Ухвала

від 05.08.2019 по справі 804/1511/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 804/1511/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року по справі №804/1511/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс Дніпро до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року по справі №804/1511/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс Дніпро до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

13.06.2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби повторно подано до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року по справі №804/1511/18.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року по справі №804/1511/18 апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків, оскільки при перевірці апеляційної скарги суддею встановлено, що скаргу подано з порушенням вимог ст. 295, 296 КАС України.

На усунення зазначених в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року скаржнику надано строк 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Копію ухвали разом із супровідним листом направлено на адресу скаржника та вручено 18.07.2019 року.

В мажах строку встановленого ухвалою від 10 липня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, разом із платіжним дорученням №1389 від 25 червня 2019 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 81193,18 грн.

В обгрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач посилається на те, що вже звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яка була подана в межах строку на апеляційне оскарження, проте остання була повернута у зв`язку з несплатою судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб`єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Розглянувши наведені доводи клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, обставини, на які посилається позивач є суб`єктивними та пов`язані з неналежною організацією роботи суб`єкта владних повноважень.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини « ... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати фінансування витрат на оплату судового збору, обґрунтовано не визнана судом апеляційної інстанції поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Також колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у п. 40 та у п. 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків» .

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15.05.2018 року у справі № 804/2979/17.

Отже, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованою, а підстави, вказані у ній, є неповажними.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, встановлений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року по справі №804/1511/18 слід відмовити.

Керуючись ст. 299, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ч. 3 ст. 328, ст. 329 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати підстави, наведені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року по справі №804/1511/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс Дніпро до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення- відмовити.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш