Постанова

від 30.07.2019 по справі 182/239/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2008/19 Справа № 182/239/18 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/239/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний вищий навчальний заклад Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року, яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. о 16 годині 07 хвилин у місті Нікополі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради (надалі - КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР ) про визнання наказів про звільнення незаконними, скасування їх та поновлення на посаді.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що з 01 вересня 2009 року по 02 січня 2018 року вона працювала в Нікопольському медичному училищі, на теперішній час КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР , на посаді заступника директора з навчальної роботи.

При призначенні на посаду кандидатура позивача ОСОБА_1 була погоджена з Головним управлінням охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації, однак, наказами № 116-к та № 117-к від 22 червня 2015 року вона була звільнена з 08 червня 2015 року з займаної посади на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (відсутність вищої медичної освіти), які перешкоджають продовженню виконання роботи на посаді заступника директора з навчальної роботи . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року її було поновлено на посаді.

Наказом № 4-к від 02 січня 2018 року позивача було звільнено з посади заступника директора з навчальної роботи у зв`язку із скороченням штату, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає своє повторне звільнення незаконним, виходячи з того, що відповідно до наказу Головного управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 519 від 26 листопада 2007 року, звільнення заступників керівників усіх напрямків у підпорядкованому закладі необхідно проводити після погодження із вищезазначеним управлінням, чого КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР не було зроблено.

Крім того, звільнення позивача було проведено без згоди профспілкового комітету, оскільки ОСОБА_1 було відмовлено в прийомі в члени профспілки.

Посилаючись на те, що в коледжі не було змін в організації виробництва і праці та вона має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого виховує і утримує сама, позивач просила суд: визнати наказ № 4-к від 02 січня 2018 року про її звільнення незаконним, скасувати його, поновити її на посаді заступника директора з навчальної роботи КЗВН Нікопольський медичний коледж ДОР з 02 січня 2018 року, стягнути на її користь з КЗВН Нікопольський медичний коледж ДОР середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 6 408 грн.60 коп. та 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м.Нікополі Дніпропетровської області повернути ОСОБА_1 судовий збір, згідно з квитанцією № 0.0.953041582.1 від 31.01.2018 року, в сумі 3 171, 60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач має переважне право на залишенні на роботі, як особа з більш високою кваліфікацією, та, як особа, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком. При цьому, вказує на те, що судом було витребувано для порівняння особові справи двох інших заступників директора коледжу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак відповідач не надав такі документи до суду і суд не здійснював порівняння кваліфікації цих працівників, а також не застосував до відповідача заходів процесуального примусу. Висновок суду першої інстанції про те, що з`ясування наявності у працівника переважного права на залишенні на роботі лише у разі скорочення однорідних посад, позивач вважає таким, що не ґрунтується на Законі. Позивач зазначає, що в КЗВН Нікопольський медичний коледж ДОР не було скорочення штатів, оскільки штатна кількість працівників залишилася незмінною, а згідно листа Департаменту охорони здоров`я від 23.07.2015 року останній не заперечував проти введення посади заступника з навчально-виробничої роботи замість заступника директора з навчальної роботи, тобто, на переконання позивача, мало місце перейменування посади, а не її скорочення. Позивач вважає, що директор не мав права замінювати посаду лаборанта на посаду заступника директора з навчальної роботи і навпаки. Позивач також вважає, що судом не було враховано вимог ч. 3 ст. 184 КЗПП України щодо неможливості звільнення одиноких матерів, а вона є жінкою, яка сама виховує дитину.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 , які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР - Крихту А.А., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2009 року було призначено на посаду заступника директора по навчальній роботі Нікопольського медичного коледжу, на теперішній час - КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР .

Наказом № 116-к від 22 червня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 08 червня 2015 року, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (відсутність вищої медичної освіти), які перешкоджають продовженню роботи на посаді заступника директора з навчальної роботи.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року визнано незаконним та скасовано наказ № 116-к від 22 червня 2015 року КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР , поновлено позивачку на посаді заступника директора з навчальної роботи КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР з 22 червня 2015 року (т. 1 а.с.5-14).

27 вересня 2017 року КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР звернувся до Департаменту охорони здоров`я з питанням щодо внесення змін до штатного розпису.

Департамент охорони здоров`я листом за вхідним № 291 від 05 жовтня 2017 року повідомив, що, з метою своєчасного виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року, не заперечує проти внесення змін до штатного розпису в межах затвердженої чисельності та фонду оплати праці на 2017 рік (т. 1 а.с.66), а листом за вхідним № 320 від 19 жовтня 2017 року повідомив, що не заперечує проти внесення змін до штатного розпису в межах затвердженої чисельності та фонду оплати праці на 2017 рік (щодо заміни з 29 вересня 2017 року до 30 листопада 2017 року діючої посади лаборанта на посаду заступника директора з навчальної роботи) (т. 1 а.с.65).

29 вересня 2017 року КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР видано наказ № 199-к від 29 вересня 2017 року, згідно якого скасовано наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 22 червня 2015 року № 116-к та "Про внесення змін до наказу від 22 червня 2015 року № 116-к" від 22 червня 2015 року № 117-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчальної роботи з 22 червня 2015 року та доручено інспектору відділу кадрів ОСОБА_7 зробити відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 , про що під підпис ознайомлено ОСОБА_1 (т. 1 а.с.68).

Наказом КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР № 214-К "Про внесення змін до штатного розпису" від 06 жовтня 2017 року внесено зміни до штатного розпису КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР на період з 29 вересня 2017 року по 30 листопада 2017 року, в межах фонду оплати праці на 2017 рік, шляхом виведення зі штатного розпису посади "лаборант" та введення у штатний розпис посади "заступника директора з навчальної роботи" (т. 1 а.с.69).

Наказом КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР № 239-К "Про скорочення штату" від 23 жовтня 2017 року скорочено штатну одиницю "заступника директора з навчальної роботи" відповідно до п.2 ст.40 КЗПП України, про що ознайомлено ОСОБА_1 під підпис 30 жовтня 2017 року (т.1 а.с. 70).

На виконання наказу № 239-К "Про скорочення штату" від 23 жовтня 2017 року, 30 жовтня 2017 року КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР було попереджено ОСОБА_1 про можливе звільнення у зв`язку з скороченням штату працівників на підстав п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. В попередженні зазначено вакантні посади, які були наявні станом на 23 жовтня 2017 року в Нікопольському медичному коледжі, та запропоновано ОСОБА_1 , за її згодою, переведення на одну із вакантних посад, про що ознайомлено ОСОБА_1 під підпис 30 жовтня 2017 року (т. 1 а.с.73).

Наказом № 262-к КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР "Про внесення змін до штатного розпису" від 30 листопада 2017 року, у зв`язку з продовженням дії тимчасових змін у штатному розписі, розроблено штатний розпис на грудень 2017 року. Оплата праці проводилась в межах фонду оплати праці на 2017 рік, з урахуванням продовження дії тимчасових змін до штатного розпису від 01 грудня 2017 року (т. 1 а.с.71).

Наказом № 4-к КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР "Про звільнення" від 02 січня 2018 року звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчальної роботи 02 січня 2018 року, у зв`язку із скороченням штату, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, про що ознайомлено ОСОБА_1 під підпис 02 січня 2018 року (т. 1 а.с.72).

Згідно акту КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР від 02 січня 2018 року, ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення та від підпису довідки про наявність вакантних посад на день її звільнення (т. 1 а.с.74-75).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд першої інстанції врахував скорочення штату працівників на КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР та виходив з відсутності порушень процедури звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається із наведеної норми закону, поняття змін в організації виробництва і праці не вичерпується лише реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників. Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Виходячи із наведених вимог закону, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженого органу підприємства. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис. Суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у ч. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано в суді апеляційної інстанції, що наказом КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР № 239-К "Про скорочення штату" від 23 жовтня 2017 року скорочено штатну одиницю "заступника директора з навчальної роботи", тобто в КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" ДОР" дійсно мало місце скорочення штату, яке стало підставою для звільнення позивача.

При цьому, судом не перевіряється наявність економічного обґрунтування проведення такого скорочення, адже, як зазначено вище, суд має перевірити чи дійсно відбулося скорочення чисельності або штату працівників та не вправі обговорювати питання про доцільність таких дій роботодавця.

Крім того, згідно правової позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду України від 27 червня 2012 року №6-65цс12, при зміні внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, звільнення згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України проводиться лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами, при умові дотримання власником вимог ч.2 ст.40, ст.ст.42,43,49-2 КЗпП України.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП в першу чергу пропонується робота: відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, - інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або нижчим рівнем оплати праці).

Судом встановлено, що про наступне вивільнення ОСОБА_1 персонально було попереджено 30 жовтня 2017 року, наказ про звільнення був виданий 02 січня 2018 року, тобто відповідач не допустив порушення передбаченого законодавством 2-х місячного строку попередження.

Отже, ОСОБА_1 була ознайомлена про заплановане вивільнення, та про те, що в разі її незгоди з переведенням на іншу роботу в межах підприємства, вона може бути звільнена по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 вакансії, що були на підприємстві на момент її вивільнення, що підтверджується її особистим підписом про ознайомленні із наказом № 239-К "Про скорочення штату" від 23 жовтня 2017 року, в якому зазначено вакантні посади, які були наявні станом на 23 жовтня 2017 року в Нікопольському медичному коледжі (т. 1 а.с.73), а також актом КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР від 02 січня 2018 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення та від підпису довідки про наявність вакантних посад на день її звільнення (т. 1 а.с.74-75).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач має переважне право на залишенні на роботі, як особа з більш високою кваліфікацією, та, як особа, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, колегією суддів відхиляються з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду, тоді як в даному випадку скороченню підлягала виключно посада, яку обіймала позивачка..

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Визначення одинокої матері наведено у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України Про відпустки .

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Оскільки пункт 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України Про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) значення не має.

Отже, одинокою матір`ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі і розлучена жінка, яка сама виховує дитину).

Пред`являючи позов і даючи пояснення в ході розгляду справи, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є матір`ю неповнолітнього сина, 2011 року народження, якого виховує та утримує сама, що підтверджується рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року про розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 20), довідкою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-Н від 03 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 21), довідкою з дитячого садка від 02 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 22), довідкою КЗ Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 від 06.11.2017 року (т. 1 а.с. 23), довідкою відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області від 02.02.2017 року № 302 (т. 1 а.с. 25).

Крім того, до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 надала довідку КЗ Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 від 25.09.2018 №167 (т. 2 а.с. 20), довідку відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області від 04.10.2018 року №1490 про неотримання аліментів (т. 2 а.с. 16) з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів (т. 2 а.с. 17-18), довідку про склад сім`ї ОСББ "Малахіт Н" від 01.10.2018 №2525 (т. 2 а.с. 15), що підтверджує, що позивачка по теперішній час сама виховує дитину.

Таким чином, ОСОБА_1 як жінка, яка виховує дитину без батька, не могла бути звільнена з роботи за ініціативою роботодавця без дотримання гарантій, визначених у статті 184 КЗпП України .

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що наказ КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР № 4-к від 02 січня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчальної роботи КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, винесений з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, з поновленням ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчальної роботи КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР з 02 січня 2018 року.

Оскільки, звільнення позивачки відбулося з порушенням норм трудового законодавства, на її користь з відповідача КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, з огляду на наступні обставини.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Згідно довідки КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 297,36 грн., та цей розмір не заперечується позивачкою, у зв`язку з чим не підлягає доказуванню.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Позивачку звільнено з роботи 02 січня 2018 року, тобто з цього часу було порушено її трудові права і поновлюються вони лише судом апеляційної інстанції 30 липня 2019 року, тому саме цей період, тобто з дня наступного за днем звільнення до дня ухвалення судового рішення, і слід визнати вимушеним прогулом.

Таким чином, підлягає стягненню на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 січня 2018 року по 30 липня 2019 року в сумі 116 565,12 гривень, виходячи з розрахунку: 297,36 грн. (середньоденна заробітна плата) х 392 дня (час вимушеного прогулу).

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу у розмірі 1,1 (т. 1 а.с. 43).

Так, за змістом п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як розрахунковому періоді, так і в періоді, так і в період, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Виходячи з відкоригованої суми заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток, у випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Натомість, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо підвищення посадового окладу заступника директора з навчальної роботи КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР у період, протягом якого за нею зберігався середній заробіток, тобто з 02 січня 2018 року по 30 липня 2019 року. Більш того, з матеріалі справи слідує, що посада заступника директора з навчальної роботи в штатному розписі КВНЗ Нікопольський медичний коледж ДОР на 2018 рік відсутня (т. 1 а.с. 154).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Тома проти Люксембургу (2001), Надбала проти Польщі (2000) визнається, що при визнанні звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

Позивачка ОСОБА_1 визначила розмір компенсації за моральну шкоду, заподіяну її незаконним звільненням у розмірі 10 000,00 грн. Між тим, колегія суддів враховуючи характер неправомірних дій відповідача, доведену позивачкою глибину душевних страждань та обставини справи, дотримуючись принципу розумності, виваженості та справедливості, вважає що вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з визначенням її розміру у 1 000 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 171,60 грн., що відповідає розміру встановленому Законом України Про судовий збір .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради про визнання наказів про звільнення незаконними, скасування їх та поновлення на посаді - задовольнити частково.

Визнати наказ Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради № 4-к від 02 січня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчальної роботи наказ Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України -незаконним.

Скасувати наказ Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради № 4-к від 02 січня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчальної роботи наказ Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчальної роботи наказ Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради з 02 січня 2018 року.

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 січня 2018 року по 30 липня 2019 року у розмірі 116 565 (сто шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок.

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу Нікопольський медичний коледж Дніпровської обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 171 (три тисячі сто сімдесят одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2019 року.

Головуючий:

Судді: