Рішення

від 24.06.2019 по справі 910/4864/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/4864/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Агро СВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіссей плюс"

про стягнення 88 039,02 грн

Представники учасників справи:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сім-Агро СВ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіссей плюс" (далі - відповідач) про стягнення 88 039, 02 з яких: 51 240, 00 грн. основний борг, 23 427, 21 грн. пеня, 3 % річних у розмірі 2 160, 50 грн., 6 087, 31 грн. інфляційних втрат та 5 124, 00 грн. штрафу

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови Договору № 24-07/17 від 24.07.2017 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 відкрито провадження у справі №910/4864/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 27.05.2019 року.

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2019 надав суду для огляду оригінали первинних документів, доданих до позовної заяви, а також копію акту прийомки - передачі виконаних робіт від 24.08.2017 з мокрою печаткою позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2019 підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі, зазначив, що оригінал акту прийомки - передачі виконаних робіт від 24.08.2017 був надісланий відповідачу та не повернутий останнім, внаслідок чого у позивача наявна лише його факсимільна копія.

Судом у судовому засіданні 27.05.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 24.06.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 24.06.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОДІССЕЙ ПЛЮС (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІМ - АГРО - СВ був укладений Договір № 24-07/17.

Згідно з п.1.1. Договору виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги по оприскуванню сільськогосподарських культур в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору вартість послуг визначається сторонами згідно додатку №1 і підтверджується по факту їх надання про надані послуги.

Кінцева вартість наданих послуг фіксується в актах про надані послуги на основі даних GPS навігаційних пристроїв (п. 3.2. Договору).

Акт про надані послуги підписується Сторонами на наступний день, після закінчення робіт, згідно Договору (п.3.3. Договору).

Як встановлено п.3.4. Договору Замовник здійснює оплату за надані послуги, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний в цьому договорі, в наступному порядку:

-1 00% за фактично надані послуги, на протязі 10 (десяти) календарних днів після підписання Сторонами акту наданих послуг .

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальна визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п.5.1. Договору).

За недотримання строків оплати зазначених в п.3.4. цього Договору, Замовник оплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 5.5. Договору).

Як встановлено пунктом 5.5.1 Договору Замовник додатково, у випадку порушення строків оплати за виконані роботи понад 2 0 (двадцять) календарних днів, зобов 'язується сплатити Виконавцю штраф у розмірі 10% від суми своєчасно несплачених коштів.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 6.1. Договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язані відповідальності за його порушення (недотримання), яке мало місце під час дії цього Договору (п.6.3. Договору).

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов`язковим складанням письмової додаткової угоди до цього Договору.

Додатком № 1 від 24.07.2017 до Договору № 24-07/17 від 24.07.2017 сторони передбачили, що виконавець зобов`язується виконати наступні послуги:

Оприскування сільськогосподарських культур: місцезнаходження земельної ділянки: Житомирська обл., Хорошівський р-н., територія Фасівської сільської ради, дата початку надання послуг - 25.07.2017; строк виконання: 24.07.2017- 27.07.2017 року; орієнтовна площа : 350 га;вартість послуг за 1 га з паливом замовника з ПДВ - 210 грн.; марка (модель ) техніки і її комплектація - оприскувач самохідний Challenger SPRA COUPE (AGCC4660EDN8M2090) 67898АА.

Загальна вартість послуг за даним Договором складає 73 500, 00 грн.

Позивачем 03.08.2017 було виставлено відповідачу рахунок - фактуру № 1-03-08/17 про сплату 51 240, 00 грн.

24.08.2017 року сторонами підписано акт прийомки - передачі виконаних робіт на суму 51 240, 00 грн. в якому сторони зазначили, що роботи виконанні повністю та відповідають необхідним параметрам та іншим умовам Договору. Зауважень та претензій по виконаній роботі замовник не має.

Як зазначає позивач відповідачем не було сплачено вартість виконаних робіт у розмірі 51 240, 00 грн.

У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Визнання послуги об`єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов`язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України наданий позивачем на підтвердження факту надання відповідачу послуг з оприскування сільськогосподарських культур акт прийомки - передачі виконаних робіт від 24.08.2017, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Однак, за вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення господарського, бухгалтерського і податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Положеннями частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Наданий позивачем Акт прийомки - передачі виконаних робіт від 24.08.2017 по Договору № 24-07/17 від 24.07.2017 на суму 51 240, 00 грн. відповідає визначеним у статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні вимогам, а отже є належним, допустимим та достовірним доказом, який підтверджує факт надання відповідачу послуг за Договором № 24-07/17 на суму 51 240, 00 грн.

Крім того, позивач надсилав відповідачу претензію про погашення боргу від 22.11.2018.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт надання відповідачу послуг на суму 51 240, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач прийняв надані позивачем послуги в сумі 51 240, 00 грн., однак в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу їх вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 51 240, 00 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 23 427, 21 та штрафу у розмірі 5 124, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що Замовник оплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивачем нараховується пеня з 04.09.2017 по 29.01.2019 року, та за розрахунком позивача становить 23 427, 21 грн.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перевірку наданого розрахунку пені, дійшов висновку про те, що при здійсненні розрахунку пені позивачем невірно визначено суму пені, а саме нараховано пеню без урахування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 7 142, 72 грн.

Що стосується стягненню з відповідача штрафу у розмірі 10 % від суми своєчасно несплачених коштів у відповідності до п. 5.5.1 Договору, то ця позовна вимога відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню у розмірі 5 124, 00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 160, 50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 087, 31 грн. (відповідно до розрахунку, долученого позивачем до позовної заяви).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 2 160, 50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 087, 31 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи, при цьому, позивачем на підтвердження понесених таких витрат надано суду: договір про надання правової допомоги №4/2019 від 29.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сім - Агро СВ та адвокатом Бойко Наталією Сергіївною, рахунок № 1/4/2019 від 29.01.2019, акт приймання - передачі наданих послуг № 4/2019 від 29.01.2019 на суму 3 706, 00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЖТ № 00896.

Проте, доказів перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю Сім - Агро СВ суми у розмірі 3 706, 00 грн. на понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи не додано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 706, 00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Агро СВ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіссей плюс" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, код ЄДРПОУ 41153569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Агро СВ" (12301, Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Індустріальна, буд. 17, код ЄДРПОУ 40616043) 71 754 (сімдесят одну тисячу сімсот п`ятдесят чотири) грн. 53 коп. з яких: 51 240 (п`ятдесят одна тисяча двісті сорок) грн 00 коп. основний борг, 7 142 (сім тисяч сто сорок дві) грн. 72 коп. пеня, 3 % річних у розмірі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 50 коп., 6 087 ( шість тисяч вісімдесят сім) грн. 31 коп. інфляційних втрат та 5 124 (п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 00 коп. штрафу, а також судовий збір у розмірі 1 565 (одна тисяча п`ятсот шістдесят п`ять ) грн. 67 коп., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Сім - Агро СВ р/р НОМЕР_1 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 40616043.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.08.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова