Постанова

від 08.08.2019 по справі 500/947/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/7363/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Мартиць О.І., повний текст рішення суду складено 13 червня 2019 року) у справі № 500/947/19 за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Перфект Буд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В квітні 2019 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з Приватного підприємства "Перфект Буд" на їх користь адміністративно-господарські санкції в розмірі 45800 грн, а також пеню в розмірі 82,44 грн на рахунок: р/р №31215230019160, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код одержувача 37888326, одержувач - УК у Заліщицькому районі/Заліщицький район/50070000.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свого обов`язку в тій частині, що самостійно не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю та поклав обов`язок працевлаштування повністю на центр зайнятості. Проте центру зайнятості було надіслано лише один звіт Ф-3 ПН 28.02.2018 року, в якому не вказуються, що вакансія була актуальна протягом цілого року. Згідно чинного законодавства підприємства, установи і організації, у т.ч. підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, повинні інформувати центр зайнятості про наявність вакансій для осіб з інвалідністю. Центр зайнятості лише сприяє у працевлаштуванні, а безпосереднє працевлаштування здійснює керівник підприємства і він несе відповідальність за не виконання цього нормативу. Виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю це ініціатива насамперед керівника такого підприємства і в його інтересах найти особу з інвалідністю на робоче місце. А основним обов`язком центру зайнятості є направлення даних корінців працевлаштування особам, яким відповідно до закону встановлена інвалідність, але аж ніяк не працевлаштування особи з інвалідністю на даному підприємстві. Таким чином, вказує, що норматив щодо працевлаштування особи з інвалідністю не виконаний з вини відповідача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що Верховний Суд наголошує на тому, що своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Також зазначає, що попит на 2 вакансії, подані згідно звіту №3-ПН від 28.02.2018 року був актуальним протягом цілого року та на вказані посади центром зайнятості ніхто не надсилався, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, застосування до Приватного підприємства "Перфект Буд" адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені є протиправним, оскільки дане підприємство не вчинило правопорушення у сфері господарювання та вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Приватне підприємство "Перфект Буд" не повинно нести відповідальність через відсутність на обліку в центрі зайнятості осіб з інвалідністю.

Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача.

З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ від 27.02.2019 року, поданого приватним підприємством "Перфект Буд" до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 15 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа, середньорічна зарплата штатного працівника - 45800,00 грн (а.с.7).

Як видно із розрахунку заборгованості перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" склала 45800,00 грн (а.с.6).

На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 27.03.2019 року за №04-234/438 (а.с.8) про надання інформації подання звітів Ф-З-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у 2018 році Приватним підприємством "Перфект Буд" Заліщицькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості листом №19/220/0/19-01-23 від 04.04.2019 року (а.с.9) повідомлено, що приватним підприємством "Перфект Буд" протягом 2018 року було подано 28.02.2018 року звіт за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за посадою "7233(90) слюсар-ремонтник" (а.с.10). Особи з інвалідністю на дану вакансію не направлялися у зв`язку з відсутністю на обліку за даною професією та досвідом роботи.

Так як відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2018 році у кількості, визначеній чинним законодавством, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 45800,00 грн. і пеню в сумі 82,44 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 3 дні. Всього на загальну суму 45882,44 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6).

Вказані санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що стало причиною звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем 28.02.2018 року подавався до Заліщицького районного центру зайнятості звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за посадою "7233(90) слюсар-ремонтник". Однак, особи з інвалідністю на дану вакансію не направлялися у зв`язку з відсутністю на обліку за даною професією та досвідом роботи. Таким чином, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем вжито належних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не допущено правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону №875-XІI.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з цим, вивченню та дослідженню підлягають обставини стосовно того, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Як встановлено судом та видно з матеріалів справи, Заліщицькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості листом №19/220/0/19-01-23 від 04.04.2019 повідомлено позивача про те, що Приватним підприємством "Перфект Буд" протягом 2018 року було подано 28.02.2018 року звіт за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за посадою "7233(90) слюсар-ремонтник". Особи з інвалідністю на дану вакансію не направлялися у зв`язку з відсутністю на обліку за даною професією та досвідом роботи (а.с.9).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дав можливість судам у цій справі встановити, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, в постанові від 24.04.2019 року в справі №817/1188/18, що в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.

Як встановлено судом, відповідачем 28.02.2018 року подавався до Заліщицького районного центру зайнятості звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за посадою "7233(90) слюсар-ремонтник". Особи з інвалідністю на дану вакансію не направлялися у зв`язку з відсутністю на обліку за даною професією та досвідом роботи.

Таким чином, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Доводи скаржника про те, що центр зайнятості лише сприяє у працевлаштуванні, а безпосереднє працевлаштування здійснює керівник підприємства і він несе відповідальність за не виконання цього нормативу, є безпідставними, з огляду на наступне. За приписами частини 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід взяти до уваги, що за змістом статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а не на керівника підприємства.

Доводи скаржника про те, що відповідачем подавався лише один звіт форми №3-ПН від 28.02.2018 року та що в листі центру зайнятості не зазначено, що дана вакансія була актуальною протягом року, є безпідставними, оскільки попит на 2 вакансії, подані згідно звіту №3-ПН від 28.02.2018 року був актуальним протягом цілого року та на вказані посади центром зайнятості ніхто не надсилався, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем вжито належних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не допущено правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону №875-XІI, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 500/947/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 08 серпня 2019 року.