Рішення

від 31.07.2019 по справі 911/1191/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1191/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Кулакова С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ АВТОГЕННИЙ ЗАВОД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІРВІН УКРАЇНА"

про стягнення заборгованості у сумі 28 154,28 грн.,

за участю представника:

позивача: Пелих Л.Д. (ордер, серії ХВ №000009, від 08.01.2019 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ АВТОГЕННИЙ ЗАВОД" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІРВІН УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у сумі 28 154,28 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобов`язання, оскільки позивач, на підставі досягнутої домовленості з відповідачем, зобов`язувався оплатити контейнери на 8 балонів у кількості п`ятдесят штук (далі - товар), а відповідач зобов`язувався вказаний товар передати позивачу після отримання від нього грошових коштів.

Позивач, на підставі рахунка на оплату №1302 від 24 травня 2017 року, перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 75 000,00 грн., проте відповідач вказаний товар позивачу передав частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 25 500,00 грн. попередньої оплати, 490,44 грн. трьох процентів річних, 2 163,84 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 29 травня 2019 року.

24 травня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань за відсутністю представника позивача, яке підлягало задоволенню судом.

29 травня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 03 липня 2019 року.

03 липня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 03.07.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 10 липня 2019 року.

10 липня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 31 липня 2019 року.

31 липня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

приватне акціонерне товариство "ХАРКІВСЬКИЙ АВТОГЕННИЙ ЗАВОД" (далі - позивач), на підставі досягнутої домовленості з товариством з обмеженою відповідальністю "ІРВІН УКРАЇНА" (далі - відповідач), зобов`язувалось оплатити контейнери на 8 балонів у кількості п`ятдесят штук (далі - товар), а відповідач зобов`язувався вказаний товар передати позивачу після отримання від нього грошових коштів.

Позивач, на підставі рахунка на оплату №1302 від 24 травня 2017 року, перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 75 000,00 грн., проте відповідач вказаний товар позивачу передав частково, а саме в кількості тридцяти контейнерів на вісім балонів на загальну суму 45 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу №262/18 від 17.07.2018 року, просив здійснити поставку оплаченого ним товару у кількості двадцяти контейнерів на вісім балонів на загальну суму 30 000,00 грн., проте відповіді на претензію не отримав.

22 жовтня 2018 року відповідачем було поставлено позивачу ще три контейнери на вісім балонів на загальну суму 4 500,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 25 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 172 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обо`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідач документів, що спростували б доводи позивача, підтверджували б передачу оплаченого товару або повернення ним попередньої оплати товару в сумі 25 500,00 грн. позивачу, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 25 500,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 490,44 грн. та 2 163,84 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим, зокрема, вважається правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошові зобов`язання можуть виникати з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 Господарського кодексу України).

Як уже зазначалось, між сторонами була досягнута домовленість, відповідно до якої відповідач зобов`язувався передати у власність позивача товар, а не сплатити грошові кошти позивачу. Водночас, підставою для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання, тобто невиконання ним обов`язку сплатити грошові кошти.

Стягнення з відповідача суми попередньої плати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе зобов`язань, а відповідно до приписів ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем обов`язку щодо передачі товару позивачу, а не внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду України у справі № 5011-42/13539-2012 від 15.10.2013 року та у справі № 6-25цс14 від 25.06.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 490,44 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2 163,84 грн. такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 172, ч. 2 ст. 625, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ АВТОГЕННИЙ ЗАВОД" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІРВІН УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у сумі 28 154,28 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІРВІН УКРАЇНА" (07452, Київська область, Броварський район, село Гоголів, вулиця Ватутіна, будинок 17, ідентифікаційний код 39672309) на користь приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ АВТОГЕННИЙ ЗАВОД" (61046, Харківська область, місто Харків, вулиця Автогенна, будинок 10, ідентифікаційний код 00204783) 25 500,00 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) попередньої оплати; 1 739,89 грн. (одну тисячу сімсот тридцять дев`ять грн. 89 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 07.08.2019 року.

Суддя С. Грабець