Постанова

від 06.08.2019 по справі 809/4439/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2019 року

м. Київ

справа №809/4439/15

адміністративне провадження №К/9901/13075/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 809/4439/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Арсенал-Сіті до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - Реєстраційна служба Івано-Франківського МУЮ), державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловія Володимира Володимировича (далі - Державний реєстратор), третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Івано-Франківська міська рада (далі - Івано-Франківська міськрада), про визнання дій протиправними, скасування рішень державного реєстратора, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ТОВ Арсенал - Сіті

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Щавеля Р.М., суддів Костіва М.В., Бруновської Н.В., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 21.12.2015 ТОВ Арсенал-Сіті звернулось до суду з позовом, в якому, із урахуванням збільшення і зміни позовних вимог, просило:

визнати протиправними дії Реєстраційної служби Івано-Франківського МУЮ в частині безпідставного скасування державної реєстрації договору оренди землі від 10.01.2007, зареєстрованого в Івано-Франківському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.01.2007 № 040729400005;

визнати протиправними дії Державного реєстратора в частині помилкового застосування норм чинного законодавства при визначенні підстави для виникнення права комунальної власності в Івано-Франківської міськради на земельні ділянки площею 13,0477 га та 4,3164 га з відповідними кадастровими номерами;

визнати протиправною бездіяльність зазначених відповідачів в частині непроведення державної реєстрації права користування земельними ділянками позивача одночасно з державною реєстрацією права комунальної власності на земельні ділянки за Івано-Франківською міськрадою;

зобов`язати Реєстраційну службу Івано-Франківського МУЮ провести державну реєстрацію права користування земельними ділянками позивача площею 13,0477 га та 4,3164 га з відповідними кадастровими номерами у зв`язку із проведенням державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки площею 13,0477 га та 4,3164 га з відповідними кадастровими номерами за Івано-Франківською міськрадою;

визнати незаконними і скасувати рішення Державного реєстратора від 25.06.2015 № 22383465 Про скасування та від 25.06.2015 № 22379688 Про скасування .

Позов обґрунтовано тим, що 10.01.2007 між Івано-Франківською міськрадою (Орендодавець) та ТОВ Арсенал-Сіті (Орендар) укладено договори оренди земельних ділянок площею 13,0477 га та 4,3164 га для комплексної забудови житлового мікрорайону, який знаходиться в межах вулиць Національної Гвардії - Є.Коновальця - О.Сорохтея в м. Івано-Франківську.

25.06.2015 Державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міськради на земельну ділянку площею 13,0477 га (кадастровий номер 2610100000:20:004:0151 ) та земельну ділянку площею 4,3164 га (кадастровий номер 2610100000:20:004:0152 ). Підставою для виникнення права власності зазначено Закон України від 14.05.2013 № 233-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням (далі - Закон № 233-VII), постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2006 у справі № А-6/401. Така реєстрація є незаконною, зокрема, тому, що проведена з порушенням вимог законодавства та без одночасної реєстрації права оренди такими земельними ділянками. Також позивач вказав на те, що Державним реєстратором безпідставно скасовано державну реєстрацію правочину, на підставі якого виникло право користування позивача земельними ділянками.

2. Ухвалами Івано-Франківського окружного суду від 16.02.2016 задоволено клопотання ТОВ Арсенал-Сіті про відмову від частини позовних вимог та закрито провадження в частині позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльності Державного реєстратора щодо непроведення державної реєстрації права користування земельними ділянками позивача одночасно з державною реєстрацією права комунальної власності на земельні ділянки за Івано-Франківською міськрадою;

зобов`язання Реєстраційної служби Івано-Франківського МУЮ провести державну реєстрацію права користування земельними ділянками позивача площею 13,0477 га та 4,3164 га у зв`язку із проведенням державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки за Івано-Франківською міськрадою.

3. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2016 задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправними дії Реєстраційної служби Івано-Франківського МУЮ в частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10.01.2007, зареєстрованого у Івано-Франківському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.01.2007 № 040729400005;

визнав протиправними дії Державного реєстратора в частині визначення підстав для виникнення права комунальної власності в Івано-Франківської міськради на земельну ділянку площею 13,0477 га (кадастровий номер 2610100000:20:004:0151 ) та земельну ділянку площею 4,3164 га (кадастровий номер 2610100000:20:004:0152 );

визнав протиправним і скасував рішення Державного реєстратора від 25.06.2015 за №№ 22383465, 22379688 Про скасування .

4. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.04.2016 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. 11.05.2016 ТОВ Арсенал-Сіті звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 - залишити в силі.

6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.06.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

7. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідні положення КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 10.01.2007 між Івано-Франківською міськрадою (орендодавець) та ТОВ Маодот-І , яке у подальшому перейменовано у ТОВ Арсенал-Сіті (орендар), укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі постанови господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2006 у справі № А-6/401 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки площею 13,0477 га та 4,3164 га для комплексної забудови житлового мікрорайону, який знаходиться в межах вулиць Національної Гвардії - Є.Коновальця - О.Сорохтея в м. Івано-Франківську.

Вказаний договір зареєстрований у Івано-Франківському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.01.2007 № 040729400005 від 11.01.2007.

Також наведена угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинені записи № 10180469 про право оренди ТОВ Арсенал-Сіті земельної ділянки площею 13,0477 га та № 10178578 про право оренди ТОВ Арсенал-Сіті земельної ділянки площею 4,3164 га.

25.06.2015 представник Івано-Франківської міськради звернувся до Реєстраційної служби Івано-Франківського МУЮ із заявами про скасування запису про нерухоме майно, інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав про право оренди земельної ділянки за № 10180469 та земельної ділянки за № 10178578.

25.06.2015 Державний реєстратор рішеннями №№ 22383465, 22379688 скасував записи про нерухоме майно, інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав щодо права оренди ТОВ Арсенал-Сіті на земельні ділянки за № 10180469 та земельної ділянки за № 10178578 у розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритому на об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами 666461326101, 66639222610.

25.06.2015 Державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міськради на земельну ділянку площею 13,0477 га (кадастровий номер 2610100000:20:004:0151 ) та земельну ділянку площею 4,3164 га (кадастровий номер 2610100000:20:004:0152 ).

Підставою виникнення права власності зазначено Закон № 233-VII, постанову господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2006 у справі № А-6/401.

Окрім цього суди встановили, що постановою господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2006 у справі № А-6/401 визнано неправомірними дії Івано-Франківської міськради щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 17,3641 га в межах вулиць Національної Гвардії - Є. Коновальця - О. Сорохтея в м. Івано-Франківську для комплексної забудови житлового мікрорайону на території колишнього військового містечка №13; зобов`язано Івано-Франківську міськраду затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі вказаної земельної ділянки, а також укласти з позивачем договір оренди на земельну ділянку площею 17,3641 га.

Вказане судове рішення скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 (справа № 9104/32192/10).

Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2015 у справі № 909/1172/15 відмовлено у задоволенні позову Івано-Франківської міськради до ТОВ Арсенал-Сіті про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.01.2007.

Згідно із рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2015 у справі № 909/1063/15 за позовом ТОВ Арсенал-Сіті до Івано-Франківської міськради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Івано-Франківського МУЮ, визнано право користування за ТОВ Арсенал-Сіті земельною ділянкою площею 17,3641 га в межах вулиць Національної Гвардії - Є. Коновальця - О. Сорохтея для комплексної забудови житлового мікрорайону на території колишнього військового містечка № 13 у м. Івано-Франківську.

Вказані рішення оскаржені в апеляційному порядку, через що на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції не набрали законної сили.

Після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 12.11.2015 у справі № 909/1063/15 та у позові відмовлено.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ Арсенал-Сіті є користувачем земельних ділянок площею 13,0477 га та 4,3164 га, що підтверджується наявністю чинного договору оренди землі. Право комунальної власності на земельні ділянки може бути зареєстроване за Івано-Франківською міськрадою, що діє в інтересах територіальної громади м. Івано-Франківська. При цьому, після реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки також слід було здійснити державну реєстрацію похідних прав на такі земельні ділянки, а саме право користування позивача земельними ділянками.

Єдиною підставою для реєстрації комунальної власності на спірні земельні ділянки є чинний договір оренди земельної ділянки від 10.01.2007, а тому дії державного реєстратора в частині визначення підстав для виникнення права комунальної власності в Івано-Франківської міськради на земельні ділянки площею 13,0477 га (кадастровий номер 2610100000:20:004:0151 ) та 4,3164 га (кадастровий номер 2610100000:20:004:0152 ) є протиправними.

10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що земельні ділянки були сформовані ще 11.01.2007, а тому спірні відносини не можуть торкатися формування нової земельної ділянки і приписи статті 4-1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) на них не поширюються. Таким чином, державний реєстратор, керуючись пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141), цілком правомірно переніс до Державного реєстру прав записи, які містилися в Державному земельному кадастрі. Підставою реєстрації права комунальної власності слугували дані Державного земельного кадастру.

Тобто, державний реєстратор вчиняв відповідні дії в порядку, спосіб та у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що підставою для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не навпаки. Підставою для реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки міг бути договір оренди, а не постанова господарського суду у справі № А-6/401. Своє волевиявлення на укладення договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди щодо всіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, а реєстрація договору є елементом щодо договору. При цьому позивач вказує на те, що Івано-Франківська міськрада не була належним суб`єктом, за заявою якого державний реєстратор повинен був вносити записи про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. А положення Порядку № 1141 не можуть бути підставою для скасування права оренди земельної ділянки.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

13. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

14. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін суд, встановлений законом у статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

16. Суди не звернули уваги на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

17. Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

18. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

19. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

20. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

21. Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

22. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

23. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

24. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

25. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

26. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірні земельні ділянки та право комунальної власності), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав інших осіб, а не позивача.

27. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

28. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне (чи інше) право щодо того ж самого нерухомого майна.

29. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права користування земельними ділянками на підставі діючих договорів оренди і, як наслідок, відсутністю в Івано-Франківської міськради правомірного інтересу щодо фіксації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без одночасної державної реєстрації права користування за ТОВ Арсенал-Сіті .

30. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та Івано-Франківської міськради щодо орендних відносин та права користування земельними ділянками.

31. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельними ділянками має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельні ділянки іншою особою, за якою зареєстровано право щодо тих же самих земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, щодо якої відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

32. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

33. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

35. Отже, постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

36. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

37. Верховний Суд вказує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

38. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Сіті задовольнити частково.

Постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 у справі № 809/4439/15 скасувати.

Провадження у справі № № 809/4439/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Сіті до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловія Володимира Володимировича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Івано-Франківська міська рада, про визнання дій протиправними, скасування рішень державного реєстратора - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду