Рішення

від 06.08.2019 по справі 917/681/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019 Справа № 917/681/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз",37500,Полтавська область, м.Лубни,вул.Л.Толстого, 87, ЄДРПОУ 39581002

до Опорного закладу "Вовчицька загальноосвітня школа 1-Ш ступенів -ліцей імені В.Ф. Мицика Лубенської районної ради Полтавської області", 37533, Полтавська область, с.Вочик,вул. Іларіона Сухомлина, 35, ЄДРПОУ 23547184

про стягнення 331 143,10грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

за участю представників:

представник позивача: Денисенко Л.М., ордер ВІ № 1001037, виданий 16.07.19

представник відповідача: не з"явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" звернулось до суду з позовом до Опорного закладу "Вовчицька загальноосвітня школа 1-Ш ступенів -ліцей імені В.Ф. Мицика Лубенської районної ради Полтавської області" про стягнення 331143,10 грн. за неналежне виконання грошового зобов`язань за договором №93-ЛБ на постачання природного газу, у тому числі: основний борг у сумі 311 911,79 грн. пеня у сумі 15141,06 грн.; три проценти річних у сумі 1261,76 грн.; інфляційні втрати у сумі 2828,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у порушення вказаних умов Договору та норм закону, оплату за спожитий природний газ Відповідач в повному обсязі та вчасно не здійснив.

Ухвалою від 03.05.2019 р. господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 04.06.19, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України до 15 днів з дня отримання ухвали, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

20.05.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на відсутність фінансування (вх. № 5145 від 20.05.19).

Ухвалою від 04.06.2019 р. господарський суд відклав підготовче засідання на 18.06.19, запропонував сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликав учасників справи в підготовче засідання.

Ухвалою від 18.06.2019 р. господарський суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 16.07.19, запропонував сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликав учасників справи в підготовче засідання.

16.07.19 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій ставляться вимоги про стягнення основного боргу у сумі 311 911,79 грн., а також нарахувань за період з 08.02.19 по 13.06.2019, зокрема, пені у сумі 30 104,28 грн.; трьох процентів річних у сумі 2 543,58 грн.; інфляційних втрат у сумі 3 539,70 грн., яка прийнята судом, про що зазначено в ухвалі від 16.07.19

Ухвалою від 16.07.2019 р. господарський суд відклав підготовче засідання на 30.07.19, запропонував сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликав учасників справи в підготовче засідання.

23.07.19 від позивача надійшли уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач повідомив період нарахування штрафних санкцій. Крім того, позивач у даній заяві просить стягнути з відповідача суму понесених судових витрат, до яких позивач включає і витрати на професійну правничу допомогу.

Присутній в засіданні 30.07.2019р. представник позивача повідомив суд про те, що заяв і клопотань не має, ним вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 30.07.2019 р. господарський суд закрив підготовче провадження у справі №917/681/19, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06.08.19, викликав учасників справи в судове засідання.

У судовому засіданні 06.08.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, на виклик суду в засідання 06.08.2019р. не з`явився.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 06.08.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лубнигаз (далі за текстом - Позивач, Постачальник) та Опорним закладом "Вовчицька загальноосвітня школа І-ПІ ступенів-ліцей імені В.Ф. Мицика Лубенської районної ради Полтавської області" (далі за текстом - Відповідач, Споживач) було укладено Договір №93-ЛБ постачання природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Позивач як Постачальник зобов`язується на умовах, визначених Договором, постачати Відповідачу як Споживачу необхідні та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість Газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктами 5.8., 5.9. Договору розрахунки Споживача за природний газ здійснюються на умовах попередньої оплати, що не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, Постанови КМУ №117 від 23.04.2014р. "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та Постанови НКРЕКП №2493 від 30.09.2015р. "Про затвердження Кодексу газорозподільної системи", вартості планових (договірних) обсягів природного газу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Інший порядок розрахунків може визначатись Сторонами у додатковій угоді до Договору.

Остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 08 (восьмого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є відповідний газовий місяць.

Відповідно до п.5.12, п.5.13. та 5.14. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач надає Постачальнику копію Акту про фактичний обсяг розподіленого природного газу, складеного між Оператором ГРМ та Споживачем, на підставі яких Споживач і Постачальник підписують Акти приймання - передачі природного газу за кожен розрахунковий місяць (або Споживач надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі Газу).

Пунктом 6.2.4. Договору передбачено обов`язок Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу згідно з умовами Договору.

Обов`язок Споживача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами, передбачено Правилами постачання природного газу, затв. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496.

Пунктом 10.1. та 10.2. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості Газу , у порядку визначеному цим Договором, Споживач зобов`язаний сплатити на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з умовами Договору протягом січня 2019 року, лютого 2019 року та березня 2019 року ним передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 311 911,79 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу № 152 від 31 січня 2019 року на суму 115 239,83 грн., №675 від 28 лютого 2019 року на суму 135 014,24 грн., №985 від 31 березня 2019 року на суму 61 657,72 грн.

При цьому, позивач вказав, що на виконання п.5.13. Договору Позивачем 12.04.2019р. надано Відповідачеві для підписання та повернення одного з них два примірники Акту приймання-передачі природного газу за березень 2019 року №985 від 31 березня 2019 року, Проте в порушення п. 5.14. Договору Відповідачем протягом 2-х днів з дати одержання (до 5 - го квітня 2019р. не повернуто Постачальнику один підписаний примірник акта приймання передачі природного газу за березень 2019 року і не надано мотивовану відмову від підписання акту. За таких обставин, позивач дійшов висновку, що відповідно до п. 5.16 Договору вартість поставленого природного газу за березень 2019 року встановлюється відповідно до даних Постачальника

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за отриманий газ протягом січня 2019 року, лютого 2019 року та березня 2019 року не розрахувався, загальна сума боргу за спожитий Відповідачем природний газ становить 311 911,79 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 311 911,79 грн., а також нарахувань за період з 08.02.19 по 13.06.2019, зокрема, пені у сумі 30 104,28 грн.; трьох процентів річних у сумі 2 543,58 грн.; інфляційних втрат у сумі 3 539,70 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в договорі встановили, що остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 08 (восьмого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Як вбачається з наданих доказів, протягом січня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 115 239,83 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 року № 152 від 31 січня 2019 року; протягом лютого 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 135 014,24 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за лютий 2019 року №675 від 28 лютого 2019 року; протягом березня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 61 657,72 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за березень 2019 року №985 від 31 березня 2019 року (у зв"язку з відсутністю відомостей про надання мотивованої відмови відповідачем від підписання акту №985 від 31 березня 2019 року та повернення його позивачу, суд погоджується з твердженням позивача про застосування в даному випадку п. 5.16 Договору, яким передбачено, вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника).

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом січня 2019 року є 07.02.19р. включно, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом лютого 2019 року є 07.03.19р. включно, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом березня 2019 року є 07.04.19р. включно.

Докази того, що відповідач здійснив оплату спожитого протягом січня - березня 2019 року природного газу в матеріалах справи відсутні. Факт порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань в частині оплати спожитого природного газу не спростовується відповідачем.

Щодо посилання відповідача у відзиві на недостатність фінансування суд зазначає, що частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Крім того, судом враховано, що законодавством не установлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17.

Таким чином, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 311 911,79 грн. підлягає задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу:

пеню в розміріподвійної облікової ставки НБУ в загальній сумі 30 104,28 грн., а саме:

по акту № 152 від 31.01.2019р. (за період з 08.02.2019 року по 13.06.2019 року) 13 8525,62 грн.;

по акту № 675 від 28.02.2019р. (за період з 08.03.2019 року по 13.06.2019 року) 12 469,40 грн.;

по акту № 985 від 31.03.2019р. (за період з 08.04.2019 року по 13.06.2019 року) 3 809,26 грн.;

а також 3% річних за користування грошовими коштами в загальній сумі 2 543,58 грн., а саме:

по акту № 152 від 31.01.2019р. (за період з 08.02.2019 року по 13.06.2019 року) 1 165,03 грн.;

по акту № 675 від 28.02.2019р. (за період з 08.03.2019 року по 13.06.2019 року) 1 054,22 грн.;

по акту № 985 від 31.03.2019р. (за період з 08.04.2019 року по 13.06.2019 року) 324,34 грн.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні збитки в загальній сумі 3 539,70 грн. за березень-квітень 2019 за зобов`язаннями за січень 2019 року та за квітень 2019 за зобов`язаннями за лютий 2019 року.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір 3% річних та інфляційних відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, вимоги про їх стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", вимоги про її стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Проте, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої пені на 50%, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи статус відповідача та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором постачання природного газу або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 15052,14 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зокрема, в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 311 911,79 грн., пені у сумі 15052,14 грн; трьох процентів річних у сумі 2 543,58 грн.; інфляційних втрат у сумі 3 539,70 грн., в іншій частині - у позові відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 7 9667,15 та складається з 4 967,15 грн. - суми сплаченого судового збору та 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Судом враховано, що при розгляді справи позивач змінював ціну позову. Так, при зверненні до суду у позові позивач заявляв вимогу про стягнення 331 143,10 грн. заборгованості. При цьому, до позову позивачем додане платіжне доручення №1222 від 24.04.2019р. про сплату судового збору в розмірі 4967,15 грн.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 348 099,35 грн. При цьому, до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач додав платіжне доручення № 1637 від 10.06.19 про сплату судового збору в розмірі 275,85 грн.

Суд вирішив спір, виходячи з ціни позову, визначеної у заяві про збільшення розміру позовних вимог, а саме: 348 099,35 грн..

Виходячи з нової ціни позову позивач мав сплатити 5221,49 грн. судового збору.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача у розмірі 5221,49 грн. (виходячи з нової ціни позову без врахування зменшення розміру пені).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом даної справи в загальному розмірі 1500,00 грн. суду надані такі докази: Договір про надання правових послуг адвоката від 01.07.2019р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 067 від 10.01.2019р., видане на ім"я Денисенко Лілії Миколаївни , Звернення позивача до Адвокатського бюро "Лілії Денисенко" про надання правової допомоги від 12.07.19,Акт від 22.07.2019р. виконаних робіт про надання правової допомоги до Договору про надання правових послуг адвоката від 01.07.2019р.; платіжне доручення № 1952 від 12.07.19 про сплату Адвокатському бюро "Лілії Денисенко" коштів в сумі 7 500,00 грн., в тому числі 1 500,00 грн. винагороди адвоката по справі № 917/681/19.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд дійшов висновку про те, що витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1 500,00 грн. підтверджені належними доказами та підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Опорного закладу "Вовчицька загальноосвітня школа 1-Ш ступенів -ліцей імені В.Ф. Мицика Лубенської районної ради Полтавської області", 37533, Полтавська область, с.Вочик,вул. Іларіона Сухомлина, 35, ЄДРПОУ 23547184 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз",37500,Полтавська область, м.Лубни, вул. Л.Толстого, 87, ЄДРПОУ 39581002 основний борг у сумі 311 911,79 грн., пеню у сумі 15052,14 грн; три проценти річних у сумі 2 543,58 грн.; інфляційні втрати у сумі 3 539,70 грн., 5 221,49 грн. витрат по сплаті судового збору, та 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.08.2019р.

Суддя Киричук О.А.