Рішення

від 05.08.2019 по справі 420/3273/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3273/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Токмілової Л.М.

за участі:

секретаря судового засідання - Сидорівського С.А.

представника позивача - Ходирєва Ю. В.

представника відповідача - Маринова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий кошик" (код ЄДРПОУ 41924988, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Жуковського 33) до Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий кошик" до Головне управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий кошик" з питань нарахування та сплати податку на прибуток та додану вартість за період з 08.02.2018 року по 31.12.2018 року. За результатами перевірки складено Акт від 19.03.2019 р. № 169/15-32-14-14/41924988 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОВОЧЕВИЙ КОШИК" з питань нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість . В висновках акту перевірки про заниження сум податкових зобов`язань з податку на прибуток контролюючий орган зазначає, що господарські операції ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК з контрагентом ТОВ ЮДКАНУП за договором поставки від 01.08.2018 р. № ОК-01/08-18, не мали характеру реальних. Обґрунтуванням висновків акту стала податкова інформація, зібрана згідно зі ст.ст. 72 і 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо зазначеного постачальника, яка нібито свідчить про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товарів від ТОВ ЮДКАНУП до ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК . На підставі зазначеного Акту перевірки 09 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення - рішення форми Р : "№ 0015311414 про збільшення грошового зобов`язання ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК з податку на прибуток приватних підприємств на суму 164 945(сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн., та застосування штрафних санкцій на суму 41236 (сорок одна тисяча двісті тридцять шість) грн.; № 0015331414 про збільшення суми грошових зобов`язань ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК з податку на додану вартість на суму 126 736 (сто двадцять шість тисяч сімсот тридцять шість) грн. та застосування штрафних санкцій на суму 31684 (тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн.; № 0015381414 про зменшення ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 56 536 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн.

Позивач вважає висновки Акту перевірки такими, що не відповідають дійсності, а прийняті ГУ ДФС на підставі акту перевірки податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню, а тому, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 04.06.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк визначений в ухвалі суду усунути недоліки позовної заяви.

14.06.2019 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою судді від 19 червня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив за вхід. № ЕП/5097/19 від 10.07.2019 року, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що в ході перевірки ГУДФС виявлено порушення вимог п. 44.1, 44.3 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2018 року у сумі 126 736 грн., та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень у сумі 56 536 грн., за жовтень - 56 536 грн., за листопад - 56 536 грн., за грудень 2018- 56 536 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2019 року №;0015311414, №0015331414, №0015381414.

Так, ч.2 пункту 3.1.1.5 акту перевірки ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК на порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.5.2 П(С)БО 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39 (у редакції наказу МФУ від 24.01.2011 №25), зареєстрованого в МЮУ 15.03.2000 за №161/4382 (з наступними змінами), п.5, п.7 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом МФУ від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в МЮУ 14.12.1999 за №860/4153 (з наступними змінами), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої МФУ від 30.11.1999 р. №291, зареєстрованої в МЮУ 21.12.1999 за №893/4186 (з наступними змінами), встановлено заниження:

- ряд. 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 08.02.2018 по 31.12.2018 встановлено заниження на суму 916 360 грн. на суму безоплатно отриманих товарів (овочем/фруктів) по взаєморозрахунках з постачальником - ТОВ ЮДКАНУП , код ЄДРПОУ 41990370 на підставі ДОГОВОРУ ВІД 01.08.2018 РОКУ №ОК-О1/08-18 на постачання товарів, та

- ряд. 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних П(С)БО або міжнародних стандартів фінансової звітності на відповідну суму у розмірі 916 360 грн. за рахунок заниження доходів, як безоплатно отриманих товарів на підставі ДОГОВОРУ від 01.08.2018 року №ОК-01/08-18 на постачання товарів (овочів/фруктів), що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 календарний рік на суму 164 945 грн., (916 360грн. х 18 %)

Крім цього, пунктом 3.1.2.2. акту перевірки ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК зазначено, що на порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, ст.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.4, п.2.7, п.2.8 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (зі змінами) встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 183 272 грн., у т.ч.: за серпень 2018 - 183 272 грн., що призвело до:

- заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет у сумі 126 736 грн., у т.ч.: серпень 2018 - 126 736 грн., та

- завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень - 56536 грн., за жовтень - 56536 грн., за листопад - 56 536 грн., за грудень 2018 - 56 536 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ЮДКАНУП по операціям безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ з вартості товарів, придбання яких не підтверджено існуючою податковою інформацію щодо постачальника цих товарів, та наявністю обриву ланцюгів постачання згідно даних ЄРПН. Отже, з врахування встановлених порушень, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Овочеввий кошик зареєстроване 07.02.2018 року, взято на облік в контролюючих органах 08.02.2018 р. №155318027936 та станом на день перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Овочевий кошик здійснює наступні види діяльності за КВЕД: Код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами (основний); Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Судом встановлено, що співробітниками ГУ ДФС в Одеській області на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 28.02.2019 року № 1483 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОЧЕВИЙ КОШИК" з питань нарахування та сплати податку на прибуток та додану вартість за період з 08.02.2018 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки складено Акт від 19.03.2019 р. № 169/15-32-14-14/41924988 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОВОЧЕВИЙ КОШИК" (код ЄДРПОУ 41924988), з питань нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період 08.02.2018 р. по 31.12.2018 р. (а.с. 16-35).

На підставі зазначеного Акту перевірки 09 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області сформовано податкові повідомлення - рішення форми Р :

№ 0015311414 про збільшення грошового зобов`язання ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК з податку на прибуток приватних підприємств на суму 164 945(сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн., та застосування штрафних санкцій на суму 41236 (сорок одна тисяча двісті тридцять шість) грн.;

№ 0015331414 про збільшення суми грошових зобов`язань ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК з податку на додану вартість на суму 126 736(сто двадцять шість тисяч сімсот тридцять шість) грн, та застосування штрафних санкцій на суму 31684(тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн.;

№ 0015381414 про зменшення ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 56 536 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення від 09 квітня 2019 р. були отримані ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК поштою 08.05.2019 року.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями),п. 5.2 Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р № 39(у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 р. № 25), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 р. за № 161/4382 (зі змінами і доповненнями), п. 5, п.7 Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за№ 860/4153 (зі змінами і доповненнями), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 164 945 грн., а також, щодо порушення п.44.1.ст.44,п.198.1,п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2018 року на суму 126 736 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду за грудень 2018 року на 56 536 грн.

Контролюючим органом в акті перевірки про заниження ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2018 рік на суму 164 945 грн. та податку на додану вартість за серпень 2018 р. на суму 126 736 грн., що господарські операції ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК з контрагентом ТОВ ЮДКАНУП , код ЄДРПОУ 41990370 за договором поставки від 01.08.2018 р. № ОК-01/08-18, реально не здійснювались, оскільки відсутнє документальне підтвердження, отже позивачем, на думку податкового органу здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій, а товар на суму 916 360 грн.

Крім того, для прийняття акту слугувала податкова інформація, зібрана згідно зі ст.ст. 72 і 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо зазначених постачальників, яка свідчить про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товарів від ТОВ ЮДКАНУП до ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК .

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Ст.1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу. Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86цього Кодексу.

Під час офіційного з`ясування обставин у справі, судом встановлено, що позивачем не заперечується правомірність підстав проведення перевірки та порядок проведення останньої.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період, витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст.138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування:

збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами201.1, 201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, згідно з Актом перевірки в основу його висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій позивачем, ГУ ДФС в Одеській області використано податкова інформацію, яка є у наявності додаткового органу, а саме: дані підсистем аналітично інформаційної системи (АІС) Податковий блок відносно постачальника - ТОВ ЮДКАНУП (ТОВ БЇЗКІТЕР ), код ЄДРПОУ 4199037, та проведено аналіз трудових та виробничих ресурсів, ланцюгів постачання товарів з урахуванням даних поданої ТОВ ЮДКАНУП податкової та фінансової звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток, даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) за перевіряємий період.

При цьому перевіряючи не мали жодних зауважень до первинних документів складених за результатами вказаних господарських операцій та наданих до перевірки, а також до бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо відображення вказаних операцій.

Суд вважає таку позицію перевіряючих та відповідно позицію відповідача викладену у відзиву на позов, який ґрунтується на змісті Акту перевірки та його висновків, не спроможною та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Твердження контролюючого органу в Акті перевірки та у відзиві на позов на не можливість підтвердити факт придбання послуг з перевезення ТМЦ свідчить лише про припущення контролюючого органу. Проте контролюючий орган як суб`єкт владних повноважень повинен довести належними доказами фіктивсть здійснення господарської операції між суб`єктами господарювання.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727) наявність порушень повинно бути відображено з посиланням на належні первинні документи.

Відповідно до статті 1,8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарська операція не відбулась, та відповідно не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення.

В Акті перевірки щодо порушень податкового законодавства позивачем по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЮДКАНУП не дотримано вимог Порядку №727, згідно із п. 5 розділу ІІ якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що висновки перевіряючих про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента позивача щодо подання ним звітності, наявності трудових та матеріальних ресурсів.

Проте суд вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому на вказану інформацію, оскільки без дослідження виконання договорів контрагентом позивача, дослідженням та перевіркою самого контрагента, його первинних бухгалтерських документів, умов виконання договору, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань позивачу.

Саме для виключення безпідставного використання податкової інформації у висновках відповідного суб`єкта господарювання, який перевіряється, в ПКУ внесено зміни Законом від 17.07.2015 року та п.86.7 ст.86 ПКУ був доповнений абзацом, згідно з яким контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст.60 цього Кодексу.

Вказані зміни в ПКУ є логічно - послідовними з точки зору того, що лише у встановленому законом порядку обставини можуть бути взяті до уваги та на них можна посилатися як на належні докази контролюючому органу при викладенні висновків акту перевірки відносно суб`єкта господарювання.

Враховуючи викладене суд вважає обґрунтованими доводи позивача, який також посилається на не доведеність будь-яких порушень зі сторони контрагентів по господарським операціям з ним.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Верховним Судом в постанові від 19.06.2018 року по справі №806/4988/13-а викладений висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Розділ V Податкового кодексу України, визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення, податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право . зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів, та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України ( в редакції Закону № 3609-V1 від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1621-VII від 31.07.2014 з урахуванням змін, внесених Законом № 71- VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до 4.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Усі господарської операції з ТОВ ЮДКАНУП , код ЄДРПОУ 41990370 безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК , а саме, оптовою торгівлею фруктами та овочами.

Так 01.08.2018 між ТОВ Юдкануп та ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК укладено договір поставки товару №ОК-01/08-18.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 вказаного договору продавець зобов`язується протягом терміну дії цього договору передати покупцю у власність партії товару, необхідні покупцю, а покупець зобов`язується приймати товар і оплачувати його в порядку, визначеному цим договором. Товар за даним договором поставляється партіями, розмір яких визначається в кожної видатковій накладній відповідно до замовлень покупця.

Згідно п. 1.3, 1.4 договору загальна кількість товару, асортимент, номенклатура, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами в видаткових накладних. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: податкова накладна, видаткова накладна, товарно - транспортна накладна.

Пунктами 2.2 та 2.3 договору передбачено, що Загальна сума договору визначається шляхом складання сум вартості всіх накладних до даного договору. Вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включається у загальну ціну товару, як сторонами не оговорено інше.

Відповідно до п. 3.1 договору постачання товару провадиться постачальником на підставі замовлень, що спрямовуються покупцем на адресу постачальника факсом, по телефону, електронною поштою або через представника постачальника, на розсуд покупця. У замовленні сторони погоджують асортимент, кількість, ціну і строки постачання товару.

Згідно п. 3.6 договору прийом - передача товару здійснюється на складі постачальника та транспортується власними засобами та силами покупця.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору встановлено, що вартість товару по даному договору визначається в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Під час виконання господарських операцій за вказаним договором сторонами складались видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

При здійсненні господарських операцій з ТОВ ЮДКАНУП залучало третю особу - перевізника ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі договору № 01/01-18ТП від 01.08.2018р. Оскільки ФОП ОСОБА_2 є платником ПДВ, усі операції з придбання ПП ОВОЧЕВИЙ КОШИК послуг перевезення у ФОП ОСОБА_2 , відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для зберігання придбаних овочів та фруктів ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК у період що перевірявся, на підставі договору оренди № 08/18-2 від 01.08.2018р., із ПП "БЛАГОСТЬ" (ПН 38955985) використовувало частину нежитлової будівлі фруктосховища - холодильника, загальною площею 347,8 метрів квадратних, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отримані, зокрема, від ТОВ ЮДКАНУП овочі та фрукти в асортименті в подальшому ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК перебирались, сортувались, калібрувались, фасувались та поставлялись в мережу супермаркетів ТОВ Модерн -трейд .

Тобто договір поставки № ОК-01/08-18 від 01.08.2018 р. укладений з ТОВ ЮДКАНУП мав на меті настання реальних наслідків та сторонами фактично був виконаний.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської vоперації та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Вся первинна документація, документи бухгалтерського обліку (регістри), податкова звітність ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК (договори, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, платіжні доручення і т.д.) відповідає вимогам встановленим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та знаходяться на підприємстві. Усі отримані та видані ТОВ ОВОЧЕВИЙ КОШИК податкові накладні, відповідно до законодавства, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Необхідно також зазначити, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару.

Отже, податковий орган не мав визначених законом підстав для формування висновків про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ ЮДКАНУП код ЄДРПОУ 41990370 лише на підставі податкової інформації та аналізу бази даних АІС щодо контрагента позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача є хибними і не можуть бути використані як докази при розгляді даної справи.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий кошик" (код ЄДРПОУ 41924988, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Жуковського 33) до Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0015311414.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0015331414.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0015381414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Овочевий кошик судовий збір в розмірі 7127,00 грн. (сім тисяч сто двадцять сім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено та підписано судом 05.08.2019 р.

Головуючий суддя Л.М. Токмілова

.