Рішення

від 25.07.2019 по справі 910/5221/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2019Справа № 910/5221/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Антонівський м`ясокомбінат

до Товариства з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн

про стягнення 549 058,76 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача: Дудник А.В. - за договором;

від відповідача: Брагар А.А. - за договором.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн 549 058,76 грн., з яких: 422 352,90 грн. основний борг, 126 705,86 грн. штраф, за договором поставки №101218 від 10.12.2018.

Ухвалою суду від 24.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5221/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Як встановлено судом та вбачається з відстеження з офіційного сайту "Укрпошта" відповідачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі 20.05.2019.

30.05.2019 відповідачем через відділ діловодства суду подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.06.2019 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2019.

04.06.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву про стягнення заборгованості.

У відзиві відповідач зазначає, що згідно з п.9.1 договору поставки сторонами узгоджено обов`язковий порядок досудового врегулювання. У договорі зазначено, що будь-які суперечності, що виникають у зв`язку з цим договором, мають вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. Спори або суперечності, які не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства. Окрім того, відповідач зазначив, що станом на 22.04.2019 (дату подання позову до суду) заборгованість відповідача перед позивачем складає 428 353, 90 грн., а станом на день подання відзиву, 04.06.2019 сума основної заборгованості вже складає 390 352, 90 грн. та зазначив, що враховуючи поступове, системне повернення боргу відповідач вважає за можливе зменшити розмір штрафу на підставі ч.1ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України до 42 235,28 грн.

Отже, відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути суму основного боргу у розмірі 390 352,90 грн. та штраф у розмірі 42 235,28 грн.

21.06.2019 позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач з вказаним відзивом не погоджується, зокрема зазначив, що станом на дату подання відповіді заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась до 390 352, 90 грн., однак підстав для зменшення штрафу на думку позивача немає.

09.07.2019 через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшла окрема заява про зменшення розміру штрафу на підставі ч.1 ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України до суми 42 235,28 грн.

В підготовчому засіданні 09.07.2019 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З`ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники сторін зазначили про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 910/5221/19. Призначено розгляд справи № 910/5221/19 по суті на 25.07.2019.

У судовому засіданні 25.07.2019 відповідачем подана заява про долучення до матеріалів справи акту звіряння взаєморозрахунків від 30.06.2019. Відповідач також повідомив, що вказаний акт подати раніше не було можливості, зважаючи на те, що примірник акту отриманий відповідачем на пошті 23.07.2019.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, відповідно до положень ст. 207 ГПК України.

В судовому засіданні 25.07.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши обставини, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішенню спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Антонівський м`ясокомбінат (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн (покупцем) був укладений договір поставки №101218.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язувається поставити у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Найменування та кількість товару зазначається у накладних, підписаних представниками сторін (п.1.2. договору).

Моментом передачі права власності на товар є момент отримання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками сторін накладних, що підтверджують передачу товару від постачальника до покупця (п.1.3 договору).

Згідно п.2.1 договору ціна товару фіксується в накладних, що виписується на весь асортимент товару, що постачається.

Підставою для проведення оплати є накладна та/або рахунок (п.3.2 договору).

У відповідності до вимог договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 133 220, 97 грн., що підтверджується наступними накладними: № 4323 від 11.03.2019 на суму 115 387, 39 грн.; № 4228 від 10.03.2019 на суму 120 327, 77 грн., № 3858 від 05.03.2019 на суму 206 637, 74 грн.; № 3827 від 04.03.2019 на суму 65 154, 30 грн.; № 2485 від 11.02.2019 на суму 150 595, 20 грн.; № 1755 від 30.01.2019 на суму 34 167, 96 грн.; №1654 від 28.01.2019 на суму 137 395, 28 грн.; №680 від 66 919, 30 грн.; № 32 від 04.01.2019 на суму 101 907, 94 грн.; № 21 770 від 22.12.2018 на суму 77 936, 82 грн.; № 21559 від 19.12.2018 на суму 23 791, 27 грн.

На день подання позовної заяви відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 710 868, 07 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви копією виписки банку, несплаченою лишилась сума в розмірі 422 352, 90 грн.

12.04 2019 відповідач також перерахував позивачу 6 000, 00 грн., 19.04.2019 - 7000,00 грн., 16.05.2019 - 14 000, 00 грн., 31.05.2019 - 5 000, 00 грн. та 07.06.2019 - 4 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

В подальшому. 07.06.2019 відповідач ще перерахував позивачу 4 000,00 грн. і станом на день розгляду позовної заяви по суті, заборгованість відповідача перед позивачем склала 386 352, 90 грн., тобто відповідачем вчинено дії щодо погашення боргу на суму 36 000,00 грн., про що сторони склали акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2019, підписаний та завірений печатками обох сторін (відповідно до якого борг відповідача перед позивачем склав 386 352,90 грн.).

Пунктом 1 ч.2 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач сплатив заборгованість в сумі 36 000, 00грн., що підтверджується банківською випискою Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк та довідкою Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк від 03.06.2019, то в цій частині станом на час прийняття рішення у справі відсутній предмет спору.

Отже, суд закриває провадження у справі щодо стягнення з відповідача 36 000,00 грн. основної заборгованості на підставі п.1 ч. 2 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору в цій частині, у зв`язку з погашенням суми боргу відповідачем на вказану суму 36 000,00 грн.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець оплачує постачальнику вартість кожної поставленої партії товару на протязі 3 (трьох) календарних днів з дня його отримання. Підтвердженням факту отримання товару є накладна, підписана та скріплена печатками сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отже, за встановлених судом обставин справи Постачальник належним чином виконав умови вищевказаного Договору по поставці товару, а Покупець (Відповідач) вказаний товар отримав, проте Покупець своїх зобов`язань щодо оплати товару за вказаним Договором не виконав, не сплативши на користь Позивача грошові кошти в розмірі 386 352,90 грн.

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2019 відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 386 352,90 грн. Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками сторін.

Отже, суд задовольняє позовну вимогу в частині стягнення суми основного боргу частково саме в розмірі неоплаченої частини поставленого товару за договором на суму 386 352, 90 грн.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 126 705,86 грн. на підставі п. 7.3 договору.

Відповідно до п.7.3 договору, за порушення порядку оплати отриманої продукції понад 30 календарних днів з моменту поставки продукції, покупець оплачує штраф на користь постачальника у розмірі 30% від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Так, на підтвердження об`єктивних причин відсутності фінансової можливості вчасно сплатити кошти позивачеві, в матеріалах наявні баланс по підприємству відповідача - фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за І квартал 2019 року. Згідно звіту вбачається, що чистий прибуток на 31.03.2019р. склав лише 2 300 грн.

При цьому, відповідачем вчиняються дії щодо погашення заборгованості. Так, товар позивачем був поставлений на загальну суму 1 133 220, 97 грн., а на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем склала 386 352, 90 грн.

За встановлених судом обставин справи, судом взято до уваги наступне:

- поведінка Відповідача свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання за Договором, докладання ним можливих зусиль для уникнення прострочки поставки товару;

- штраф - фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення;

- відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків, а також того, що порушення зобов`язання у даній справі фактично завдало збитків Позивачу та іншим учасникам господарських відносин, зворотного матеріали справи не містять;

- станом на момент розгляду справи, відповідачем здійснено часткове погашення боргу.

Суд вважає, що штраф, який просить позивач стягнути з відповідача надмірно великий та становить додатковий тягар для відповідача.

Отже, дослідивши дійсний зміст правовідносин, виходячи з того, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача (боржника) і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафу на 50%, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 63 352,93 грн. штрафу.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю, у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Керуючись статтями 129, п.2 ч.1 ст. 231, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Антонівський м`ясокомбінат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 42163997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Антонівський м`ясокомбінат (09138, Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Антонівка, вул. О. Цмокна, 1-Б, ідентифікаційний код 32638227) 386 352 (триста вісімдесят шість тисяч триста п`ятдесят дві) грн. 90 коп. основного боргу, 63 352 (шістдесят три тисячі триста п`ятдесят дві) грн. 93 коп. штрафу, 8 235 (вісім тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 89 коп. судового збору.

Закрити провадження в частині стягнення 36 000 (тридцяти шести тисяч) грн. 00 коп. основного боргу.

У решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.08.2019

Суддя І.І. Борисенко