Ухвала

від 05.08.2019 по справі 817/210/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2019 року

Київ

справа №817/210/17

адміністративне провадження №К/9901/18345/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Арт-Майстер до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 8 липня 2019 року касаційна скарга Головного управління ДФС у Рівненській області залишена без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та неповажністю вказаних ним підстав для його поновлення.

Судом встановлено, що скаржником у визначений строк подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

Так, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року складена в повному обсязі 5 квітня 2019 року. Строк на її касаційне оскарження закінчився 6 травня 2018 року.

При цьому, копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відповідач отримав 15 квітня 2019 року, що підтверджується оригіналом конверту, в якому вона надсилалось.

Отже, навіть з урахуванням права відповідача на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на його касаційне оскарження закінчився 15 травня 2019 року.

Касаційну скаргу відповідачем подано 27 червня 2019 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає про неможливість сплати судового збору у зв`язку з відсутністю належного фінансування та зупиненням операцій з бюджетними коштами.

На підтвердження обставин, викладених у касаційній скарзі, відповідачем надано копії листів Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі щодо виконання рішень суду (проведення безспірного списання коштів).

Суд касаційної інстанції критично ставиться до наведених доводів скаржника з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір .

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Також, суд зазначає, що скажник, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Отже, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 248, 332, 333, підпунктом 14 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДФС в Одеській області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх