Рішення

від 06.08.2019 по справі 918/403/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/403/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання В`юненко І.І. розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС" (21019, м. Вінниця, вул. Якова Шепеля, 5 А, код ЄДРПОУ 38982128) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Західна Торгівельна Група" (35400, Рівненська область, Гощанський район, смт Гоща, вул. Рівненська, 33-д, ЄДРПОУ 38302895) про стягнення 95 612 грн. 19 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Гоц Н.О., довіреність № б/н від 22.05.19,

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Західна Торгівельна Група", в якому просить, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 627, 629 ЦК України та ст. ст. 20, 27, 123, 161-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути заборгованість у сумі 95 612 грн. 19 коп. (яка складається з основного боргу 84 142 грн. 72 коп., пені - 8 616 грн. 97 коп., 3 % річних - 723 грн. 08 коп., інфляційних втрат 2 129 грн. 42 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки продовольчих та супутніх їх товарів №16/01/18 від 16.01.2018 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.06.2019 року позовну заяву залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС" протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду доказів направлення відповідачу доданих до позовної заяви документів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 року, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/403/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "23" липня 2019 р. на 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.07.2019р. виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 року у справі № 918/403/19, пункт 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Рівненської області від від 25.06.2019 року у справі № 918/403/19 викладено в наступній редакції:

"3. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "06" серпня 2019 р. на 12:00 год.".

22.07.2019 р. через канцелярію суду позивач подав заяву, у якій вказує, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково погашено суму основного боргу у розмірі 40 000,00 грн. У якості доказу цього надав копію банківської виписки за період 11.06.2019 р. - 15.07.2019 р.

Тому позивач просить суд закрити провадження в частині вимог про стягнення з відповідача 40 000,00 грн. основного боргу.

В судове засідання 06.08.2019 р. представник відповідача не прибув. Про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведеного суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №918/403/19 без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які наявні у матеріалах справи, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд встановив наступне.

16 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-Західна Торгівельна група" (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №16/01/18 (далі - Договір) (а.с. 23-25).

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник поставляє, а Покупець приймає у власність на умовах даного договору товар - продовольчі та супутні їм товари.

Згідно вимог розділу 2 Договору Товар, що поставляється оплачується Покупцем за цінами і на умовах згідно рахунку-фактури, видаткових накладних та інших товаросупровідних документах.

Орієнтовну кількість товару кожної партії сторони погоджують у рахунку-фактурі. Фактична кількість товару кожної партії вказується у видаткових накладних та інших товаросупровідних документах (п.2.2. договору).

Загальна сума договору відповідає сумі всіх поставок. Строк оплати товару на протязі 10 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару (п.п. 2.3., 2.5.)

За порушення строків оплати, постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого/несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення (п. 4.2. договору)

Згідно п.8.1. договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 16.01.2019р., а в частині невиконаних зобов`язань до їх повного виконання. У випадку, якщо будь - яка із сторін не менше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору письмово не повідомить про свій намір не продовжувати співробітництва за даним договором, строк дії договору автоматично продовжується на 1 календарний рік.

Так, на вимогу п.1.1. Договору, Позивачем в строк, обумовлений умовами Договору, поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 776 747,53 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 а.с. 26-231).

Таким чином, Позивач виконав свої зобов`язання за вищевказаним Договором в строк, обумовлений договором.

Відповідач здійснив часткову оплату коштів за товар в сумі 692 604,81 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками ( том 1 а..с 233-249, том 2 а.с. 1-46).

Таким чином, загальна сума боргу Відповідача на час звернення до суду із даним позовом за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними складала 84 142,72 грн.

Отже, посилаючись на той факт, що Відповідач порушив строки оплати вартості отриманого товару, позивач звернувся із даним позовом та просив стягнути з відповідача 84 142,72 грн. боргу.

На підставі пункту 4.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 8 616,97грн.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 723,08 грн. - 3% річних та 2 129,42 грн. - інфляційних втрат.

Після відкриття провадження у справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-Західна Торгівельна група" здійснено часткову оплату позивачу коштів у сумі 40 000,00 грн. за отриманий товар. Вказане підтверджується копіями банківських виписок за період 11.06.2019 р. - 15.07.2019 р.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладені норми законодавства, укладений між сторонами договір є належною підставою для виникнення зобов`язань, визначених його умовами, з оплати вартості товару.

Матеріалами справи підтверджено, що після звернення позивача із даним позовом до суду відповідач здійснив оплату вартості товарів у сумі 40 000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене провадження у справі №918/403/19 в частині стягнення 40 000,00 грн. - основного боргу підлягає закриттю.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі пункту 4.2. Договору позивачем здійснено нарахування пені в сумі 8 616,97 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

В п. 4.2. Договору зазначено, що за порушення строків оплати, постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого/несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення.

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вказано у ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені за Договором від 16.01.2018 року суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, вказані суми обраховані по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням сум часткових оплат боргу, до моменту повної оплати заборгованості, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 8 616,97 грн.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач покликаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов`язання нарахував відповідачу 723,08 грн. - 3% річних та 2 129,42 грн. - інфляційних втрат.

Розрахунок, що наданий позивачем 3% річних та інфляційних судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим, здійснений позивачем по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням сум часткових оплат боргу, до моменту повної оплати заборгованості. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Західна Торгівельна група" підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 44 142,72 грн. основного боргу, 8 616,97 грн. пені, 723,08 грн. - 3% річних та 2 129,42 грн. - інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення 40 000,00 грн. основного боргу провадження у справі №918/403/19 підлягає закриттю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 55 612,19грн. Тому на відповідача покладається судовий збір у сумі 1 117,33грн.

Керуючись статтями 129, 231, 237-240, 247-251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Західна Торгівельна група" (35400, Рівненська область, смт.Гоща, вул.Рівненська, 33 Д, код ЄДРПОУ 38302895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС" (21019, м. Вінниця, вул. Якова Шепеля, 5 А, код ЄДРПОУ 38982128) - 44 142 (сорок чотири тисячі сто сорок дві) грн. 72 коп. основного боргу, 8 616 (вісім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 97 коп. пені, 723 (сімсот двадцять три) грн. 08 коп. - 3% річних, 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 1 117 (одну тисячу сто сімнадцять) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 40 000,00 грн. основного боргу .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2019р.

Суддя Заголдна Я.В.