Рішення

від 07.08.2019 по справі 927/413/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/413/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк ,

код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю ФСМ ,

код ЄДРПОУ 40908298, вул. Енергетиків, 1, м. Чернігів, 14014

адреса для листування: вул. Чкалова, 108, кв. 48, м. Миколаїв, 54000

Відповідач-2: ОСОБА_1 ,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 125000,02 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ФСМ та фізичної особи ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 125000,02 грн заборгованості зі сплати кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором від 08.02.2018 та договором поруки №POR1518102788940 від 08.02.2018.

До позовної заяви додано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Системний аналіз п. 1 п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2, 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України свідчить про імперативність розгляду судом малозначних справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, саме у порядку спрощеного позовного провадження і подання відповідного клопотання у такому випадку не потребується.

Таким чином, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.06.2019 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Також ухвалою від 10.06.2019 встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, а саме: відповідачам - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами; позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачам відповіді на відзив з доданими до неї документами; відповідачам - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та іншим учасникам справи заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштових повідомлень про вручення ухвала суду від 10.06.2019 отримана відповідачем-1 11.06.2019, а відповідачем-2 - 13.06.2019.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем-1 відзиву є 26.06.2019, а відповідачем-2 - 01.07.2019.

Відзивів на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачами не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд, Публічному акціонерному товариству Комерційному банку Приватбанк , унесеному до державного реєстру банків 19.03.1992 за №92, Національним банком України видано банківську ліцензію №22 від 05.10.2011 про право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України Про банки і банківську діяльність (а.с. 15).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (нова редакція), погодженого Національним банком України 11.06.2018, затвердженого наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 №519, згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк .

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (а.с. 18-19).

Товариство з обмеженою відповідальністю ФСМ в особі керівника ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису 08.02.2018 о 17:30:26 підписало Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуги КУБ (далі - Анкета-заява). Електронну печатку ТОВ ФСМ накладено 08.02.2018 о 17:30:27.

Електронний цифровий підпис від імені ПАТ КБ Приватбанк на Анкеті-заяві накладено 08.02.2018 о 17:14:17 (а.с. 20-21).

Підписавши Анкету-заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю ФСМ приєдналось до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги КУБ , що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua, прийняло на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах, та уклало кредитний договір (далі - Кредитний договір).

У п. 1 Анкети-заяви визначені істотні умови Кредитного договору, до яких належать: 1.1. Вид кредиту: строковий; 1.2. Розмір кредиту: визначається ПриватБанком, вказується у профайлі Позичальника на сайті kub.pb.ua; 1.3. Строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів; 1.4. Проценти (комісія) за користуванням кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту; 1.5. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з 7-го місяця користування кредитом, рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів; 1.6. У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку розмістити у мережі Інтернет відомості про його бізнес-проект, за яким Банк надає кредит.

За умовами п. 3.2.8.1 Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" (далі - Умови) Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуги КУБ (далі - Заява), а також в системі Приват24.

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України, які регулюють кредитні відносини.

Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50000,00 до 1000000 грн (п. 3.2.8.2 Умов).

Відповідно до п. 3.2.8.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

За умовами п. 3.2.8.3.1.3 Умов Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені у Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

08.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладено договір поруки №POR1518102788940 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСМ (далі - Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8. Кредит "КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі - Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з Угодою 1 - 2,0% (два) відсотка від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4% (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1 (а.с. 32).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 4.1 Договору поруки порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання Боржником та/або Поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" цей договір припиняє свою дію.

Договір поруки підписано Поручителем - фізичною особою ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису 08.02.2018 о 17:29:25.

Електронний цифровий підпис від імені ПАТ КБ Приватбанк на Договорі поруки накладено 08.02.2018 о 17:14:24 (а.с. 33).

Іншої інформації щодо того, яке саме зобов`язання забезпечується порукою (номер кредитного договору, дату, суми кредиту тощо), Договір поруки не містить.

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит, перерахувавши 14.02.2018 на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 250000,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку за період з 01.01.2000 по 03.05.2019, наявними у матеріалах справи (а.с. 29-31).

Відповідач-1 на погашення спірного кредиту перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 124999,98 грн, що підтверджується виписками про рух коштів по рахунку відповідача за період з 01.01.2000 по 03.05.2019.

Доказів повернення позивачу всієї суми наданого кредиту відповідачем-1 суду не надано.

Отже, заборгованість відповідача-1 перед позивачем зі сплати кредиту становить 125000,02 грн.

Також 20.12.2018 позивач на адресу відповідачів направив повідомлення від 07.12.2018 №30.1.0.0/2-I2ECNKUB00B39 про необхідність сплати заборгованості за Кредитним договором (а.с. 34-38).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що укладений між сторонами кредитний договір №б/н від 08.02.2018 за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено у ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на те, що кошти за Кредитним договором відповідачу-1 були надані 14.02.2018 строком на 12 місяців, остаточне повернення кредиту Позичальник був зобов`язаний здійснити в термін до 14.02.2019.

Відповідно до п. 57 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення), інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

У п. 60 Положення визначено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за № 89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.

Отримання кредиту у розмірі 250000,00 грн та погашення тіла кредиту у розмірі 124999,98 грн підтверджується наданими Банком регістрами синтетичного обліку (виписки по рахункам № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ) за період з 01.01.2000 по 03.05.2019, а тому суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором та станом на 15.04.2019 заборгованість перед позивачем зі сплати кредиту становить 125000,02 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем-1 суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач-1 у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений Кредитним договором строк, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 125000,02 грн заборгованості зі сплати кредиту є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Посилаючись на укладений між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 Договір поруки, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-2 як Поручителя за виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 125000,02 грн.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Договір поруки забезпечує тільки дійсне зобов`язання (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов`язання, оскільки не може забезпечуватись зобов`язання, якого ще не існує.

Як встановив суд, Договір поруки, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов`язання за Кредитним договором, підписано Поручителем - фізичною особою ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису 08.02.2018 о 17:29:25 та від імені ПАТ КБ Приватбанк 08.02.2018 о 17:14:24 , тоді як Кредитний договір (Анкета-заява) підписано ТОВ ФСМ 08.02.2018 о 17:30:26 .

Тобто Договір поруки укладено раніше ніж Кредитний договір, за яким у даному випадку і виникло основне зобов`язання.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

У Договорі поруки відсутні умови щодо набрання ним чинності до моменту його укладення, а саме з моменту укладення спірного кредитного договору.

Іншої інформації (номер договору, дату, суми кредиту тощо), за якою можливо встановити, на забезпечення виконання якого саме кредитного договору укладено Договір поруки, цей Договір поруки не містить.

Разом з тим, існує імовірність, що між сторонами могли існувати й інші кредитні взаємовідносини.

Жодних пояснень і доказів про обставини щодо часу підписання спірних договорів та/або обґрунтувань щодо правомірності укладання Договору поруки раніше виникнення зобов`язання за спірним кредитним договором позивач не надав.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

Сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: "мовчазне" визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормами ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

За наведених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення у відповідача-2 солідарного обов`язку з виконання зобов`язань відповідача-1 за Кредитним договором у цьому спорі, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 заборгованості за Кредитним договором у розмірі 125000,02 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФСМ (код ЄДРПОУ 40908298, вул. Енергетиків, 1, м. Чернігів, 14014, адреса для листування: вул. Чкалова, 108, кв. 48, м. Миколаїв, 54000) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027) 125000,02 грн заборгованості зі сплати кредиту та 1921,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя В.В. Шморгун