Ухвала

від 31.07.2019 по справі 761/13441/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ліквідатора ПП «ДАРИ УКРАЇНИ» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на нежилі приміщення з №1 (один) по 10 (десять) (групи приміщень №83) (в літ. А), загальною площею 204,9 кв.м., за адресою: м.Київ, вулиця Горького (Антоновича), будинок 162, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148006680361, власником яких є ПП «Дари України» (код ЄДРПОУ 25641674).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ліквідатор ПП «ДАРИ УКРАЇНИ» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України не доведено.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження вказує на те, що розгляд клопотання прокурора проводився без виклику апелянта, а апеляційна скарга подана у строки визначені ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Відповідно до вимогст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положеньст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як вбачається з наданих матеріалів, СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100100013414 від 18.12.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 4 ст. 190 КК України.

02.04.2019 року прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме нежилих приміщень з №1 (один) по 10 (десять) (групи приміщень №83) (в літ. А), загальною площею 204,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вулиця Горького (Антоновича), будинок 162, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148006680361, власником яких є ПП «Дари України» (код ЄДРПОУ 25641674), посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя прийшов до висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання прокурора щодо арешту майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При постановленні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні сторони обвинувачення правові підстави для арешту майна, у зв`язку з чим слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України є, як вважає апеляційний суд, необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наданими матеріалами справи.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на нежилі приміщення з №1 (один) по 10 (десять) (групи приміщень №83) (в літ. А), загальною площею 204,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вулиця Горького (Антоновича), будинок 162, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148006680361, власником яких є ПП «Дари України» (код ЄДРПОУ 25641674), - залишити без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора ПП «ДАРИ УКРАЇНИ» ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4401/2019 Категорія ст.170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_7

Доповідач: ОСОБА_1