Рішення

від 31.07.2019 по справі 911/928/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/928/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Кулакова С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ГОЛД"

до фізичної особи-підприємця Харіної Лелі Олексіївни

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ГОЛД" (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Харіної Лелі Олексіївни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 179 888,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №1 від 14.01.2019 року, згідно з якими відповідач зобов`язувався поставити у власність позивача товар та роботи у асортименті (далі - товар), а позивач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату товару, проте відповідач оплачений позивачем товар не передав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 146 895,00 грн. попередньої оплати та штраф у сумі 32 993,00 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 22 травня 2019 року.

22 травня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 12 червня 2019 року.

12 червня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковим поверненням попередньої оплати в сумі 10 000,00 грн., просив суд стягнути з відповідача витрати на матеріали у сумі 136 895,00 грн. та штраф у розмірі 32 993,00 грн., всього 169 888,00 грн., яка була прийнята до розгляду судом. Крім цього, представник позивача подав заяву про повернення суми судового збору.

12 червня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 03 липня 2019 року.

02 липня 2019 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання від 02.07.2019 року про розгляд справи без участі представника позивача.

03 липня 2019 року представник позивача та відповідач у засідання не з`явились, відповідач про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 03.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 липня 2019 року.

09 липня 2019 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, яка була задоволена судом.

10 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала заяву про відкладення судового засідання, у зв`язку із хворобою, яке задоволенню судом не підлягало.

Представник позивача та відповідач у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 31 липня 2019 року.

11 липня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області та 29 липня 2019 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли клопотання від 08.07.2019 року та 29.07.2019 року про розгляд справи без участі представника позивача.

31 липня 2019 року представник позивача та відповідач у судове засідання не з`явились, відповідач причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

14 січня 2019 року між фізичною особою-підприємцем Харіною Лелею Олексіївною (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА ГОЛД" (далі - позивач) був укладений договір №1 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався поставити у власність позивача товар та роботи в асортименті, а саме: а) металопластикові вікна, двері, ролети, підвіконня, відливи, москітні сітки; б) алюмінієві вироби, фасади, ролети та гаражні ворота; в) жалюзі, тканині ролети, ковані вироби; г) дерев`яні вироби; д) рекламні послуги; є) послуги будівельних робіт (далі - товар), а позивач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, товар прийняти і оплатити.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату товару, проте відповідач оплачений позивачем товар не передав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1 договору, ціни на товар вказуються у специфікації, рахунку - фактурі та видаткових накладних на кожне замовлення окремо.

Відповідно до п. 2.2 договору, загальна вартість договору визначається на підставі ціни товару, яка зазначена у специфікації.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата за даним договором здійснюється в наступному порядку:

позивач після підписання даного договору до початку виконання робіт сплачує відповідачу витрати на матеріали у розмірі 100% від вартості, яка зазначена у специфікації (п. 3.1.1 договору);

остаточний розрахунок в повному обсязі за виконані роботи по даному договору позивач зобов`язується здійснити протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі (п. 3.1.2 договору).

Згідно з п. 3.2 договору, одиниця розрахунку: гривні.

Відповідно до п. 3.3 договору, розрахунок між сторонами відбувається у безготівковій формі.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що відповідач зобов`язаний поставити та встановити (виконати монтаж) товар позивачу протягом 21 (двадцять одного) дня з моменту отримання оплати за матеріали від позивача, передбаченого п. 3.1.1 договору.

Згідно з п. 10.2 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань відповідно до даного договору. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про його розірвання, термін дії договору буде автоматично продовжуватися на кожен наступний календарний рік.

На виконання умов договору, відповідачем був переданий рахунок - фактура №00001/01-18 від 14 січня 2018 року на суму 146 895,00 грн., а позивачем здійснено попередню оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням №238 від 14 січня 2019 року на суму 146 895,00 грн., копія якого долучена до матеріалів справи.

Так, позивач умови договору щодо попередньої оплати товару, а саме витрат на матеріали виконав у повному обсязі, проте відповідач товар позивачу не передав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист від 21 березня 2019 року з вимогою повернути грошові кошти, сплачені позивачем відповідачу на виконання умов договору.

Відповідач відповіді на лист від 21 березня 2019 року не надав, суму попередньої оплати позивачу не повернув.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 146 895,00 грн. попередньої оплати.

12 червня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковим поверненням відповідачем попередньої оплати в сумі 10 000,00 грн., просив суд стягнути з відповідача витрати на матеріали у сумі 136 895,00 грн. та штраф у розмірі 32 993,00 грн., всього 169 888,00 грн., яка була прийнята до розгляду судом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідач документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують повернення позивачу попередньої оплати у сумі 136 895,00 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 136 895,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення попередньої оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору в сумі 32 993,00 грн.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно з умов даного договору та чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 8.6 договору встановлено, зокрема, що сторони також прийшли до згоди, що в разі якщо прострочення без поважних причин, передбачених п. 4.1 даним договором, строків виконання робіт по виготовленню товару відповідачем за цим договором перевищить 20 (двадцять) календарних днів, позивач матиме право в односторонньому порядку розірвати даний договір в частині подальшого виконання робіт, які залишились невиконаними. У такому випадку відповідач зобов`язаний буде повернути позивачу фактично отриману ним згідно п. 3.1.1 даного договору суму за матеріали, та сплатити на користь позивача штраф в розмірі 20% від загальної вартості даного договору, протягом п`яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідної вимоги від замовника.

Так, сторони погодили, що за порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки товару, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов`язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав та перерахував відповідачу попередню оплату за вартість матеріалів у сумі 146 895,00 грн.

Відповідач доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б своєчасну поставку товару, суду не надала.

Судом встановлено, що відповідач повинен був поставити та встановити позивачу товар протягом двадцяти одного дня з моменту отримання від позивача оплати за матеріал, а саме в строк до 03.02.2019 року.

Оскільки відповідач не виготовив та не встановив позивачу товар у строк до 03 лютого 2019 року (п. 4.1 договору), загальна ціна договору складала 164 965,00 грн., то штраф у розмірі 20% становить 32 993,00 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 32 993,00 грн. штрафу за прострочення строків виконання робіт по виготовленню товару позивачу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

12 червня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про повернення суми судового збору, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2 698,33 грн., відповідно до платіжного доручення №357 від 03 квітня 2019 року.

Оскільки позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про повернення судового збору підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 2 ст. 549, ч. ч. 1, 2 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. ч. 1, 2 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ГОЛД" до фізичної особи-підприємця Харіної Лелі Олексіївни про стягнення заборгованості.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Харіної Лелі Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ГОЛД" (09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 38793728) 136 895,00 грн. (сто тридцять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять грн. 00 коп.) попередньої оплати; 32 993,00 грн. (тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три грн. 00 коп.) штрафу; 2 548,32 грн. (дві тисячі п`ятсот сорок вісім грн. 32 коп.) витрат на сплату судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "АКВА ГОЛД" (09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 38793728) з Державного бюджету України 150,01 грн. (сто п`ятдесят грн. 01 коп.) судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №357 від 03 квітня 2019 року (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 899998, код 37955989).

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 06.08.2019 року.

Суддя С. Грабець