Рішення

від 05.08.2019 по справі 826/14170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2019 року № 826/14170/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Гузік груп" до про Київського міського центру зайнятості визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Гузік груп" (далі - ПП "Гузік груп") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості (далі - Київський МЦЗ) від 10.08.2016 № 109 "Про прийняття рішення щодо анулювання дозволу на застосування праці іноземця" в частині анулювання дозволу Приватного підприємства "Гузік груп" від 25.05.2016 № 57243 на застосування праці громадянина Білорусії ОСОБА_1 на посаді директора.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ не містить інформації щодо того, які саме дані встановлені недостовірними. При цьому, в якості підстави анулювання вказано лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України. Поряд з цим, стверджує, що чинним законодавством не передбачено такої підстави як лист будь-якого органу влади, у тому числі і Служби безпеки України.

Ухвалою суду від 14.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14170/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13.12.2016 представником відповідача ОСОБА_4 подано до суду заперечення, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що 09.08.2016 на адресу Київського МЦЗ надійшов лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 09.08.2016 № 8/1/5-11417 з пропозицією анулювати позивачу дозвіл від 25.05.2016 № 56698 у зв`язку з тим, що останній не перебуває і не перебував за адресою: АДРЕСА_2. Зазначив, що вказана адреса була вказана позивачем як місцезнаходження в документах, які подавались до Київського МЦЗ для отримання дозволу на використання праці. Як доказ до даного листа була надана довідка ТОВ "БЦ Квартал М" від 01.08.2016 № 01-08. Встановлені обставини, на думку відповідача, свідчать про недостовірність даних у поданих позивачем документах, що є підставою для анулювання дозволу.

14.12.2016 позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Одночасно з вказаним клопотанням позивачем подано письмові пояснення, у яких акцентовано увагу на тому, що у листі Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 09.08.2016 № 8/1/5-11417 містилась пропозиція, а не пряма вказівка для анулювання дозволу. Повідомив суду про те, що йому не відома компанія ТОВ "БЦ Квартал М" та надав суду договір оренди робочого місця за адресою: АДРЕСА_2, укладеного з ТОВ "УАГ Сервіс", відповідно до якого позивач здійснює погодинну оренду робочого місця для здійснення управління підприємством. Зазначив, що на момент подання заяви на оформлення дозволу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцезнаходженням позивача є АДРЕСА_2. Указані відомості, відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Відповідно до ухвали суду від 29.11.2017 адміністративну справу № 826/14170/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 18.01.2018.

Позивач у судове засідання 18.01.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи, відповідно до статей 126, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається повідомленим належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.01.2018 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, у судовому засіданні 18.01.2018 представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи подану позивачем заяву про розгляд справи без його участі та заяву представника відповідача, суд на підставі статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.05.2016 Київським МЦЗ видано ПП "Гузік груп" дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № 57243 (а.с. 17).

Листом від 11.08.2016 № 13-7709 відповідач повідомив позивача про те, що на підставі листа Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 09.08.2016 № 8/1/5-11417, керуючись положеннями абзацу 4 пункту 25 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 № 437 та відповідно до наказу Київського МЦЗ від 10.08.2016 № 109, ПП "Гузік груп" анульовано дозвіл від 25.05.2016 № 57243 на застосування праці громадянина Білорусії ОСОБА_3 на посаді директор (а.с. 21).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 3 Закону України від 05.07.2012 N 5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон N 5067-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 42 Закону N 5067-VI підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 N 437 затверджено Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі - Порядок N 437, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку N 437 територіальні органи Державної служби зайнятості в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) видають за місцезнаходженням підприємства, установи, організації (далі - роботодавець) дозволи на застосування на конкретних посадах праці:

іноземців чи осіб без громадянства за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, спроможні виконувати відповідний вид роботи;

іноземців чи осіб без громадянства за умови достатнього обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між вітчизняним та іноземним суб`єктом господарювання, за умови, що чисельність кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках таких договорів (контрактів), не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договорів (контрактів);

іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов`язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії "внутрішньокорпоративні цесіонарії";

іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Пунктом 25 Порядку N 437 передбачено, що дозвіл анулюється у разі:

неподання роботодавцем копії укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;

припинення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;

встановлення недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;

набрання обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства засуджено за скоєння злочину, законної сили;

наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

встановлення факту застосування праці іноземця чи особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі, або іншим роботодавцем;

рішення територіального органу або підрозділу ДМС про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту;

невикористання іноземцем чи особою без громадянства права на оскарження рішення територіального органу чи підрозділу ДМС про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Так, підставою для анулювання дозволу від 25.05.2016 № 57243 на застосування праці громадянина Білорусії ОСОБА_3 на посаді директора став висновок відповідача про недостовірність даних, що містяться у поданих ПП "Гузік груп" документах.

При цьому, наведений висновок ґрунтувався виключно на листі Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 09.08.2016 № 8/1/5-11417 з пропозицією анулювати ПП "Гузік груп" дозвіл від 25.05.2016 № 56698 у зв`язку з тим, що останній не перебуває і не перебував за адресою: АДРЕСА_2 , та доданої до нього довідки ТОВ "БЦ Квартал М" від 01.08.2016 № 01-08.

На переконання суду, висновок відповідача є передчасним, з огляду на наступне.

Так, пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" передбачено, що Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право: подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про неналежний розгляд відповідачем пропозиції Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, викладеної у листі від 09.08.2016 № 8/1/5-11417, в частині інформації щодо ПП "Гузік груп", з огляду на наступне.

З доданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є засновником ПП "Гузік груп", місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12-16).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, що слугували підставою для прийняття спірного рішення, а саме: наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про відсутність ПП "Гузік груп" за зареєстрованим місцезнаходженням.

Також, при прийнятті спірного рішення відповідач не перевірив інформацію, зазначену у довідці ТОВ "БЦ Квартал М" від 01.08.2016 № 01-08 в частині того, що ПП "Гузік груп" не знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки з останнім не укладено договору оренди.

Суд звертає увагу, що відповідачем не перевірено, чи є власником ТОВ "БЦ Квартал М" приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Поряд з цим, позивачем до матеріалів справи надано договір від 10.05.2016, відповідно до якого останній орендує у ТОВ "УАГ Сервіс" робоче місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 38-40).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірного рішення не було з`ясовано усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що, у свою чергу, свідчить про невідповідність останнього критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Гузік груп" (03039, м. Київ, провул. Червоноармійський, 14, ідентифікаційний код 40475922) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, ідентифікаційний код 03491091) від 10.08.2016 № 109 "Про прийняття рішення щодо анулювання дозволу на застосування праці іноземця" в частині анулювання дозволу Приватного підприємства "Гузік груп" від 25.05.2016 № 57243 на застосування праці громадянина Білорусії ОСОБА_1 на посаді директора.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко