Рішення

від 07.08.2019 по справі 904/2051/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2019 Справа № 904/2051/19

за позовом Приватної фірми "Луч", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа", м. Дніпро про стягнення 49 374,06грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Приватна фірма "Луч" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа" (далі - відповідач) про стягнення 49 374,06 грн., з яких: заборгованість у розмірі 45 112,84 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 326,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 553,09 грн. та 3% річних в розмірі 382,08 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на норми ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

07.06.2019 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач відзиву на позов не надав, про звернення позивача з даним позовом до суду, повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.44), згідно якого останній отримав ухвалу про залишення позову без руху.

Ухвала суду від 11.06.2019 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження Відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила),

Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою «Судова повістка» , які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення «закінчення встановленого строку зберігання» , суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення «у зв`язку з відсутністю адресата» .

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Платіжним дорученням № 13544 від 30.01.2019 року та № 13556 від 01.02.2019 року (а.с. 21,22) Позивач помилково сплатив на розрахунковий рахунок Відповідача суму грошових коштів у розмірі 45 112 грн. 84 коп.

В якості призначення платежу в платіжних дорученнях зазначено «плата за товар зг дог. б/н від 10.01.13 р. у т.ч. ПДВ-20% 3923,50» .

05.02.2019 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів в розмірі 45 112 грн. 84 коп., як безпідставно отриманих. В зв`язку з неповерненням відповідачем спірної суми грошових коштів, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що договірні відносини між сторонами існували, однак, на момент помилкового переказу коштів, вони припинились. У зв`язку з чим, сплачені на користь Відповідача суми слід вважати такими, що одержані останнім без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню на користь Позивача в порядку ст. 1212 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Застосування статті 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

Відповідач доказів в підтвердження існування правових підстав для набуття спірної суми грошових коштів, суду не надав.

Таким чином, сума грошових коштів, яка сплачена Позивачем із посиланням на відповідний правочин, існування якого сторонами не підтверджено, є такою, що набута Відповідачем без достатніх правових підстав, та підлягає поверненню на користь Позивача за правилами ст. 1212 ЦК України.

Крім повернення помилково сплаченої суми, Позивач вимагає стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 326 грн. 05 коп., трьох процентів річних в розмірі 328 грн. 08 коп. та інфляційних втрат в розмірі 1 553 грн. 09 коп. Позовні вимоги в зазначеній частині, обґрунтовані в тому числі посиланням на положення ст.ст. 536, 625, 1048 ЦК України.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу)

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на характер спірних правовідносин, який свідчить про неправомірність користування відповідачем спірною сумою грошових коштів, адже відповідач набув відповідну суму без достатніх правових підстав, до вказаних правовідносин слід застосувати положення ст. 625 ЦК України, яка встановлює обов`язок боржника щодо сплати суми грошового зобов`язання з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних.

При цьому, підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині. (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/10156/17).

За результатами перевірки наданих розрахунків, судом встановлено, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснено Позивачем арифметично правильно.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення заборгованості в розмірі 47 048 грн. 01 коп., з яких: 45 112 грн. 84 коп. безпідставно отримані кошти, 1 553 грн. 09 коп. інфляційні втрати, 382 грн. 08 коп. три проценти річних, в решті позову слід відмовити.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа" (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, 230, код ЄДРПОУ 38281011) на користь Приватної фірми "Луч" (40035, м. Суми, вул. Харківська, 41, код ЄДРПОУ 21112525) 45 112 грн. 84 коп. безпідставно отриманих коштів, 1 553 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 382 грн. 08 коп. три проценти річних, 1 830 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.08.2019

Суддя О.В. Ліпинський