Ухвала

від 31.07.2019 по справі 460/1019/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 липня 2019 року м. Рівне №460/1019/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Здибель І.О.,

третьої особи позивача: представник не прибув,

відповідача 1: представник Голуб В.А.,

відповідача 2: представник не прибув,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву Олександрійської сільської ради про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Західного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області до Олександрійської сільської ради, Кустинської сільської ради про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/1019/19 за позовом Західного офісу Держаудитслужби (далі - позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області (далі - третя особа) до Олександрійської сільської ради (далі - відповідач 1), Кустинської сільської ради (далі - відповідач 2) про стягнення з відповідача 1 коштів в сумі 109993грн на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями.

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено підготовче засідання у справі на 31 липня 2019 року.

В підготовчому засіданні представником відповідача 1 подане клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що з системного аналізу фактичних обставин справи та обґрунтування позовних вимог слідує, що вказаний позов фактично спрямований на стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями відповідача 2 при отриманні від покупця оплати за договором купівлі-продажу земельної ділянки. Відповідач 1 звертає увагу на те, що відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом цивільного права, а позивач, хоч і є суб`єктом владних повноважень, але у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій по відношенню до відповідачів. Таким чином, на думку відповідача 1, заявлений в межах даної справи спір не є публічно-правовим та, відповідно не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача в підготовчому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи це безпідставністю доводів відповідача 1.

Представники відповідача 2 та третьої особи в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Суд на підставі частини першої статті 181, частини першої статті 205 КАС України вирішив провести підготовче засідання у справі за відсутності представників відповідача 2 та третьої особи.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача 1, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем 1 в основу клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає таке.

Твердження відповідача 1 про те, що заявлений в межах даної справи спір не є публічно-правовим та, відповідно не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, суд вважає хибним, з огляду на наступне.

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічного правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом

Таким чином, суд звертає увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового не лише за наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи його посадової особи, а й за умови здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач, повинен відповідати основним умовам, а саме: має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, а підстави для звернення мають бути визначені виключно законом з указівкою на предмет звернення.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2939, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення № 43).

Пунктом 6 Положення № 43 передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 20); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Положенням № 43 визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4).

Згадані норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, у пункті 7 цієї статті передбачено право цього органу пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Окрім того, статтею 10 Закону № 2939 встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачене статтею 10 Закону № 2939, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Так, позивачем у цій справі є Західний офіс Держаудитслужби як суб`єкт владних повноважень (у розумінні положень КАС України), правовий статус якого визначений Законом № 2939, згідно з яким йому надано право звертатися до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків. При цьому, здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень (владних управлінських функцій) обумовлює виникнення правовідносин з підконтрольними установами - Кустинською сільською радою та Олександрійською сільською радою, які мають публічно-правовий характер.

Отже, здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень (владних управлінських функцій) обумовлює виникнення правовідносин з підконтрольною установою, які мають публічно-правовий характер.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 806/1828/17 (провадження № 11-942апп18).

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, про те що спір про стягнення завданих збитків, звернений до підконтрольної установи, яка не забезпечила виконання вимог органу державного фінансового контролю, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, а тому доводи та мотиви, покладені відповідачем 1 в основу клопотання про закриття провадження у справі, є помилковими, у зв`язку з чим в задоволенні такого клопотання належить відмовити.

Керуючись статтею 180, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Олександрійської сільської ради про закриття провадження в адміністративній справі № 460/1019/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 05 серпня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.