Рішення

від 02.08.2019 по справі 826/11388/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 серпня 2019 року справа №826/11388/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трест-129" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Трест-129") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2017 року №0004171402 та №0004181402 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Трест-129" дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11388/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

У відповіді на відзив позивачем надано пояснення щодо необхідності укладення договорів із контрагентами за перевіряємий період.

В судовому засіданні 26 березня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27 червня 2017 року №0004181402 згідно з підпунктом 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 86.7, 86.8 статті 86 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, статті 188, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Трест-129" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 168 831,00 грн., у тому числі за основним платежем на 935 065,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 233 766,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27 червня 2017 року №0004171402 згідно з підпунктом 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 86.7, 86.8 статті 86 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 14.1.36 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Трест-129" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 539 753,00 грн., у тому числі за основним платежем на 431 802,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107 951,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 30 травня 2017 року №210/26-15-14-02-03/33499866 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Трест-129" (код 33499866) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016" (далі по тексту - акт перевірки) та за наслідками розгляду заперечень на висновки акта перевірки, оформлених рішенням ГУ ДФС від 22 червня 2017 року №17848/10/26-15-14-02-03 про залишення висновків акта перевірки без змін, а скарги - без задоволення.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 23 серпня 2017 року №18996/6/99-99-11-01-01-75 за наслідками розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2017 року №0004171402 та №0004181402, залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 14.1.36 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2014 році на суму 431 802 грн., пункту 185.1 статті 185, статті 188, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 935 065 грн., а саме, за травень 2014 року у сумі 90384 грн., червень 2014 року у сумі 51 816 грн., липень 2014 року у сумі 57523 грн., серпень 2014 року у сумі 57 711 грн., вересень 2014 року у сумі 43 341 грн., жовтень 2014 року у сумі 40 366 грн., листопад 2014 року у сумі 50 760 грн., січень 2015 року у сумі 33 317 грн., березень 2015 року у сумі 66 968 грн., квітень 2015 року у сумі 66 780 грн., липень 2015 року у сумі 64 625 грн., серпень 2015 року у сумі 73692 грн., вересень 2015 року у сумі 25 106 грн., жовтень 2015 року у сумі 34 320 грн., грудень 2015 року у сумі 32 916 грн., січень 2016 року у сумі 34 599 грн., лютий 2016 року у сумі 34 638 грн., березень 2016 року у сумі 33 978 грн., квітень 2016 року у сумі 42 225 грн.; пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України грошові зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Стаккато-Плюс" за січень-квітень 2014 року та ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" за січень 2014 року не нараховуються.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" у зв`язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками; згідно з даними ІС "Податковий блок" при дослідженні ланцюга постачання встановлено, що вказані підприємства не придбавали послуги трансляції рекламних роликів у КП "Київський метрополітен", в якому згідно наданих до перевірки документів, проводиться розміщення рекламних матеріалів; відповідно до бази ІС "Податковий блок" директором та головним бухгалтером ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "Стелатта Компані" є ОСОБА_1 , відносно якого відкрито кримінальне провадження за №42016051110000079 від 26 квітня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 258-5 Кримінального кодексу України; щодо ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" встановлено, що кількість працюючих складає одна особа, інформація про наявність основних фондів відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2014 рік - звіт не подавався, остання декларація з ПДВ подана за червень 2014 року, по ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (к/п №32014100010000104 від 20 травня 2014 року за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України).

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Трест-129" (замовник) та ТОВ "Інтеймс Консалт" (виконавець) укладено договір надання послуг від 15 березня 2015 року №150316, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по розміщенню рекламних матеріалів у вагонах Київського метрополітену на моніторах, на станціях Київського метрополітену на плазмових екранах та проектора на умовах та в обсязі, передбачених у відповідних додатках.

На виконання умов договору ТОВ "Інтеймс Консалт" направлено позивачу лист з технічними вимогами до рекламних роликів, рахунки-фактури; сторонами складено та підписано акт передачі рекламного матеріалу для розміщення на екранах та проекторах, акти здачі-прийняття-робіт (надання послуг), медіаплани та ефірні довідки.

Зазначена господарська операція відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено копії платіжних доручень.

Крім того, позивачем з контрагентами постачальниками укладено наступні договори надання послуг з аналогічними умовами: з ТОВ "Стелатта Компані" - договір від 22 лютого 2016 року №220216, з ТОВ "Айленд Груп" - договір від 01 жовтня 2015 року №011015, з ТОВ "Стиль Медіа" - договір від 22 травня 2012 року №6/051012, додаткова угода №1 від 24 грудня 2013 року, №2 від 31 грудня 2013 року, №3 від 22 травня 2014 року, №4 від 30 вересня 2014 року, з ТОВ "Ретрейд Груп" договір від 14 серпня 2015 року №140815, з ТОВ "Італ-Фешн" - договір від 22 грудня 2014 року №221214, з ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс" - договір від 17 вересня 2015 року №170915, з ТОВ "Астеріа Консалт" - договір від 16 лютого 2015 року №160215.

На виконання умов договорів з ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" позивачу направлено листи з технічними вимогами до рекламних роликів, рахунки-фактури; сторонами складено та підписано акти передачі рекламного матеріалу для розміщення на екранах та проекторах, акти здачі-прийняття-робіт (надання послуг), медіаплани та ефірні довідки.

Зазначені господарські операції відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено копії платіжних доручень.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" (постачальник) укладено договір на поставку обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів від 03 січня 2014 року №0301/1, за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання по забезпеченню покупця обладнанням, запасними частинами, комплектуючими до обладнання, витратними матеріалами в асортименті, кількості та за ціною відповідно до рахунків-фактур, які складають невід`ємну частину цього договору.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано видаткову та податкову накладні на поставку товарів, відображено зазначену операцію в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, 281.

В якості доказів транспортування товару матеріали справи містять копію товарно-транспортної накладної та подорожнього листа.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено копію платіжного доручення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Трест-129" має право на здійснення наступних видів діяльності: Код КВЕД 28.99 Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний); Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування.

Щодо придбання рекламних послуг у ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", позивачем в адміністративному позові зазначено, що протягом 2014 - 2016 років укладено ряд договорів із контрагентами, спрямовані на популяризацію діяльності позивача, залучення нових постачальників та клієнтів, збільшення обсягів реалізації імпортованої продукції.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" та реальність господарських операцій щодо надання рекламних послуг з розміщення рекламних роликів у Київському метрополітені. Зокрема, у справі відсутні докази, з яких можливо було б встановити зміст та мету надання рекламних послуг та докази пов`язаності придбаних послуг із діяльністю ТОВ "Трест-129".

В свою чергу, відповідачем в якості доказів відсутності реального виконання ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" господарських операцій за укладеними з позивачем договорами надано копію запиту від 20 червня 2017 року №17553/10/26-15-14-02-03 до КП "Київський метрополітен" та відповіді від 04 липня 2017 року №328 КП "Київський метрополітен", з яких вбачається, що протягом 2014-2016 років КП "Київський метрополітен" не укладало договорів на розміщення реклами у метрополітені з ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт".

Як зазначено у позовній заяві, товари, придбані у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" товари у подальшому реалізовано згідно договору від 02 лютого 2009 року №JTIU-TREST129/09 з ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна", додаткової угоди №1 від 12 лютого 2015 року, №2 від 13 червня 2017 року, видаткових накладних.

Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували подальший рух придбаного товару, доказів оприбуткування його на складі та безпосереднього використання у господарській діяльності. При цьому, факт укладення договору не є доказом реальності здійснення господарської операції, а лише свідчить можливі про наміри сторін у подальшому виконати зазначені в договорі умови.

Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" та пов`язаність придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування витрат у межах спірних правовідносин.

Суд враховує, що доводи акта перевірки про те, що підприємства зареєстровані з метою надання послуг та реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам підприємницької діяльності шляхом незаконного формування податкового кредиту від суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, не підтверджуються документально, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо наявності відкритих кримінальних проваджень, пояснень посадових осіб щодо непричетності до діяльності підприємств у зв`язку з ненаданням відповідачем жодних доказів на підтвердження викладених у запереченнях та акті перевірки обставин щодо наявності відкритих відносно контрагентів позивача кримінальних проваджень. Крім того, матеріали кримінальної справи не можуть бути підставою для висновків під час проведення перевірок, а обвинувального вироку, що набрав законної сили у відношенні посадових осіб ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "Стелатта Компані" та ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток у 2014 році на суму 431 802 грн. є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 539 753,00 грн. є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2017 року №0004171402 документально не підтверджуються.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" у зв`язку із придбанням послуг та товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів, а виписані ними позивачу податкові накладні за перевіряємий період формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Проте, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" та, зазначивши мету придбання товарів та послуг, не надав доказів на підтвердження використання саме придбаного у зазначених контрагентів товарів та послуг, подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема щодо продажу третім особам або використання.

Оскільки позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із поставки товарів та послуг від ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства, правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин виключена.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за даним епізодом порушення є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2017 року №0004171402 та №0004181402 нормативно і документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Трест-129" задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Трест-129" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест-129" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 45; ідентифікаційний код 33499866);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко