Постанова

від 06.08.2019 по справі 916/2414/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2414/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

при секретарі - Лук'ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Оськін М.Д.

від відповідача: Степанишина А.С.

від ТОВ "Піраміда констракшн":Мусієнко А.Ю.

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: Коюда М.А.

від Одеської міської ради: Степанишина А.С.

від КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Платон-М"

на рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2019 року, суддя в І інстанції Погребна К.Ф., повний текст якого складено 26.04.2019 року в м. Одесі

у справі № 916/2414/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Платон-М"

до відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда констракшн"

2. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

3. Комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ"

4. Одеської міської ради

про визнання незаконними та скасування рішення та свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАТОН-М" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.05.2011р. №227 в частині включення до Переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси п.6 "Одноповерхова будівля, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А" та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 22.08.2011р. на нежитлову одноповерхову будівлю, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А, видане на підставі вказаного рішення.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 07.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Платон-М та Комунальним підприємством Міськзелентрест було укладено договір з організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності №18Т11, за умовами якого останнє передало позивачеві право на організацію та проведення постійно діючої ярмарки-виставки у місті Одесі, Новощіпний ряд, 25-а, Преображенський парк з боку вул. Мечникова. У травні 2017 року ТОВ Платон-М випадково дізналось про наявність свідоцтва про право власності на нежитлову одноповерхову будівлю від 22.08.2011 року, яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.05.2011р. №227, де зазначено, що даний об'єкт належить територіальній громаді міста Одеса в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Оспорювані рішення та свідоцтво про право власності суперечать ст. ст. 29, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 08.01.2003 № 7/5 та порушують права та інтереси ТОВ Платон-М , оскільки дана споруда не є капітальною та не є нерухомим майном у розумінні діючого законодавства. Штучне оформлення права власності на майно яке не є нерухомим у подальшому призведе до оформлення зацікавленим особам прав на земельну ділянку під цією спорудою та для її обслуговування, тобто на частину торгівельного майданчика, переданого ТОВ Платон-М для організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності. Тому на підставі ст. 21 ЦК України позивач просив задовольнити позов. Виконавчий комітет Одеської міської ради позов не визнав посилаючись на те, що на підставі постанови Кабінету міністрів України від 05.11.1991 № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ затверджені Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради (додаток 1) та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування (додаток 2). Згідно з п. 1 Розділу Житлово-комунальне господарство додатку 2 до вказаного рішення у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м. Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів, до категорії якого віднесено, зокрема, й об'єкт загальною площею 105,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А. На підставі технічного паспорту виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення від 31.05.2011р. №227 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси , де у переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси, п. 6 зазначено одноповерхову будівлю загальною площею 105,1 кв.м., розташовану за вказаною адресою. На виконання вказаного рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.08.2011 року було видано свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради серії САЕ № 418897 на вказаний об'єкт, на підставі якого 09.09.2011 року було здійснено державну реєстрацію права власності. У наступному, за договорами купівлі-продажу № 1025 та № 1026 від 04.05.2017 укладеними між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та ТОВ Піраміда констракшн , останнє купило індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлової одноповерхової будівлі, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А. Таким чином, власником цієї будівлі є ТОВ Піраміда констракшн .

Земельна ділянка за вищевказаною адресою є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. КП Міськзелентрест листом від 23.10.2017 № 1946 повідомило, що за умовами договору з організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності №18Т11 від 07.04.2011 ТОВ Платон-М було передано торгівельний майданчик площею 80 кв.м. та прикоп для дерев площею 20 кв.м. для здійснення торгівельно-виставкової діяльності. При цьому, ніякі будівлі і споруди позивачу за цим договором не передавалися ні в орендне, ні в будь-яке інше користування, що унеможливлює порушення його прав та інтересів у результаті прийняття рішення та видачі свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Згідно з технічним паспортом, виданим КП ОМБТІ та РОН 14.03.2011 року, спірний об'єкт є нежитловою одноповерховою будівлею площею 105,1 кв.м., зовнішні стіни якої вироблені з черепашника, перекриття - з дерев'яних балок, що підтверджує її належність до об'єктів нерухомості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2017 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю "Піраміда констракшн", Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Комунальне підприємство "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" та Одеську міську раду, які заперечували проти позову посилаючись на те, що оспорюваними рішенням виконавчого комітету та свідоцтвом про право власності жодним чином не порушено прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача з огляду на те, що за умовами договору з організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності №18Т11 від 07.04.2011 ТОВ Платон-М було передано лише право на організацію та проведення постійно діючої ярмарки-виставки. При цьому, одноповерхова будівля загальною площею 105,1 кв.м. взагалі не входить в межі торгівельного майданчика, виділеного позивачеві для організації та проведення ярмарки-виставки, право користування цією будівлею за вказаним договором надано не було. Крім того, ТОВ Платон-М ніколи не передавалася в користування земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А та розміщенні на ній будівлі, жодного договору оренди землі та/або договору оренди нежитлового приміщення за зазначеною адресою між позивачем та територіальною громадою м. Одеси в особі уповноважених органів не укладалося.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.04.2019 у задоволені позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту порушення його прав та інтересів у результаті прийняття відповідачем спірного рішення та видачі оспорюваного свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ТОВ "Платон-М" у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає висновки суду безпідставними, а оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуваними актами порушуються права та інтереси ТОВ Платон-М , оскільки дана споруда не є капітальною та не є нерухомим майном у розумінні діючого законодавства. Штучне оформлення прав власності на майно яке не є нерухомим, у подальшому призведе до оформлення зацікавленим особам прав на земельну ділянку, як під цією спорудою, так і на землю для під'їзду та обслуговування цієї споруди, тобто на частину торгівельного майданчика, переданого ТОВ Платон-М для організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності, що є порушенням прав та інтересів ТОВ Платон-М .

Обґрунтовуючи відмову у позові суд першої інстанції дійшов до висновку, що нежитлова одноповерхова будівля, площею 105,1 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25А є об'єктом нежитлового фонду, що був переданий у комунальну власність м. Одеси на підставі постанови КМУ від 05.11.1991 р. №311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. №266-ХХІ. При цьому, суд не звернув уваги на той факт, що документи на цю будівлю були складені лише 31.05.2011 року.

У даному випадку підставою для прийняття оскаржуваних рішення та свідоцтва про право власності став технічний паспорт від 14.03.2011р. на нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 105,1 кв.м. за адресою: м. Одеса. Новощіпний ряд, 25-А та лист директора Департаменту комунальної власності про необхідність підготовки проекту рішення виконавчого комітету Одеської міської ради Про реєстрацію об'єктів комунальної власності . При цьому, у технічному паспорті від 14.03.2011р. зазначено, що серія проекту будинку не встановлена, інвентарний та реєстраційний номера об'єкту відсутні.

З огляду на вищенаведені обставини, оскаржувані рішення та свідоцтво про право власності суперечать ст.ст. 29, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 08.01.2003 № 7/5.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та треті особи ТОВ "Піраміда констракшн" і Департамент комунальної власності Одеської міської ради заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач і треті особи зазначають, що до виконавчого комітету Одеської міської ради від ТОВ Платон-М не надходило заяв та інших документів щодо надання йому у користування нежитлової одноповерхової будівлі загальною площею 105,1 кв.м. за адресою: м. Одеса. Новощіпний ряд, 25-А. Одеською міською радою не приймалося рішення про передачу у користування ТОВ Платон-М вказаної будівлі. Конкурс на право укладення оренди даного об'єкту проведено не було. Право користування майном, яке належало територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, за договором з організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності №18Т11 від 07.04.2011 ТОВ Платон-М надано не було. Водночас, у КП Міськзелентрест відсутні повноваження на укладання договорів про передачу у користування комунального майна без відповідного рішення Одеської міської ради.

При цьому, 28 лютого 2018 року виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 88 Про демонтаж тимчасових споруд , яким до переліку тимчасових споруд, що підлягають демонтажу, віднесено, зокрема, ряд тимчасових споруд та пересувна тимчасова споруда ПП Платон-М за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Новощіпний ряд, 25-А. На виконання вказаного рішення демонтаж тимчасових споруд здійснено у примусовому порядку. На теперішній час за вказаною адресою відсутні ярмарок-виставка, тимчасові споруди тощо, що експлуатуються ТОВ Платон-М .

Позивач, як розпорядник за відповідним договором набув право на здійснення заходів з організації та проведення постійно діючої ярмарки - виставки у місті Одесі за адресою: місто Одеса, Новощіпний ряд, 25-А, Преображенський парк з боку вулиці Мечникова, жодних речових прав на користування відповідною земельною ділянкою позивачу не надавалось. Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та законного висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та інтересів оскаржуваними рішенням та свідоцтвом про право власності територіальної громади міста Одеси виконавчим комітетом Одеської міської ради, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.04.2011 року між Комунальним підприємством Міськзелентрест (організатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Платон-М (розпорядник), з метою ефективної організації виставкової та торгівельної діяльності в місті Одесі, було укладено договір з організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності №18Т11, згідно з п. 1 якого організатор надає розпоряднику право на організацію та проведення постійно діючої ярмарки-виставки відповідно до розпорядження Одеського міського голови від 27.09.2007р. № 1033-01р Про створення постійно діючих ярмарок з відповідними змінами внесеними згідно розпорядження від 15.12.2009р. № 2309-01р та розпорядження від 01.10.2010р. № 2026-01р, а розпорядник приймає на себе обов'язки сплатити встановлену цим договором плату та здійснити заходи з організації та проведення постійно діючої ярмарки - виставки у місті Одесі за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25-а, Преображенський парк з боку вул. Мечникова.

Згідно з умовами п. 2.1 даного договору розпорядник зобов'язаний, зокрема, за власний рахунок облаштувати торгівельний майданчик площею 80 кв.м. та прикоп для дерев площею 20кв.м. для здійснення торгівельно-виставкової діяльності організатора до 01.05.2011р.; забезпечити належне утримання території ярмарки-виставки в порядку, передбаченому Законом України Про благоустрій населених пунктів .

За умовами п. 2.3 договору організатор, у свою чергу, зобов'язаний надати розпоряднику за актом приймання-передачі (додаток № 1) необхідний для проведення ярмарки-виставки торгівельний майданчик, розташований за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25-а, Преображенський парк з боку вул. Мечникова, та забезпечити розпоряднику доступ до інженерних комунікацій.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та закінчується 31.12.2021р.

Того ж дня, на виконання умов зазначеного договору організатор передав, а розпорядник прийняв за актом приймання-передачі необхідний для проведення ярмарки-виставки торгівельний майданчик, розташований за адресою: Новощіпний ряд, 25-а, Преображенський парт з боку вул. Мечникова.

31.05.2011 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення № 227 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси , яким відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-І Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області , керуючись ст. ст. 29, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.01.2003 № 7/5, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008 № 919 Про порядок підготовки та оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна , затверджено перелік об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси (додається), в якому пунктом 6 зазначено одноповерхову будівлю, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25-А.

На виконання вказаного рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.08.2011 року було видано свідоцтво про право власності на нежитлову одноповерхову будівлю серії САЕ № 418897, котрим посвідчено, що об'єкт який в цілому складається з будівлі літ. А , загальною площею 105,1 кв.м., основною площею 86,9 кв.м., відображеної у технічному паспорті від 14.03.2011р., який розташований за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25-А, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності.

На підставі зазначеного свідоцтва про право власності Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 09.09.2011 року було проведено державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на вказану нежитлову одноповерхову будівлю.

З технічного паспорту на нежитлову одноповерхову будівлю 25-А по вул. Новощіпний ряд в м. Одесі, виготовленого КП ОМБТІ та РОН 14.03.2011 року, вбачається, що спірний об'єкт є нежитловою одноповерховою будівлею загальною площею 105,1 кв.м., основною площею 86,9 кв.м., зовнішні стіни якої зроблені з черепашника, перекриття - з дерев'яних балок, що підтверджує її належність до об'єктів нерухомості.

Як вбачається зі звіту № 05/63 про оцінку нежитлової одноповерхової будівлі, загальною площею 105,1 кв.м., розміщеної за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25-А, виконаного ПП Дельта-Консалтінг 15.05.2015 року, обстежувані нежилі приміщення розміщуються в окремо стоячій будівлі, головним фасадом будівля орієнтована у двір. Будівля одноповерхова, без підвалу, у плані прямокутної конфігурації, на момент обстеження знаходиться у незадовільному технічному стані. Основні несучі і огороджувальні конструкції нежилих приміщень виконані з наступних матеріалів: - фундаменти - кам'яні стрічкові; - стіни - кладка з каменю- черепашника; - дах - скатна система дерев'яних крокв; - покрівля - м'яка рулонна по дерев'яній обрешітці; - двері - дерев'яні; оздоблення фасаду - фасади будівлі оштукатурені. Будівля обладнана інженерними мережами електропостачання. Вказаним звітом також підтверджується належність цієї будівлі до об'єктів нерухомості.

Частиною 1 ст. 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Зазначеними наявними в матеріалах справи доказами спростовується твердження позивача про те, що дана споруда не є капітальною та не є нерухомим майном у розумінні діючого законодавства.

Предметом даного спору у справі є вимоги ТОВ "ПЛАТОН-М" визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.05.2011р. №227 в частині включення до Переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси п.6 "Одноповерхова будівля, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А" та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про права власності від 22.08.2011р. на нежитлову одноповерхову будівлю, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А, видане на підставі вказаного рішення.

Підставами для визнання оспорюваних рішення та свідоцтва про право власності недійсними та скасування позивач вказує наступні обставини: 07.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Платон-М та Комунальним підприємством Міськзелентрест було укладено договір з організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності №18Т11, за умовами якого останнє передало позивачеві право на організацію та проведення постійно діючої ярмарки-виставки у місті Одесі, Новощіпний ряд, 25-а, Преображенський парк з боку вул. Мечникова. Оспорювані рішення та свідоцтво про право власності суперечать ст. ст. 29, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 08.01.2003 № 7/5 та порушують права та інтереси ТОВ Платон-М , оскільки дана споруда не є капітальною та не є нерухомим майном у розумінні діючого законодавства. Штучне оформлення права власності на майно яке не є нерухомим у подальшому призведе до оформлення зацікавленим особам прав на земельну ділянку під цією спорудою та для її обслуговування, тобто на частину торгівельного майданчика, переданого ТОВ Платон-М для організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності. Дана споруда була передана позивачу за умовами договору № 18Т11 від 07.04.2011, незаконне оформлення якої як нерухомого майна та передача у подальшому третім особам порушує права позивача щодо користування цим майном та на що він розраховував щодо подальшого використання цього майна.

Правовою підставою свого позову позивач вказав ст. 21 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову повністю місцевий господарський суд виходив із того, що позивач, як Розпорядник за відповідним договором набув право на здійснення заходів з організації та проведення постійно діючої ярмарки - виставки у місті Одесі за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25-А, Преображенський парк з боку вул. Мечникова. Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту порушення його прав та інтересів у результаті прийняття відповідачем спірного рішення та видачі оспорюваного свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованим та правомірним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених ТОВ Платон-М позовних вимог, з огляду на таке.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Таким чином, реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду , а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові .

Пунктами 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За змістом статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Протоколу № 1, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, не допускається, одночасно визнається право держави на здійснення контролю за використанням власності відповідно до загальних інтересів або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 2 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

За змістом частини 3 статті 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

В силу ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 21 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування пред'явлених вимог, передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Колегія суддів зазначає, що акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.05.2011р. №227 в частині включення до Переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси п.6 "Одноповерхова будівля, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А" та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про права власності від 22.08.2011р. на нежитлову одноповерхову будівлю, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А, видане на підставі вказаного рішення, зобов'язаний довести, яким чином оспорювані ним рішення та свідоцтво порушують (зачіпають) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 74 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів з достовірністю встановлено, що одноповерхова будівля, загальною площею 105,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25-А, є капітальною та є нерухомим майном у розумінні діючого законодавства. Жодного належного доказу на підтвердження свого доводу, що дана споруда не є капітальною та не є нерухомим майном, позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності не може бути кваліфіковане як міра цивільно-правової відповідальності, адже: 1) визнання рішення та свідоцтва недійсним направлене на відновлення порушених (невизнаних, оспорюваних) цивільних прав або інтересів; 2) не покладає на сторону (сторін) додаткових цивільно-правових обов`язків майнового характеру або не позбавляє певних прав, а має наслідком правоперешкоджаючий ефект, оскільки вважається, що той чи інший акт, який визнаний недійсним, не породив певних правових наслідків та не зумовив набуття цивільних прав та обов'язків у того суб'єкта, якому він адресований.

Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні акту недійсним потреба встановлення порушених цивільних прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний акт. Тому якщо він виконаний або виконується, то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси.

Позивач, як заінтересована особа, повинен довести, що 1) його права порушені актом і можуть бути відновленні саме внаслідок визнання спірного акту недійсним, 2) інтереси позивача можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатен буде набути прав.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання акту недійсним, спрямовані на приведення тих чи інших суспільних відносин до того стану, який вони мали до прийняття цього акту.

Самі по собі дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо прийняття актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

Судом першої інстанції установлено і це підтверджується матеріалами справи, що за умовами договору з організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності №18Т11 від 07.04.2011 КІІ "Міськзелентрест" надало позивачу право на організацію та проведення постійно діючої ярмарки-виставки у місті Одесі за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25-А, Преображенський парк з боку вул. Мечникова.

В наявному в матеріалах справи листі КП Міськзелентрест від 23.10.2017р. № 1946 повідомляється, що за умовами зазначеного договору ТОВ "Платон-М" було передано торгівельний майданчик, площею 80 кв.м, та прикоп для дерев, площею 20 кв.м., для здійснення торгівельно-виставкової діяльності. При цьому, ніякі будівлі або споруди ТОВ "Платон-М" за цим договором не передавались ні в орендне, ні в будь-яке інше користування.

Отже, ТОВ "Платон - М" за цим договором не передавалися будь-які земельні ділянки або нежитлові будівлі (приміщення), чим спростовується його твердження про те, що спірна споруда була передана позивачу за умовами договору № 18Т11 від 07.04.2011, незаконне оформлення якої як нерухомого майна та передача у подальшому третім особам порушує права позивача щодо користування цим майном та на що він розраховував щодо подальшого використання цього майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель державної та приватної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25-А, є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, жодних рішень щодо передачі відповідачу вищевказаної земельної ділянки Одеською міською радою не приймалось, договорів оренди землі не укладалось.

У поданій позовній заяві не вказано, а які саме законні права та очікування позивача порушують оспорювані рішення та свідоцтво про право власності в контексті такої підстави позову, що оформлення права власності на майно яке не є нерухомим у подальшому призведе до оформлення зацікавленим особам прав на земельну ділянку під цією спорудою та для її обслуговування, тобто на частину торгівельного майданчика, переданого ТОВ Платон-М для організації та проведення ярмарково-виставкової діяльності. При цьому суд зауважує, що належних доказів які б свідчили про те, що одноповерхова будівля загальною площею 105,1 кв.м. розміщена в межах торгівельного майданчика, виділеного позивачеві для організації та проведення ярмарки-виставки, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. Не зміг цього пояснити і представник позивача у засіданні суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційним судом не встановлено відповідності між підставами та предметом позову, а також того що будуть поновленими/захищеними права та інтереси позивача у разі задоволення позову в контексті наявності/відсутності прямої залежності між чинністю рішення і свідоцтва про право власності та можливим оформленням зацікавленим особам прав на земельну ділянку під цією спорудою та для її обслуговування. Крім того, твердження позивача про те, що оформлення права власності на спірне майно у подальшому призведе до оформлення зацікавленим особам прав на земельну ділянку під цією спорудою, ґрунтується лише на припущенні, оскільки будь-яких активних дій щодо такого оформлення станом на момент вирішення даного спору не здійснено.

За таких обставин, правильним є висновок місцевого суду про те, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту порушення його прав та/або інтересів у результаті прийняття відповідачем спірного рішення та видачі оспорюваного свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси.

Однак, уявлення позивача про невідповідність оспорюваних рішення та свідоцтва нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання таких рішення та свідоцтва недійсними в судовому порядку, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Враховуючи викладене, а саме встановлення судом обставин стосовно того, що виконавчий комітет Одеської міської ради приймаючи спірне рішення щодо майна, яке належить територіальній громаді м. Одеси, та видаючи оспорюване свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси, діяв у межах повноважень і ці рішення та свідоцтво не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що правових підстав для задоволення позову немає.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає залишенню без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд в сумі 5052 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 16 квітня 2019 року у справі № 916/2414/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Платон-М" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 07.08.2019.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Поліщук Л.В.