Постанова

від 06.08.2019 по справі 810/3403/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3403/18 Суддя першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Костюк Л.О.,

при секретарі - Кузик О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Дельта Медікел до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2018 року позивач - Приватне підприємство Дельта Медікел звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення - рішення за формою Ш № 0019035401 від 13.03.2018 року, видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області;

- скасувати податкове повідомлення - рішення за формою Ш № 0018805401 від 13.03.2018 року, видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

05 серпня 2019 року відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду вх..№ 28818, Приватним підприємством Дельта Медікел подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої бездіяльність відповідача із зарахування сум надмірно та помилково сплачених коштів, про що заявляв в листах № 03-1635 від 29.12.2014 року та № 11-99/2 від 26.01.2015 року, спричинила прострочення всіх платежів, які визначено в податкових повідомленнях - рішеннях № 0019035401 від 13.03.2018 року та № 0018805401 від 13.03.2018 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях Приватного підприємства Дельта Медікел відсутнє порушення п.57.1 ст.57 ПК України, адже станом на дати кінцевого строку сплати податкових зобов`язань за грудень 2014 року, січень, лютий, червень 2015 року у позивача обліковувалась переплата з податку на прибуток та податку на додану вартість, позивач звертався з листами до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зарахування цієї переплати в рахунок зобов`язань з податку на додану вартість, проте відповідачем такого зарахування здійснено не було.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну електронну перевірку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість Приватного підприємства Дельта Медікел , код ЄДРПОУ 30634637, за грудень 2014, січень, лютий, червень 2015, за результатами якої складено Акт від 16.02.2018 р. №186/10-36-54-01.

Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Як слідує з матеріалів справи, позивач мав наступні узгоджені зобов`язання:

за грудень 2014, кінцевий строк сплати до 30.01.2015 відповідно до декларації з податку на додану вартість від 20.01.2015 № 9078862593 у розмірі 2 891 417, 00 грн.;

за січень 2015, кінцевий строк сплати до 02.03.2015 відповідно до декларації з податку на додану вартість від 20.02.2015 № 9019273800 у розмірі 1 332 354, 00 грн.;

за лютий 2015, кінцевий строк сплати до 30.03.2015 відповідно до декларації з податку на додану вартість від 20.03.2015 №9045500870 у розмірі 3 935 948, 00 грн.;

за березень 2015, кінцевий строк сплати до 15.04.2015 відповідно до Податкового повідомлення-рішення (форма "Р") №0000942200 від 26.03.2015 у розмірі 101 374 грн.;

за червень 2015, кінцевий строк сплати до 31.07.2015 відповідно до декларації з податку на додану вартість №9161407606 від 30.07.2015р. у розмірі 5 715 994 грн.

На підставі акту перевірки, та у зв`язку із порушенням, на переконання контролюючого органу п. 57.1 ст. 57 ПК України, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018 року № 0019035401 та № 0018805401.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Відповідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України узгодженим також стає грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом, в день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Контролюючим органом зазначено, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень є несвоєчасне виконання ПП Дельта Медікел узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Разом з тим, станом на 30.01.2015 року, тобто дату кінцевого строку сплати зобов`язання за грудень 2014 року, згідно інформації з електронного кабінету платника податків у позивача існувала переплата з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8 065 827, 08 грн. та недоїмка по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 299 196,42 грн.

Таким чином, станом на 30.01.2015 року загальний розмір переплати позивача з податку на прибуток становив 7 766 630, 66 грн.

Крім того, за інформацією з електронного кабінету платника податків у позивача станом 30.01.2015 року також існувала переплата з податку на додану вартість у розмірі 2 478 635,17 грн.

Відповідачем не заперечувалася наявність переплати за вказаними платежами.

Згідно п.17.1.10 ст.17 ПК України платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абз.1, 3 п.87.1 ст.87 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, переплата платника податків з податку на додану вартість повинна враховуватися в рахунок зобов`язань з цього ж податку автоматично, а зарахування переплати з податку на прибуток вчиняється виключно на підставі заяви платника податків.

Порядок зарахування помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначений п.43.5 ст.43 ПК України, а саме: контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому суд зазначає, що абзацом 3 цього пункту визначено, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, для своєчасного зарахування надміру сплачених коштів в рахунок податкових зобов`язань платник податку повинен подати заяву не пізніше ніж за 20 календарних днів до граничного терміну сплати суми узгодженого зобов`язання.

Відповідач у відзиві зазначає, що заяву про перерахування коштів на вірні рахунки отримав вже після граничного терміну сплати суми узгодженого зобов`язання.

Однак, позивачем надано лист від 29.12.2014 року №03-1635, який отримано ДПІ у Києво-Святошинському районі 30.12.2014 року, тобто, за 30 календарних днів до дати виникнення зобов`язань з податку на додану вартість, за яким позивач просить перерахувати частину переплати з податку на прибуток в рахунок погашення податку на додану вартість за грудень 2014 у розмірі 1 904 745, 35 грн.

Таким чином, станом на 30.01.2015 року, враховуючи переплату позивача з податку на додану вартість за інформацією з електронного кабінету платника податків у сумі 2 478 635,17грн. та вищевказаний лист, загальний розмір переплати позивача з податку на додану вартість мав би становити 4 383 380, 52 грн., тобто в розмірі більшому, ніж узгоджене зобов`язання позивача в сумі 2 891 417, 00 грн.

Також 26.01.2015 року позивачем направлено лист №11-99/2 (отримано ДПІ у Києво-Святошинському районі 30.01.2015 р.), яким позивач повідомив про помилково сплачені кошти як авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 5 400 000,00 грн. та просив зарахувати цей платіж в рахунок зобов`язань з податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу 6 підпункту 57.1 1 .2. пункту 57.1 1 статті 57 ПК України сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Зазначена норма була внесена Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи та набрала чинності 01 січня 2015 року.

Однак, позивачем подано лист №03-1635 від 29.12.2014 року, який отримано відповідачем 30.12.2014 року, тобто до вступу зазначеного положення в силу, а тому застосування вказаних норм до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності, є порушенням конституційного принципу дії норми в часі, що є неприпустимим.

По відношенню до листа від 26.01.2015 №11-99/2 положення абзацу 6 підпункту 57.1 1 .2. пункту 57.1 1 статті 57 ПК України також не застосовуються, оскільки обмеження щодо повернення та/або зарахування в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів стосується виключно платежів, які за своєю суттю є авансовими внесками з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Згідно підпункту 57.1 1 .2. пункту 57.1 1 статті 57 ПКУ крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Тобто, авансовий внесок із податку на прибуток виплачується емітентом корпоративних прав виключно при виплаті дивідендів, а тому платежі, які сплачені помилково, а також платежі, відносно яких відсутній обов`язок зі сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, не підпадають під дію обмеження, встановленого абзацом 6 підпункту 57.1 1 .2. пункту 57.1 1 статті 57 ПК України, оскільки за своєю суттю вони не є зобов`язанням платника податків зі сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Інформація, що вказаний платіж був саме авансовим внеском з податку на прибуток при виплаті дивідендів, заперечується позивачем, про що свідчить сам лист №11-99/2 від 26.01.2015 року, а відповідач не подав жодного доказу на підтвердження того, що зазначена сплата є сплатою саме авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, бездіяльність відповідача із зарахування сум надмірно та помилково сплачених коштів, про що заявляв позивач в листах від 29.12.2014 року № 03-1635 та від 26.01.2015 року № 11-99/2 спричинила прострочення всіх платежів, які визначено в податкових повідомленнях рішеннях від 13.03.2018 року №0019035401 та №0018805401.

Як вже зазначалося, станом на 30.01.2015 р. загальний розмір переплати позивача з податку на додану вартість мав становити 4 383 380,52 грн.

Станом на 30.01.2015 р. розмір зобов`язання позивача становив (декларація з податку на додану вартість від 20.01.2015 р. № 9078862593) - 2 891 417 грн.

Тобто, залишок переплати після зарахуванні її частини в рахунок погашення зобов`язань з податку на прибуток за грудень 2014 мав становити 1 491 963,52 грн.

При цьому, позивач 23.02.2015 року на підставі платіжного документа №134291 сплатив податок на додану вартість за грудень 2014 у розмірі 412 781,83 грн., а тому, враховуючи лист ПП Дельта Медікел від 26.01.2015 р. № 11-99/2, станом на 02.03.2015 року (кінцевий строк сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2015 року) загальний розмір переплати мав становити 7 304 745,35грн., при зобов`язаннях у розмірі 1 332 354, 00 грн.

Отже, залишок переплати після зарахуванні її частини в рахунок погашення зобов`язань з податку на прибуток за січень 2015 року мав становити 5 972 391,35грн.

Станом на 30.03.2015 року, тобто кінцевого строку сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2015 року, після зарахування частини переплати в рахунок цих зобов`язань, розмір яких становив 3 935 948, 00 грн., залишок переплати мав би становити 2 036 443,35грн.

Станом на 15.04.2015 року, тобто кінцевого строку сплати зобов`язань відповідно до Податкового повідомлення-рішення (форма "Р") від 26.03.2015 року № 0000942200, враховуючи, що позивачем 03.04.2015 р. сплачено грошові зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем по акту перевірки від 12.03.2015 р. № 68/10-13-22-02-20/30634637 в загальному розмірі 101 374, 00 грн., залишок переплати мав би становити 2 036 443,35 грн.

Сума зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2015 з кінцевим строком сплати до 31.07.2015 р., відповідно до декларації з податку на додану вартість від 30.07.2015 р. №9161407606 у розмірі 5 715 994, 00 грн. була сплачена позивачем до закінчення граничного строку, а саме платіжним документом від 30.07.2015 р. № 9434 у розмірі 5 715 994, 00 грн.

З урахуванням викладеного, варто зазначити, що оскільки штрафні санкції за невиконання грошових зобов`язань з податків виникають виключно на підставі наявності обов`язку суб`єкта господарювання зі сплати такого зобов`язання, то відсутність обов`язку тягне за собою відсутність можливості застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Київській області за формою Ш від 13.03.2018 року №0019035401 та № 0018805401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, більше того, обґрунтування вимог апеляційної скарги здебільшого взагалі не стосуються предмету позову, відповідачем зазначається про рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018 року, про порядок оприлюднення регуляторних актів, що не має відношення до даної справи, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Л.В.Бєлова

Л.О.Костюк

Повний текст виготовлено 06 серпня 2019 року.