Рішення

від 07.08.2019 по справі 640/19167/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2019 року № 640/19167/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Артеменко В.В.,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Лифар Д.В.,

від відповідача: Гайдай В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Цифрові радіосистеми до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 червня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Цифрові радіосистеми (далі - позивач, ТОВ Компанія Цифрові радіосистеми ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018 №0047191404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2018 відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Зімінік не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилався на відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Зімінік . Крім того, відповідач посилався на матеріали кримінального провадження та пояснення директора ТОВ Зімінік , відповідно до яких директор заперечив свою участь у діяльності даного товариства. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження реальності взаємовідносин із даним контрагентом.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія Цифрові радіосистеми з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Зімінік (код ЄДРПОУ 40374597) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016.

В ході перевірки позивачем відповідно до положень пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України подано до Головного управління ДФС у м. Києві заяву про втрату документів по взаємовідносинах із ТОВ Зімінік за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та заяву про втрату документів до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.05.2018 №5300.

У зв`язку із цим строк проведення розпочатої документальної позапланової перевірки перенесено з 11.05.2018 по 10.08.2018 для відновлення позивачем втрачених документів на підставі наказу відповідача від 11.05.2018 №8314.

Однак, після спливу строку, визначеного положеннями пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (90 календарних днів) позивачем первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ Зімінік відновлені не були.

За результатами перевірки складено акт №8181/26-15-14-04-05/38234684 від 17.08.2018, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 155 725,00 грн. за податковий період вересень 2016 року.

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №0047191404 від 12.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 233 588,00 грн., в тому числі основний платіж - 155 725,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 77 863,00 грн.

Позивач оскаржив дане рішення у адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №35984/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (абзац а пункту 198.1 статті 19 8 Податкового кодексу України)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Варто зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як убачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Зімінік (ЄДРПОУ 40374597) за вересень 2016 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 ТОВ Компанія Цифрові радіосистеми задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Зімінік у сумі 155 725,00 грн.

Позивачем не було надано до перевірки первинні документи щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Зімінік та у відведений термін, 90 календарних днів, первинні документи відновлені не були.

Позивач зазначив, що ним були вжиті дії щодо відновлення відповідних первинних документів, зокрема, ТОВ Компанія Цифрові радіосистеми звернулось до директора ТОВ Зімінік ОСОБА_1 , однак останній, відповідно до пояснень позивача, відмовив у відновленні первинних документів.

Таким чином ані в ході перевірки, ані під час судового розгляду даної справи первинні документи щодо взаємовідносин позивача із ТОВ Зімінік позивачем надані не були, з огляду на що суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів справи.

В акті перевірки відповідачем щодо контрагента позивача зазначено наступне.

ТОВ Зімінік перебуває на обліку у ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС, за видом діяльності КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Керівник, головний бухгалтер та засновник - ОСОБА_1 .

Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за 2016 рік - не подано.

Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 9 місяців балансова вартість основних засобів - 0 грн.

Остання звітність з податку на додану вартість подана за жовтень 2017 року.

Відповідач зазначив, що у Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу позивача зареєстровано наступні податкові накладні, складені ТОВ Зімінік : №54 від 20.09.2016 на суму 349 500, сума ПДВ 58 250,00 грн.; №55 від 20.09.2016 на суму 295 350,00 грн., сума ПДВ 49225,00 грн.; №56 від 20.09.2016 на суму 289 500,00 грн., сума ПДВ 48 250,00 грн.

Податковим органом в акті перевірки звернено увагу на те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про досудове розслідування № 3201710010000000090 від 09.10.2017, у межах якого допитано ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до реєстрації/придбання та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Зімінік .

3 урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, спеціальних умов для зберігання товарів, необхідних виробничих потужностей, контролюючим органом зазначено про відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ Зімінік та ТОВ Компанія Цифрові радіосистеми господарських операцій щодо продажу товарів, зокрема, неможливість виконання ТОВ Зімінік господарських операцій за відсутності трудових ресурсів, відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо реалізації товарів, неможливість ТОВ Зімінік самостійно реалізувати товари, які, згідно податкових накладних, реалізовано в адресу покупця, з огляду на що, при здійсненні перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій ТОВ Зімінік , згідно оформлених документів з контрагентами-постачальниками та покупцями, а отже ТОВ Зімінік створено штучну видимість здійснення господарських операцій з позивачем шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Відповідач у відзиві на позов вказав на те, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних неможливо відстежити ланцюг постачання, зокрема, не встановлено постачальника товарів до ТОВ Зімінік , які в подальшому були реалізовані позивачу.

Оскільки можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ Зімінік відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, то відповідачем зроблено висновок про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 у справі № 804/5444/16.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, на підтвердження реальності операцій між ТОВ Компанія Цифрові радіосистеми та ТОВ Зімінік позивачем надано дані бухгалтерського обліку, копії банківських виписок.

Крім того, позивачем надано копії прибуткових накладних, в яких постачальником вказано ТОВ Зімінік (а.с. 56-58 т. І), однак у вказаних накладних відсутні такі обов`язкові реквізити як підписи посадових осіб та відтиски печаток сторін господарської операції. У зв`язку із цим вказані первинні документи не можуть бути прийняті судом як належний і допустимий доказ реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Зімінік .

Таким чином, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, з урахуванням загальної інформації про контрагента позивача (наявність облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, допиту засновника директора ТОВ Зімінік ОСОБА_1 щодо непричетності до господарської діяльності), на переконання суду, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

З урахуванням наведеного вище, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє будь-які первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця (замовника послуг) права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки стосовно господарської діяльності позивача з контрагентом ТОВ Зімінік без настання реальних наслідків, шляхом формального оформлення наявних первинних документів.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018 №0047191404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Цифрові радіосистеми до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Цифрові радіосистеми (код ЄДРПОУ 38234684, адреса: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Суддя Н.М. Клименчук