податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню. Зауважив, що суми податку на додану вартість підтверджені податковими накладним, придбаний товар використаний у господарській діяльності ТОВ Фаст Груп Компані , що підтверджується первинними документами (реалізований третім особам). Крім того, проведений аналіз податкового кредиту ТОВ Бест-Інформ , та його контрагентів за 2018 рік (де нібито не встановлено придбання постачальниками ТОВ Фаст Груп Компані такого товару та безпідставного формування активу) не є свідченням про порушення податкового законодавства з боку ТОВ Фаст Груп Компані . Окрім того, можливі порушення податкового законодавства контрагентів ТОВ Фаст Груп Компані та контрагентів ТОВ ТОВ Бест-Інформ не може бути підставою для притягнення до відповідальності ТОВ Фаст Груп Компані . Також, в акті перевірки не містяться інформації чи винесено вирок по кримінальним провадженням, не зазначено чи пред`являлася підозра посадовим особам ТОВ Бест Інформ та інших контрагентів зазначених у Акті, при цьому, взаємовідносини ТОВ Фаст Груп Компані та ТОВ Інформ ні слідством, ні судом не досліджувались. Ухвала слідчого судді не може свідчити про певні факти, оскільки в силу КПК України, відомості з ухвали слідчого судді не є преюдиційними. Інформація з інформаційно - аналітичних баз податкових органів відносно контрагентів платника податку не є належним доказом, оскільки вона не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом відсутності у ТОВ Бест-Інформ можливості здійснити закупівлю товарів та інших контрагентів. Відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод. Таким чином, висновки в Акті перевірки не відповідають фактичним обставинам оскільки Товариство не отримувало будь-якого товару безоплатно, виконало обов`язок щодо відображення податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2018 року, а висновки податкового органу є оціночними, тому не можуть свідчити про порушення з боку позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 15 травня 2019 року о 10 год. 20 хв.

25.04.2019 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0034501411 від 07 грудня 2018 року стали висновки акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Бест-Інформ та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку з ПДВ, сформованих на підставі спірних господарських операцій. В обґрунтування нереальності здійснення господарської операції скаржника із ТОВ Бест-Інформ в акті перевірки міститься посилання на те, що скаржником до перевірки не надано рахунки - фактури виписані ТОВ Бест-Інформ на постачання товарів. Видаткові накладні підписано: від Постачальника - П.І.Б. відповідальної особи не зазначено, від Покупця - П.І.Б. відповідальної особи не зазначено, місце складання - м. Київ. Відповідно до проведеного перевіркою аналізу ТТН, наданих скаржником до перевірки встановлено, що у графі пункт навантаження вказано м. Київ, без зазначення повної адреси місця завантаження товарів; у графі пункт розвантаження вказано м. Дніпро, без зазначення повної адреси місця розвантаження товарів. Отже, перевіркою не можливо встановити фактичне місце завантаження та розвантаження товарів. З моменту реєстрації ТОВ Бест-Інформ подано до органів ДФС декларації з ПДВ лише за лютий - квітень 2018 р. та відомості про нарахування заробітної плати за лютий - квітень 2018 р. та Довідку 1-ДФ за 3 кв. 2018 р., відповідно до якої на підприємстві працювало 3 особи. Декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік ТОВ Бест-Інформ подано з нульовими показниками, тобто не задекларовано адміністративні витрати, а саме: витрати з оренди офісних приміщень, нарахуванню з/п працівників, канцелярські витрати і т. д., витрати на збут: витрати на транспортування товарів, оренду складських приміщень, нарахування з/п працівників і т.д., фінансові та інші витрати, тобто витрати, які свідчать про здійснення підприємства у звітному періоді. Також в акті перевірки вчинено запис, що ТОВ Бест-Інформ є фігурантом в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №42017000000004299 відомості про яке внесені до ЄРДР 17.11.2017 року (ухвала Апеляційного суду м. Києва, справа № 11-сс/796/4632/2018). З тексту ухвали Органами досудового розслідування встановлено, що група невстановлених досудовим слідством осіб, діючи умисно, за попередньою змовою, контролюючи діяльність суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, у т. ч. ТОВ Бест-Інформ . За наведених обставин відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.05.2019 року підготовче судове засідання було відкладено на 04.06.2019 року до 10 год. 20 хв.

Підготовче судове засідання призначене на 04.06.2019 року було перенесено на 13.06.2019 року 11 год. 20 хв., у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні.

13.06.2019 року підготовче судове засідання було продовжено на 30 днів, в засіданні оголошено перерву до 01.07.2019 року 10 год. 30 хв.

01.07.2019 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2019 року 10 год. 30 хв.

08.07.2019 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 05.08.2019 року о 10 год. 30 хв.

Позивач в судове засідання 05.08.2019 р. не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Фаст груп компані (код ЄДРПОУ 19319201) зареєстровано 24.12.1992 року, запис №12281200000000056, керівником підприємства є - ОСОБА_1 , основний вид економічної діяльності юридичної особи - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 02.11.2018 р. по 08.11.2018 р., на підставі направлення від 31.10.2018 року №12355, виданого ГУ ДФС у Дніпропетровській області головному державному ревізор - інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Краснопольській Олені Володимирівні, відповідно до п.191,1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.10.2018 року №6248-п, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Фаст Груп Компані (код ЄДРПОУ 19319201) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бест- Інформ (код ЄДРПОУ 41499499) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.11.2018 року № 65942/04-36-14-11/193119201 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фаст Груп Компані (код за ЄДРПОУ 19319201) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бест-Інформ (код ЄДРПОУ 41499499) за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 , у висновках якого встановлені порушення позивачем вимог:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 637 782 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2018 року в сумі 637 782 грн.

07.12.2018 року на підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0034501411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму розміром 797 227,50 грн., з яких - 637 782, 00 грн. за податком зобов`язанням, 159 445, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з висновками проведеної перевірки, а також податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, яка рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 25.02.2019 р. була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з наведеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Приписами п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (14.1.185.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 Закону №996 передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З вищевикладеного випливає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

Отже, Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Бест- Інформ (код ЄДРПОУ 41499499), судом встановлено наступне.

12.03.2018 року ТОВ Бест-Інформ (далі - Постачальник), в особі директора ОСОБА_2 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ Фаст Груп Компані (далі - Покупець), в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали доґовір поставки №17. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця на умовах Договору запчастини та Комплектуючі (надалі - Товар) кількість і ціна якого вказана у специфікаціях до даного Договору для подальшого використання Товару Покупцем в своїй діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений Товар. Оплата Товару по даному договору здійснюється Покупцем в сумі вартості поставленого Товару, у відповідності до рахунку - фактури на Товар, на умовах: оплата - 100% по факту поставки Товару, протяґом дії даного договору після проведення аналізу якості Товару. Постачання Товару здійснюється на умовах поставки DDP - склад Покупця в редакції Інкотермс - 2010. Строк поставки Товару визначається Сторонами окремо. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання обома Сторонами видаткової накладної на Товар. Транспортування Товару здійснюється за рахунок та засобами Постачальника.

Згідно додатку №1 до договору №17 від 12.03.2018 року на адресу позивачу було поставлено наступний товар: Прилад 1ПЗ-З (із ЗІП), Шприц-прес плунжерний 155.25.670сб, каток опорний 172.50.002сб-Б (б/в, ремонтнопридатний).

На виконання вимог наведеного договору ТОВ Бест-Інформ на адресу ТОВ Фаст Груп Компані надано наступні видаткові та податкові накладні: №112 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 297 950,40 грн., №113 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 297 950,40 грн., №114 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 279 892,80 грн., №115 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 243 777, 60 грн., №116 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 417 129, 60 грн., №117 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 417 129, 60 грн., №118 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 417 129, 60 грн., №119 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 417 129, 60 грн., №120 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 259 651,20 грн., №121 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 259 651,20 грн., №122 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 259 651,20 грн., №123 від 15.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 259 651, 20 грн.

З наданих до суду документів вбачається, що видаткові накладні підписані від Постачальника директором ТОВ Бест-Інформ ОСОБА_2 , під підписом також міститься прізвище та ініціали зазначеної особи, від Покупця видаткові накладні містять підпис аналогічний тому, що є у договорі та Додатку до договору, отже підписані вони директором ТОВ Фаст Груп Компані ОСОБА_1 .

Вищевказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що також зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами.

ТОВ Фаст Груп Компані до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 637 782,40 грн. по вищевказаним податковим накладним, а саме: березень 2018 року у сумі 637 782,40 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість №9069420432 від 16.04.2018 р., розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), що відповідає даним Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, про що зазначено в акті перевірки.

З акту перевірки також вбачається, що розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, згідно платіжних доручень: №246 від 23.03.2018 на суму і автозапчастини по договору №17 від 12.03.2018 р. у т.ч. ПДВ); №245 від 23.03.2018 на суму 136 000 грн. (призначення автозапчастини по договору №17 від 12.03.2018р. у т.ч. ПДВ); №247 від 23.03.2018 на суму 130 283,00 грн. (призначення автозапчастини по договору №17 від 12.03.2018р. у т.ч. ПДВ), разом на суму 344 403,00 грн. Станом на 01.03.2018 року кредиторська заборгованість по рахунку 631 з контрагентом ТОВ Бест-Інформ була відсутня. Операції з ТОВ Бест-Інформ за березень 2018 р. відображені ТОВ Фаст Груп Компані в бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т 281 К-т 631 - 3 188 912 грн., Д-т 6442 К-т 631 - 637 782,40 грн. 01.04.2018 року кредиторська заборгованість по рахунку 631 ТОВ Бест-Інформ складає 3 482 291,40 грн.

На підтвердження оплати за товар, а також наявної перед ТОВ Бест-Інформ заборгованості позивачем до суду були надані банківські виписки та оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

Отже, з вищевикладеного вбачається рух активів підприємства в результаті виконання умов договору поставки №17 від 12.03.2018 року.

Відповідно п.4.1 договору поставки від 12.03.2018 року за №17, укладеного між ТОВ Фаст Груп Компані та ТОВ Бест-Інформ - постачання товару здійснюється на умовах поставки DDP - склад Покупця в редакції Інкотермс - 2010.

Класифікація терміну DDP викладається в редакції Інкотермс - 2010 як "поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення) .

Термін поставка зі сплатою мита означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які мита (під словом мито тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження, митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Продавець зобов`язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

На підтвердження транспортування отриманого позивачем товару ТОВ Фаст Груп Компані в ході перевірки були надані товарно-транспортні накладні, копії яких також містяться в матеріалах справи:

- №19 від 15.03.2018 року на загальну суму 3 409 564,80 грн. (про транспортування наступного товару: каток опорний 172.50.002сб-Б, у кількості 16 шт.; прилад 1ПЗ-3 (із ЗІП), у кількості - 6 шт.; шприц-прес плунжерний 155.28.670сб, у кількості - 124 шт.), перевезення здійснювалось автомобілем DAF 95XF480 АЕ92-08ЕВ, замовник ТОВ Бест-Інформ та вантажовідправник ТОВ Бест-Інформ (04114, м.Київ, вул.Автозаводська, буд. 83, код ЄДРПОУ 41499499), вантажоодержувач: ТОВ Фаст Груп Компані (49000, м.Дніпро, вул.В.Мономаха. 12 оф.7/1, код ЄДРПОУ 19319201);

- №20 від 16.03.2018 року на загальну суму 417 129,60 грн. (про транспортування наступного товару: прилад 1ПЗ-З (із ЗІП) у кількості - 2 шт.), автомобіль Daimler-Chrysler 313 АЕ29-90ЄХ, замовник та вантажовідправник ТОВ Бест-Інформ (04114, м.Київ, вул.Автозаводська, буд. 83, код ЄДРПОУ 41499499), вантажоодержувач: TOВ Фаст Груп Компані (49000, м.Дніпро, вул.В.Мономаха, 12 оф.7/1, код ЄДРПОУ 19319201).

Отже, наведеними документами підтверджено здійснення транспортування товару на умовах визначених у договорі.

В подальшому отриманий від ТОВ Бест-Інформ товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, з огляду на основний вид економічної діяльності юридичної особи - Неспеціалізована оптова торгівля, а саме: поставлено на адресу ДП Львівський бронетанковий завод на підставі та на умовах договору поставки №08/08/2017-327-100 від 08.08.2017 року; поставлено на адресу ДП Житомирський бронетанковий завод на підставі та на умовах договору №1904-01 від 19.04.2017 року.

Наведені вище обставини підтверджуються наданими до суду документами: договорами укладеними з ДП Львівський бронетанковий завод та ДП Житомирський бронетанковий завод , додатковими угодами та специфікаціями до зазначених договорів, податковими та видатковими накладними виписаними на виконання умов зазначених договорів, товарно-транспортними накладними, квитанціями про реєстрацію податкових накладних, штатним розкладом TOВ Фаст Груп Компані .

Також до суду було надано копію ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.05.2019 року про відкриття провадження у справі №906/357/19 за позовом ТОВ Фаст Груп Компані до ДП Житомирський бронетанковий завод про стягнення боргу у розмірі 6 319 733, 26 грн.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані всі належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції з поставки товару мали реальний характер.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з його контрагентом є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладеного правочину.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

У той же час, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній не був зареєстрований у встановленому законом порядку та не мав свідоцтва платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Можлива відсутність у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, а також не встановлення податковим органом ланцюга постачання товару, не свідчить про неможливість виконати відповідної поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й суму ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Верховний Суд у Постанові від 07 серпня 2018 року у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Судом з`ясовано, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області при проведенні перевірки, запити на проведення зустрічних перевірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами не направлялись.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Щодо доводів відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом в зв`язку з тим, що ТОВ Бест-Інформ є фігурантом в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №42017000000004299 відомості про яке внесені до ЄРДР 17.11.2017 року (ухвала Апеляційного суду м. Києва, справа № 11-сс/796/4632/2018), суд зазначає наступне.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування для формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, повинна бути досліджена та підтверджена судом на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, у якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 09 жовтня 2018 року у справі №806/1013/17, від 11 вересня 2018 року у справі №820/903/18, від 02 жовтня 2018 року у справі №826/6146/16.

Суд зазначає, що для нього преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Відповідачем не надано вирок суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ Бест-Інформ , у якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентом позивача фактично велась незаконна діяльність, а тому посилання відповідача на наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні без надання суду відповідного вироку є недопустимими доказами.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних посилань на наявність між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Суд акцентує увагу на тому, що частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що "адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб`єктами оподаткування податків випливає з обов`язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб`єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Варто зазначити, що визнання під час перевірки податковим органом нікчемними правочинів знаходиться за межами здійснення ним контролю дотримання податкового законодавства. За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання. Зазначена позиція є усталеною, наведена постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9.

Верховний Суд не відступає від вищезгаданої позиції. Так, у постанові від 4 грудня 2018 року по справі №813/2230/13-а серед іншого зазначено таке. Оцінюючи посилання податкового органу на нікчемність правочинів, суди попередніх інстанцій здійснили системній аналіз положень статей 202, 203, 204, 228 Цивільного кодексу України, дійшли до висновку, що підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання правочинів нікчемними знаходиться за межами компетенції податкового органу.

Також, у постанові від 13 листопада 2018 року по справі №820/16176/14 Верховний Суд наголошує: доводи податкового органу щодо недійсності договорів є неприйнятними з огляду на те, що самостійне визнання їх такими знаходиться за межами компетенції цього органу, а належних доказів, а саме обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним, відповідачем не надано.

У постанові від 13 березня 2018 року по справі №2а-14508/11/2670 Верховний Суд вказує: жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що договір укладений між ТОВ Фаст груп компані та ТОВ Бест-Інформ , оформлений належним чином, підписаний уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб`єктності; спірний правочин не визнано судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності правочину.

На момент здійснення спірних правовідносин, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на них обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фаст груп компані , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача сплачений ним судовий збір - 11959,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фаст груп компані (код ЄДРПОУ 19319201, вул. Володимира Мономаха, буд. 12, офіс 7/1, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0034501411 від 07 грудня 2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фаст груп компані збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 637 782,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 159 445, 50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фаст груп компані (код ЄДРПОУ 19319201) судовий збір в розмірі 11959,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.08.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса