Постанова

від 31.07.2019 по справі 640/3678/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3678/19 Суддя першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Сорочка Є.О.

Федотова І.В.

при секретарі Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ Торгово-виробниче підприємство Горекс звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення відповідача від 15 червня 2018 року № 0031611404, № 0031631404, податкову вимогу від 10 січня 2019 року № 15997-17 на суму 151 831 грн 00 коп., а також рішення від 10 січня 2019 року № 15997-17 про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 10 січня 2019 року № 15997-17, а також рішення від 10 січня 2019 року № 15997-17 про опис майна у податкову заставу;

- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ТОВ Торгово-виробниче підприємство Горекс , звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на здійснення судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, у якій суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та задовольнити адміністративний позов повністю. Доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що висновки податкового органу та суду стосовно відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентом TOB Ека Строй Плюс не відповідають обставинам справи.

Також з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та здійснення порушення процесуальних вимог, просить оскаржуване рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог. У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що висновки суду щодо протиправності податкової вимоги від 10 січня 2019 року № 15997-17, а також рішення про опис майна у податкову заставу ґрунтуються на тому, що станом на 10 січня 2019 року визначені податковим органом грошові зобов`язання не були узгодженими.

Відповідачем та позивачем подано відзиви на апеляційні скарги.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та поданих письмовиї відзивів на скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТВП Горекс з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB Ека Строй Плюс за період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2015 року, складено акт перевірки від 21 травня 2018 року № 505/26-15-14-04-05/37814228, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 121 465 грн 00 коп., у тому числі за травень 2015 року у сумі 93 212 грн 00 коп., за червень 2015 року у сумі 28253 грн 00 коп.;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України - не надано документи до перевірки.

За наслідками розгляду заперечень ТОВ ТВП Горекс від 04 червня 2018 року на акт перевірки, Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача листом від 13 червня 2018 року № 97327208/10/26-15-14-04-05-12 про залишення висновків такого акту перевірки без змін.

На підставі вказаних вище висновків акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року: № 00316114041, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510 грн 00 коп.; № 0031631404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 151 831 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 121 465 грн 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30 366 грн 00 коп.

За результатами адміністративного оскарження вказаних вище рішень, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 10 серпня 2018 року, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Головне управління ДФС у м. Києві була прийнята податкова вимога форми Ю від 10 січня 2019 року № 15997-17, якою сума заборгованості ТОВ ТВП Горекс визначена на рівні 287 325 грн 32 коп.

Крім того, відповідачем було прийнято рішення від 10 січня 2019 року № 15997-17 про опис майна у податкову заставу.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача від 15 червня 2018 року № 0031611404, № 0031631404, податкову вимогу від 10 січня 2019 року № 15997-17 на суму 151 831 грн 00 коп., а також рішення від 10 січня 2019 року № 15997-17 про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що станом на 10 січня 2019 року визначені контролюючим органом грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 15 червня 2018 року № 0031611404 та № 0031631404 не були узгодженими, тобто не набули статусу податкового боргу. Відтак, у відповідача були відсутні визначені Податковим кодексом України підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15 червня 2018 року № 0031611404 та № 0031631404, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

При цьому, в п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.1, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи стверджуючи про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства відповідач зазначає про факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та TOB Ека Строй Плюс .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, 15 квітня 2015 року між TOB Ека Строй Плюс (за договором - постачальник) та ТОВ ТВП Горекс (за договором - покупець) було укладено договір поставки товару № 7/0415, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений специфікаціями або видатковими накладними, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з TOB Ека Строй Плюс , позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: видаткові накладні від 01 травня 2015 року № РН-000002, від 07 травня 2015 року № РН-0000003, від 15 травня 2015 року № 0000026, від 21 травня 2015 року № РН-0000040, від 12 червня 2015 року № РН-0000081.

Як зазначено в акті перевірки до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року № 1-кс/751/519/16 про те, що до ЄРДР внесене кримінальне провадження № 12015000000000630 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України. Крім того, зазначено, що ТОВ Ека Строй Плюс (код 38637567) входить до транзитно-конвертаційної групи .

Також, Головне управління ДФС у м. Києві отримано лист ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 25 жовтня 2016 року № 2660/26-15-21-09, яким надано протокол допиту свідка керівника ТОВ Ека Строй Плюс (код 38637567) ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12015040030000292 від 08 травня 2015 року, згідно якого встановлено непричетність останнього до створення та ведення фінансово-господарської діяльності такого товариства.

У зв`язку з тим, що під час розгляду справи сторонами справи не надано доказів на підтвердження того, що кримінальні провадження № 12015000000000630 та № 12015040030000292 завершені, зокрема, складені обвинувальні акти та направлені до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не врахував під час розгляду справи обставини стосовно наявності вказаних вище кримінальних проваджень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, вказані обставини є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 820/12816/13-а.

Як вбачається з матеріалів справи, директору TOB ТВП Горекс було запропоновано надати до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, щодо взаємовідносин з TOB Ека Строй Плюс (код 38637567) за травень та червень 2015 року письмовим запитом від 07 лютого 2018 року № 1 в термін до 08 лютого 2018 року.

Однак, таких документів не надано, у зв`язку із чим складено акти про ненадання підтверджуючих документів від 09 лютого 2018 № 169/26-15-14-04-05 та від 12 лютого 2018 року № 173/26-15-14-04-05.

На виконання п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заяву про ймовірну крадіжку документів по взаємовідносинах з ТОВ Ека Строй Плюс за період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2015 року та довідку Подільського УП ГУНП в м. Києві від 12 лютого 2018 року № ЄО 5784/125/17 про прийняття та реєстрацію відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, термін проведення перевірки було перенесено з 13 лютого 2018 року по 14 травня 2018 рок на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 13 лютого 2018 року № 2324, який вручено директору ТОВ ТВП Горекс Олександрову А.І .

До закінчення перевірки платником податків не було надано посадовим особам контролюючого органу первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, щодо взаємовідносин з TOB Ека Строй Плюс .

Також з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом, на виконання ст. 44 Податкового кодексу України, було продовжено термін проведення перевірки з метою надання ТОВ ТВП Горекс можливості відновити втрачені документи та надати їх на вимогу Головного управління ДФС у м. Києві, чого платником податків зроблено не було.

Разом з тим, факт незабезпечення зберігання первинних документів є самостійним складом правопорушення та є достатньою підставою для застосування до позивача санкцій, передбачених п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, відтак відсутні підстави для визнання податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року № 0031611404 протиправним та скасування.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що за правилами абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Під час проведення перевірки, а також в ході судового розгляду справи ТОВ ТВП Горекс не надано первинних бухгалтерських документів, на підставі яких останнім сформовані дані свого податкового обліку із податку на додану вартість за період травень, червень 2015 року.

Разом з тим, надані позивачем видаткові накладні, а також документи на підтвердження подальшої реалізації поставлених товарів (податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні) є такими, що не підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом TOB Ека Строй Плюс за період, який підлягав перевірці.

У тексті апеляційної скарги міститься клопотання позивача про дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які існували на момент проведення перевірки та розгляду справи в суді першої інстанції, але не були надані представником позивача до суду.

Разом з тим, в силу вимог ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно, враховуючи відсутність причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу надати вказані документи під час розгляду справи, колегією суддів такі документи не досліджуються.

З огляду на зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року № 0031631404 контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень.

Отже, під час судового розгляду справи позивачем не доведено протиправність оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень.

Стосовно ж задоволених судом першої інстанції позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10 січня 2019 року № 15997-17 на суму 151 831 грн 00 коп., а також рішення від 10 січня 2019 року № 15997-17 про опис майна у податкову заставу та доводів апеляційної скарги відповідача про протиправність рішення суду першої інстанції у вказаній частині, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пп. 56.17.13 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового України).

Як зазначено позивачем та не спростовано суб`єктом владних повноважень, ТОВ ТВП Горекс 04 лютого 2019 року отримано рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10 серпня 2018 року № 26267/6/99-99-11-01-02-15 за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2018 року № 00316114041 та № 0031631404.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на 10 січня 2019 року визначені контролюючим органом грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 15 червня 2018 року № 0031611404 та № 0031631404 не були узгодженими, тобто не набули статусу податкового боргу.

З огляду на зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні визначені Податковим кодексом України підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу про що вірно вказав суд першої в оскаржуваному учасниками справи рішенні від 14 травня 2019 року.

Проаналізувавши всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Горекс та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2019 року.