Рішення

від 05.08.2019 по справі 902/580/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2019 р. Cправа № 902/580/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська область, Києво - Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівельників, 5а)

до Фермерського господарства "Козар" (24335, Вінницька область, Тростянецький район, с. Савинці, вул. Дружби, 1)

про стягнення 15178,12 грн.

За участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін

позивача: Єдноролюк О.І. - за довіреністю;

відповідача: не з"явився.

В С Т А Н О В И В :

19.07.2019 р. в Господарський суд Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" до Фермерського господарства "Козар" про стягнення 15178,12 грн. - основного боргу за товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати залишку заборгованості за поставлений, згідно усної домовленості, товар.

Ухвалою суду від 22.07.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/580/19, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті, за правилами спрощеного позовного провадження, призначено на 05.08.2019 р.

На визначену судом дату - 05.08.2019 р. в судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні 05.08.2019 р. не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 22.07.2019 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції відповідачу. Останньому поштове відправлення з ухвалою суду вручено 26.07.2019 р.

Відзиву, будь - яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.78 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Останній також пояснив суду, що відповідач після відкриття провадження у справі оплату не здійснював.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони домовилися про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (позивачем) поставки товару та надання послуг Фермерському господарству "Козар" (відповідачу) та про їх оплату останнім.

До висновку про існування між сторонами правочину та як наслідок - виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин у сфері поставки, так і у сфері надання послуг (виконання робіт) у відповідних частинах, суд прийшов внаслідок аналізу фактичних дій сторін, сукупної оцінки пояснень представника позивача та поданих у справу документів.

Поряд з цим інших договорів сторони суду не надали.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра", на виконання взятих зобов"язань, протягом 2017 р., 2018 р. поставило відповідачу - Фермерському господарству "Козар", а останній прийняв товар на суму 177840, 79 грн., що стверджується видатковими накладними № 0000088145 від 24.11.2017 р., № 0000088154 від 24.11.2017 р., № 0000088158 від 24.11.2017 р., № 0000088248 від 24.11.2017 р., № 0000092097 від 14.12.2017 р., № 0000070061 від 13.09.2018 р., № 0000070926 від 17.09.2018 р., № 0000080343 від 16.10.2018 р., № 0000080346 від 16.10.2018 р., № 0000080349 від 16.10.2018 р., № 0000080352 від 16.10.2018 р., № 0000080980 від 17.10.2018 р., № 0000082777 від 23.10.2018 р., № 0000083379 від 24.10.2018 р., № 0000084593 від 26.10.2018 р., № 0000092681 від 26.11.2018 р. (а.с. 17-33) та довіреностями № 2 від 23.11.2017 р., № 4 від 07.12.2017 р., № 5 від 11.09.2018 р., № 9 від 26.09.2018 р., № 17 від 26.11.2018 р. (а.с. 44 - 48).

Також позивач надав, а відповідач отримав послуг на загальну суму 178224, 00 грн., що стверджується актами виконаних робіт № 0000069125 від 11.09.2018 р., № 0000077388 від 05.10.2018 р., № 0000080481 від 17.10.2018 р., № 0000085462 від 30.10.2018 р., № 0000089157 від 12.11.2018 р., № 0000090767 від 16.11.2018 р., № 0000090821 від 17.11.2018 р., № 0000091091 від 19.11.2018 р., № 0000092411 від 23.11.2018 р., № 0000092475 від 24.11.2018 р. (а.с. 34-43).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві товару та надав послуг на загальну суму 356 064, 79 грн.

Відповідач за отримані товари та послуги на загальну суму 356 064,79 грн. розрахувався з позивачем частково на суму 340 886, 67 грн., що стверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.57-87). При цьому суд зважає на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача щодо якості товару та наданих послуг.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 15 178, 12 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом - вимогою № 28/02ЮД від 28.02.2019 р. про здійснення розрахунку на суму 20 540 грн. негайно (в будь - якому разі, не пізніше сьомого дня від дня пред"явлення вимоги).

Позивач звертався до відповідача з листом - вимогою № 31/05ЮД від 31.05.2019 р. про здійснення розрахунку на суму 15 178, 12 грн. негайно (в будь - якому разі, не пізніше сьомого дня від дня пред"явлення вимоги).

В матеріалах справи містяться докази надіслання відповідачеві зазначених вище листів - вимог.

Несплата відповідачем боргу в сумі 15 178, 12 грн. стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1. ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1. ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

У відповідності до ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 даної норми передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Системний аналіз письмових доказів у справі свідчить про наявність домовленості між сторонами про поставку товару, надання послуг позивачем та їх оплату відповідачем.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, надання послуг на загальну суму 356 064, 79 грн.

В матеріалах справи містяться докази проведення відповідачем часткових розрахунків на суму 340 886, 67 грн.

Докази того, що відповідач провів розрахунки на суму 15178,12 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи.

За умовами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

З огляду на те, що відповідачем позовні вимоги не спростовано, доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати за отримані товари та послуги не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 - 242, 247, 248, 250, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Козар" (24335, Вінницька область, Тростянецький район, с. Савинці, вул. Дружби, 1, код ЄДРПОУ 30806556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська область, Києво - Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівельників, 5а, код ЄДРПОУ 30050930) 15 178, 12 грн. - боргу, 1921 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 07 серпня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівельників, 5а

3 - відповідачу (24335, Вінницька область, Тростянецький район, с. Савинці, вул. Дружби, 1)