Постанова

від 01.08.2019 по справі 826/13373/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13373/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року адміністративну справу за позовом державного підприємства Науково-дослідний інститут Оріон до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство Науково-дослідний інститут Оріон (надалі за текстом - ДП Оріон ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0741140304 від 16.05.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати земельного податку на 9 771 636 грн. 87 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що земельні ділянки у державному земельному кадастрі не зареєстровані і ДП Оріон не має у власності чи користуванні будівель або споруд.

Позивач також звертав увагу на те, що при розрахунку земельного податку Головне управління ДФС у м. Києві застосувало ставку у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду від 27.04.2017 р. визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в м. Києві, яким встановлено плату за користування земельними ділянками.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що згідно технічних звітів по встановленню зовнішніх меж землекористування ДП Оріон є користувачем земельних ділянок.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.02.2018 р. по 12.04.2018 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ДП Оріон з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2017 р.

Результати перевірки оформлено актом № 284/26-15-14-01-05/14310709 від 26.04.2018р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 269, 286 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено суму земельного податку на 6 514 424 грн. 58 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

ДП Оріон подавались податкові декларації із самостійно обчисленими сумами земельного податку, що підлягав сплаті за 2016-2017 роки.

При розрахунку розміру податку позивачем застосовано ставку у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Разом з тим, у 2016 р. пунктом 5.6 Положення про плату за землю в м. Києві, а у 2017 р. пунктом 5.4 цього Положення, визначалось, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Із наведеного відповідач дійшов висновку про заниження ДП Оріон земельного податку на 6 514 424 грн. 50 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0741140304 від 16.05.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати земельного податку на 9 771 636 грн. 87 коп., у тому числі 6 514 424 грн. 58 коп. за основним платежем та 3 527 212 грн. 29 коп. за штрафними санкціями.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За приписами пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно технічних звітів ДП Оріон встановлено зовнішні межі користування земельними ділянками по вул. Дегтярівській, 51, вул. Ежена Потьє, 8а та вул. Ежена Потьє, 7 в м. Києві.

Таким чином, позивач фактично отримав у користування земельні ділянки, а відтак, незважаючи на те, що він не зареєстрував право користування земельними ділянками, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, ДП Оріон є платником земельного податку.

Зазначене фактично не заперечувалось і самим позивачем, який подавав до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016-2017 роки.

Також, сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, зокрема Витягом з технічної документації № Ю-26254/2009, що нормативну грошову оцінку зазначених земельних ділянок було проведено.

Пунктом 274.1 статті 274 ПК України було визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20 грудня 2016 р. № 1791-VIII, який набув чинності з 01.01.2017 р., були внесені зміни до названого пункту статті 274 ПК України.

Відповідно до цих змін ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За змістом пункту 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Положення про плату за землю в місті Києві затверджено рішення Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011 р. (у редакції рішення Київської міської ради № 58/923 від 28.01.2015 р.) (надалі за текстом - Положення ).

Пунктом 5.6 цього Положення передбачалось, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017 р. у справі № 826/10434/16 визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві , яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 р. апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року - без змін.

Отже, в силу положень статті 254 КАС України, у редакції, що була чинною до 15.12.2017 р., постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017 р. у справі № 826/10434/16 набрала законної сили 27.06.2017 р.

Водночас, рішенням Київської міської ради № 1005/2009 від 23 лютого 2017 р. Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 р. № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві , яке оприлюднено у № 29 від 15.03.2017 р. газети Хрещатик , внесено зміни до Порядку.

За наслідками цих змін пунктом 5.4 Порядку установлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення.

Оскільки пункт 5.4 Порядку незаконним не визнавався, колегія суддів приходить до висновку, що при розрахунку ДП Оріон суми грошового зобов'язання із сплати земельного податку Головне управління ДФС у м. Києві обгрунтовано виходило із ставок визначених пунктом 5.6 Порядку у 2016 р. та пунктом 5.4 Порядку у 2017 р.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 06 серпня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.П.Мельничук