Рішення

від 31.07.2019 по справі 520/4426/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 р. № 520/4426/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Боднар І.Ю.,

представника позивача - Шматкова Д.С.,

представника відповідача - Білоконь С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Науково-виробничого підприємства "СІГМА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (63403, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, Пролетарське Шосе, буд.49, код ЄДРПОУ 30916409) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Науково-виробниче підприємство "СІГМА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.12.2018 р. № 00000661413, № 00000671413.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувальні податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 р. № 00000661413, № 00000671413 прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Відповідач проти позову заперечував, згідно наданого до суду відзиву на позов просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначивши, що оскаржувальні в даній справі податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 р. № 00000661413, № 00000671413 є законними та обґрунтованими, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 03.07.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 31.07.2019 р. о 16:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку НВП СІГМА у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, щодо господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ ВОРКХОРС (код 40255902) за період червень 2016 року, ТОВ Люкс торг (код 41204623) за період травень 2017 року, ТОВ УРЕМІС (код 41019657) за період серпень 2017 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 5066/20-40-14-05-19/30916409 від 05.12.2018р., яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185. п. 187.1. ст. 187 абз. а , п. 198.1. абз. першого і другого п.198.3 ст. 198. та п. 201.1. 201.10. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 91046грн. в т.ч. за червень 2016 року - 50770 грн., за травень 2017 року - 8388 грн.. за серпень 2017 року - 31888 грн; п.85.2. ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ надано не всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки (т.1, а.с.19-43).

З вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі Акту № 5066/20-40-14-05-19/30916409 від 05.12.2018р. Головним управлінням ДФС у Харківській області були прийнятті податкові повідомлення - рішення № 00000661413 від 26.12.2018р., яким визначене грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 113807,50 грн. з яких за основним платежем 91046 грн. та за штрафними санкціями 22761.50 грн., та № 00000671413 від 26.12.2018р., яким визначено штрафні санкції в сумі 510 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника позивача та підтверджується матеріалами справи, між НВП СІГМА ТОВ та ТОВ ВОРКХОРС було укладено договір поставки від 22.06.2016 № 22/06, за яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити на визначених цим договором умовах товар (далі - "Товар") партіями, в асортименті, номенклатурі, кількістю і за ціною, відповідно накладних, які с невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору була визначена сукупністю накладних у грошовому виразі (т.1, ас.61-63).

На виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні: № 22/06/1 від 22.06.2016 на суму 61 934,40 грн., в т. ч. ПДВ - 10 322,40 грн.; № 22/06/2 від 22.06.2016 на суму 45 264,00 грн., в т. ч. ПДВ - 7 544,00 грн.; № 23/06/1 від 23.06.2016 на суму 60 144,00 грн., в т. ч. ПДВ - 10 024,00 грн.; № 23/06/2 від 23.06.2016 на суму 92 880,00 грн., в т. ч. ПДВ - 15 480,00 грн.; №24/06/1 від 24.06.2016 на суму 44 400,00 грн., в т. ч. ПДВ - 7 400,00 грн.(т.1 а.с. 64-68).

Вищезазначені видаткові накладні з реалізації товарів, підписані директором ТОВ ВОРКХОРС Набойченко ІО.Л.. та директором НВП СІГМА ТОВ Золотарьовим С.П.. Товар доставлявся постачальником та за його рахунок.

Оплату за отриманий товар НВП СІГМА ТОВ було здійснено в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою ПАТ КРЕДОБ.ЛПК на загальну суму 304622,40 грн. (т.1, а.с.70-73).

У червні 2016 року зареєстровано НВП СІГМА ТОВ податкові накладні з реалізації товарів на суму 50770,40 грн., а саме: № 447 від 22.6.2016, № 448 від 22.06.2016, № 473 від 23.06.2016, № 474 від 23.06.2016, № 560 від 24.06.2016 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено НВП СІГМА ТОВ до складу податкового кредиту податкової декларації за червень 2016 року від 20.07.2016 №9126138119 та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ.

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між НВП СІГМА ТОВ та ТОВ ЛЮКС ТОРГ було укладено договір поставки від 18.05.2017 № 18/05, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити на визначених цим договором умовах товар (далі - "Товар") партіями, в асортименті, номенклатурі, кількістю і за ціною, відповідно накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору була визначена сукупністю накладних у грошовому виразі (а.с.т.1, а.с.74-75).

Товар було придбано за видатковою накладною №19/05 від 19.05.2017р. на суму 50328.00 грн., в т. ч. ПДВ - 8 388,00 грн. (т.1, а.с.76).

Вищезазначену видаткову накладну з реалізації товарів, підписано директором ТОВ ЛЮКС ТОРГ Нардековим В.П. та директором НВП СІГМА ТОВ Золотарьовим С.П.

Оплата за отриманий товар НВП С1ГМЛ ТОВ було здійснено в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою ПАТ КРЕДОВАНК на загальну суму 50 328,00 грн.: п/д №211 від 23.05.2017 на суму 50 328.00 грн., в т.ч. ПДВ 20% (т.1,а.с.77-80).

На виконання зазначеної угоди у травні 2017 року виписано та зареєстровано НВП СІГМА ТОВ податкову накладну товарів на суму ПДВ - 8388 грн., а саме: податкова накладна №300 від 19.5.2017 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено НВП СІГМА ТОВ до складу податкового кредиту податкової декларації за травень 2017 року від 16.06.2017 №9115224527 та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ.

Як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника позивача та підтверджується матеріалами справи, між НВП СІГМА ТОВ та ТОВ УРЕМІС відбулись правовідносини купівлі-продажу без укладення єдиного договору у письмовій формі, а шляхом складення наступних видаткових накладних: №РН-1608-1 від 16.08.2017 на суму 62424,00 грн., в т. ч. ПДВ - 10 404,00 грн.; № РП-1608-3 від 16.08.2017 на суму 64 944,00 грн., в т. ч. ПДВ - 10 824,00 грн.; № РП-1608-6 від 16.08.2017 на суму 63960,00 грн., в т. ч. ПДВ - 10660,00 грн. (т.1, ас.81-83).

Вищезазначені видаткові накладні підписані директором ТОВ УРЕМІС Юрченко А.Ю. та директором НВП СІГМА ТОВ Золотарьовим С.П.

Оплату за отриманий товар НВП СІГМА ТОВ було здійснено в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою ПАТ КРЕДОБАПК на загальну суму 191328,00 грн., а саме: п/д № 54 від 25.09.2017 на суму 63 960,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.; п/д № 59 від 25.09.2017 на суму 64 944.00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.; п/д № 60 від 25.09.2017 на суму 62 424.00 грн., в т.ч. ПДВ 20% (т.1, а.с. 84-87).

ТОВ УРЕМІС за період серпень 2017 року зареєстровано на адресу НВП СІГМА ТОВ податкові накладні з реалізації товарів на суму 31888 грн., а саме: №35 від 16.08.2017, № 36 від 16.08.2017, № 37, від 16.08.2017.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені НВП СІГМА ТОВ до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2017 року від 20.09.2016 №9115224527 та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ.

Товари, придбані НВП СІГМА ТОВ у ТОВ ВОРКХОРС , ТОВ Люкс торг , ТОВ УРЕМІС були використані у власній господарській діяльності позивача при виробництві продукції, що підтверджується картами норм витрат сировини: на виріб Рубейройд нижній направляємий шар , а також актами випуску готової продукції: №01/07 за 04.07.2016р., № 02/07 за 07.07.2016р.. №03/07 за 11.07.2016р., №04/07 за 11.07.2016р., № 05/07 за 18.07.2016р., № 06/07 за 20.07.2016р., №07/07 за 25.07.2016р., №08/07 за 26.07.2016р., № 01 /08 за 01.08.2016р., №3/09 за 16.08.2016р., № 4/08 за 22.08.2016р., № 5/09 за 23.08.2016р., № 6/09 за 23.08.2016р., № 7/08 за 29.08.2016р., №8/09 за 31.08.2016, №4/05 за 04.08.2017р.. №3/05 за 19.05.2017р., 5/05 за 10.08.2017 р., №5/08 за 16.08.2017 р., № 6/08 за 17.08.2017 р., № 7/08 за 23.08.2017 р., № 8/06 за 22.06.2016 р., № 9/06 за 24.06.2016 р., № 10/06 за 30.06.2016 р., які наявні в матеріалах справи.

В подальшому виготовлена продукція була реалізована КП Харківсько ремонтно- будівельне підприємство за договором № 12/Т від 09.04.2016р. за накладними № 3 від 11.07.2016р., №4 від 11.07.2016р., №6 від 20.07.2016р., №7 від 25.07.2016р.,№8 від 26.07.2016р., №2 від 05.08.2016р., .№1 від 01.08.2016р., №10 від 29.08.2016р., №6 від 22.08.2016р., № 1 від 02.09.2016р., №2 від 05.09.2016р., №4 від 14.09.2016р., №5 від 15.09.2016р., №7 від 16.09.2016р., №9 від 23.09.2016р., №2 від 12.05.2017р., №3 від 19.05.2017р., №6 від 30.06.2017р., №8 від 17.08.2017р., .№7 від 23.08.2016р., №2 від 04.08.2017р., №4 від 09.08.2017р., №5 від 10.08.2017р., № 6 від 16.08.2017р., №7 від 23.08.2017р., .№10 від 30.06.2016р. (т.1, а.с. 158-197).

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митногокордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу вимог чи не підтвджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди НВП "СІГМА" у формі ТОВ є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "ВОРКХОРС", ТОВ "Люкс торг", ТОВ "УРЕМІС" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача, та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагента або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину.

Щодо позиції контролюючого органу з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання контрагентів позивача, то суд звертає увагу, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Судом також не приймається до уваги позиція контролюючого органу про відсутність/незначну кількість у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки, що на думку відповідача, свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції НВП "Сігма у формі ТОВ" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.12.2018 р. № 00000661413, № 00000671413 прийнятті необґрунтовано та підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги НВП "Сігма у формі ТОВ" слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "СІГМА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.12.2018 р. № 00000661413.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.12.2018 р. № 00000671413.

Стягнути на користь Науково-виробничого підприємства "СІГМА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (63403, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, Пролетарське Шосе, буд.49, код ЄДРПОУ 30916409) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 06.08.2019 року.

Суддя О.М. Тітов