Рішення

від 07.08.2019 по справі 910/6649/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2019Справа № 910/6649/19

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод"

до Міжгалузевої науково - виробничої асоціація "Фільтровальна асоціація України"

про стягнення 21 942, 12 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод " (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Міжгалузевої науково - виробничої асоціації "Фільтрована асоціація України" (далі - відповідач) про стягнення 21 942, 12 грн., з яких 15 800, 00 грн. основна заборгованість, 1 201, 23 грн. 3% річних, 4 940, 89 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору №ШКЗ/0716/36 на розробку програмного забезпечення від 11.07.2016 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6649/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 36, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.05.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на дату винесення рішення від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України , не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2016р. між позивачем (за договором - Підрядник) та відповідачем (за договором - Замовник) було укладено договір на розробку програмного забезпечення №ШКЗ/0716/36 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого Підрядник зобов`язується за завданням Замовника власними силами та засобами на свій ризик якісно виконати роботи по розробці та пусконаладці програмного забезпечення (надалі - ПЗ) операторської станції (ПК) системи автоматизації управління прес-фільтрів для підключення системи до загальнозаводської АСУ Новоіванівського цукрового заводу, а Замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити на умовах договору та відповідних додатків, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. місцезнаходження об`єкту Замовника: Харківська область, Коломацький р-н, смт. Коломак, вул. Перемоги, 123.

Вартість робіт по цьому договору визначається в національній валюті України - гривні (п. 2.1. договору).

У п. 2.2. договору зазначено, що договірна ціна за цим договором є твердою, визначена на підставі Протоколів про погодження договірної ціни, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до підписаного сторонами Протоколу про погодження договірної (додаток №1) загальна вартість робіт за договором становить 31 600, 00 грн.

Сторонами також узгоджено та підписано Перелік робіт з договором (додаток №2) та Вимоги в області ОП, ПБ і ОНС (додаток №3).

Остаточна вартість робіт визначається за фактично виконаними обсягами робіт, які підтверджені підписаними сторонами актами виконаних робіт (п. 2.5. договору).

Згідно п. 6.1. договору розрахунок за даним договором здійснюються Замовником у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

У п. 6.2. договору сторони погодили, що Замовник виконує перший платіж у формі передоплати, яка складає 30% від загальної вартості робіт визначеного у Протоколі узгодження договірної ціни, а на протязі 10-ти (десяти) банківських днів після підписання відповідного Протоколу.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що Замовник виконує другий платіж у формі передоплати, яка складає 30% від загальної вартості робіт визначеного у Протоколі узгодження договірної ціни на протязі 30-ти (тридцяти) банківських днів після оплати першого авансового платежу, що зазначений у п. 6.2. договору.

Відповідно до п. 6.4. договору остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник проводить після фактичного виконання робіт, здачі робіт Замовнику та підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 7.1. договору здача-приймання виконаних робіт оформлюються Актам приймання-передачі виконаних підрядних робіт. Дані документи у 2-х примірниках складає Підрядник та надає їх Замовнику.

Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами обов`язків згідно з цим договором, включаючи гарантійні зобов`язання Підрядника. Сторона, яка прострочила виконання свого обов`язку, не вправі посилатися на закінчення строку договору, як підставу для звільнення від відповідальності за прострочення (п. 13.1. договору).

Відповідач на виконання п. 6.3. договору 22.08.2016 здійснив платіж у формі передоплати на суму 15 800, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №49 від 22.08.2016.

На виконання умов договору позивачем було виконано роботи загалом на суму 31 600, 01 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом виконаних робіт №62 від 27.10.2016, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін, без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт.

Проте, як зазначає позивач, відповідач вартість виконаних робіт за даним актом в повному обсязі не оплатив, у зв`язку із чим у нього виклала заборгованість в сумі 15 800, 00 грн., з розрахунку 31 600, 01 (вартість виконаних робіт згідно Акту виконаних робіт №62 від 27.10.2016) - 15 800, 00 грн. (здійснена відповідачем передплата згідно платіжним дорученням №49 від 22.08.2016).

Враховуючи, що відповідач повну вартість виконаних робіт позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15 800,00 грн., за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати - 4 940,89 грн. за період з листопада 2016 по березень 2019 та 3% річних у сумі 1 201,23 грн. за період з 31.10.2016 по 13.05.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 800, 00 грн. грн. за виконані роботи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (виконавець) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору ним було виконано роботи на суму 31 600,01 грн., про що складено та підписано Акт виконаних робіт №62 від 27.10.2016.

Проте, відповідач оплату вартості виконаних робіт за даними актами в повному обсязі в сумі не здійснив, зауважень щодо виконаних робіт позивачу не надіслав, доказів протилежного суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з умовами п. 6.4. договору остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник проводить після фактичного виконання робіт, здачі робіт Замовнику та підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт.

Так, відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Отже, оскільки відповідач прийняв виконані позивачем роботи без жодних зауважень щодо якості та строків виконання, що підтверджується підписаним зі сторони відповідача Актом №62 від 27.10.2016, останній вчинив юридично значимі дії, направлені на набуття цивільних прав та обов`язків, наслідком яких є виникнення у відповідача обов`язку оплатити позивачу виконані роботи у сумі, визначеній в Акті.

За таких обставин, враховуючи положення статті 854 Цивільного кодексу України та п. 6.4. договору , прийняті відповідачем роботи належало оплатити після їх прийняття.

Отже, з огляду на приписи статті 854 Цивільного кодексу України, обов`язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи виник з моменту прийняття ним цих робіт по акту виконаних робіт №62 від 27.10.2016 з 27.10.2016.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2018 у справі №927/675/17, яка врахована судом в силу положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за Актом виконаних робіт №62 від 27.10.2016 є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт на суму 15 800, 00 грн.

Отже, виконані позивачем роботи неоплачені на суму 15 800,01 грн., з розрахунку 31 600, 01 грн. (вартість виконаних робіт згідно Акту виконаних робіт №62 від 27.10.2016) - 15 800, 00 грн. (здійснена відповідачем передплата згідно платіжним дорученням №49 від 22.08.2016).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 15 800, 00 грн. є обґрунтованою та правомірно заявлена позивачем до стягнення.

Відповідачем належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами наведені позивачем обставини не спростовані, сплату основної заборгованості у розмірі 15 800, 00 грн. не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у розмірі 15 800, 00 грн. підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором у сумі 15 800, 00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати - 4 940, 89 грн. за період з листопада 2016 по березень 2019 та 3% річних у сумі 1 201, 23 грн. за період з 31.10.2016 по 13.05.2019.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міжгалузевої науково - виробничої асоціація "Фільтровальна асоціація України" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 36; ідентифікаційний код 20023109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" (38000, Полтавська обл., Шишацький район, селище міського типу Шишаки, вулиця Симона Петлюри, будинок 20; ідентифікаційний код 33408454) основний борг в сумі 15 800 (п`ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 1 201 (одну тисячу двісті одну) грн. 23 коп. - 3% річних, 4 940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) грн. 89 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.08.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова