Постанова

від 08.08.2019 по справі 916/651/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/651/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Будішевської Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19»

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2019

по справі №916/651/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19»

про стягнення 39 057,49 грн.

ВСТАНОВИВ

У березні 2019 р. Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19» , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 39 057,49 грн., з яких: 21 318,22 грн. - пеня, 3 872,65 грн. - 3% річних та 13 866,62 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про переведення боргу в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача природний газ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 21 318 грн. 22 коп. - пені, 3872 грн. 65 коп. - 3% річних, грн. 62 коп. - інфляційних втрат та 1 921 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не виконано умов укладеного між сторонами договору про переведення боргу в частині своєчасної сплати заборгованість, що в свою чергу є підставою для нарахування та стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 у справі №916/651/19 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову.

Так, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору про переведення боргу апелянт зазначає, що на нього переведено заборгованість у розмірі 124301,89 грн. Перед укладенням вказаного договору відбулися загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19» на яких було вирішено надати згоду на укладення договору саме на вищевказану суму. При цьому, як зазначає апелянт, у відповідності до Статуту відповідача погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 100000 грн. належить до виключеної компетенції загальних зборів.

За твердженням апелянта, заявлені позивачем позовні вимоги розраховувались ним за період до укладення договору переведення боргу, тобто станом на дату укладення договору про переведення боргу були відомі позивачу, однак, не були включені до суми боргу, яка переводиться на нового боржника.

Апелянт стверджує, що у разі переведення боргу з урахуванням пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, загальна сума боргу складала б 163 359,38 грн., що потребувало б відповідного погодження загальних зборів ОСББ Книжковий-19 на укладення такої угоди.

До того ж апелянт зазначає, що на момент укладання договору ОСББ КНИЖКОВИЙ-19 не було відомо про неналежне виконання умов договору з боку первісного боржника та про можливе збільшення суми боргу вказаної у договорі за рахунок штрафних санкцій.

Не є обґрунтованим, за твердженням апелянта, й посилання суду першої інстанції на невиконання відповідачем грошового зобов`язання, оскільки відповідачем будо перерахувало позивачу 124 301,89 грн., що повністю відповідає сумі договору про переведення боргу.

Скаржник наголошує, що з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, зобов`язання щодо оплати пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних повинно бути виконане на протязі 7 днів від дня пред`явлення відповідної вимоги, проте такої вимоги відповідачем від позивача отримано не було, з огляду на що строк виконання вказаних зобов`язань не наступив, а тому не виникло й обов`язку щодо їх оплати.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі №916/651/19 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19» на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2019, визначено розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19» на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 у справі №916/651/19 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

04.07.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору про переведення боргу чітко зазначена сума основного боргу, яка переводиться на відповідача та відповідальність за невиконання або неналежне виконання первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу, а саме штрафні санкції, інфляційні витрати та відсотки.

Також позивач зазначає, що сторонами у договорі погоджено строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, тривалістю у 5 років, отже сторони в добровільному порядку погодили збільшену позовну давність. За наведених обставин, на думку позивача є безпідставними твердження апелянта, що у зв`язку з відсутністю вимоги про оплату пені, інфляційних та трьох процентів річних строк виконання не наступив, тому не виникло й обов`язку щодо їх оплати, оскільки позивач звернувся з позовом в межах погодженого сторонами строку позовної давності.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2016 року між АТ «НАК Нафтогаз України» (постачальник) та ОК «КНІЖНИЙ» (споживач) укладено договір постачання природного газу №3523/1617-ТЕ-23, згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У відповідності до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) природний газ обсягом до 184,0 тис.куб.м.

Пунктом 5.2 договору, зокрема, визначено до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5930,40 грн.

Згідно з п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.3 договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Згідно з положеннями розділу 12, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Під час дії договору 23.01.2017 р. сторонами укладалась додаткова угода №1 у відповідності до якої, вносились зміни у договір №3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016р., зокрема, в частині кількості та фізико-хімічних показників газу, порядку та умов передачі природного газу.

На виконання умов договору №3523/1617-ТЕ від 25.08.2016 р. між сторонами у справі було складено 30.10.2016 р. акт приймання-передачі природного газу у жовтні 2016 року на суму 52602,65 грн., 30.11.2016 р. акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2016 року на суму 108639,00 грн., 31.12.2016 р. акт приймання-передачі природного газу у грудні 2016 року на суму 148710,71 грн., 31.01.2017 р. акт приймання-передачі природного газу у січні 2017 року на суму 163548,58 грн., 28.02.2017 р. акт приймання-передачі природного газу у лютому 2017 року на суму 128820,14 грн.

14.12.2017 р. Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , Обслуговуючим кооперативом «КНІЖНИЙ» та ОСББ «КНИЖКОВИЙ-19» було укладено договір №8281/17-23/ТЕ про переведення боргу.

Відповідно до п.1.1 Договору №8281/17-23/ТЕ за згодою Кредитора Первісний боржник переводить до Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за Договором постачання природного газу №3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016 р., укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює Первісного боржника у зобов`язанні.

Сторонами відповідно до п. 2.1. Договору №8281/17-23/ТЕ про переведення боргу було встановлено суму боргу, яка переводиться на нового боржника станом на момент укладання Договору, що становить - 124301,89 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору №8281/17-23/ТЕ про переведення боргу, до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу №3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016р.

Договір про переведення боргу №8281/17-23/ТЕ від 14.12.2017 р. набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін, Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Невчасне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" із позовом до суду.

Судом першої інстанції позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, що випливають з договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так наявними матеріалами справи, а саме актами приймання-передачі природного газу, підтверджується, що позивачем на виконання умов договору про постачання природного газу було передано природний газ на загальну суму 602321,08 грн.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності зі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 ЦК України встановлено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Так 14.12.2017 р. на підставі договору № 8281/17-23/ТЕ про переведення боргу було замінено первісного боржника - ОК КНІЖНИЙ у зобов`язанні за договором поставки природного газу №3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016 р. на нового боржника - ОСББ «КНИЖКОВИЙ-19» .

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов`язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.

У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2 Договору).

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, встановила, що він є вірним та арифметично правильним.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ „НАК Нафтогаз України» та стягнення з відповідача 39057,49 грн., з яких: 21318,22 грн. - пеня, 3872,65 грн. - 3% річних та 13866,62 грн. - інфляційні втрати.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги заперечення апелянта з приводу того, що заявлені позивачем до стягнення пеня, три проценти річних та інфляційні втрати не були включені до укладеного між сторонами договору про переведення боргу з огляду на наступне.

За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, право на нарахування пені за невиконання покупцем зобов`язань з оплати за газ у визначені строки сторони узгодили в пункті 8.2. договору, в якому передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, прораховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У пунктах 3.1. та 4.1. договору про переведення боргу сторони погодили, що відповідач взяв на себе зобов`язання крім сплати основної заборгованості первісного кредитора також сплатити штрафні санкції, пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016 р. та визначили, що новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу №3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016 р.

Врахувавши наведене, колегія суддів вважає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, як новим кредитором, який зобов`язався сплатити штрафні санкції та нести відповідальність за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу №3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016 р., позивач на підставі пункту 7.2. договору №3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016 р. правильно та обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення у цій справі пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Судова колегія відзначає, що за приписами ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, колегією суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 р. у справі №923/536/18, переглядаючи справу з аналогічних правовідносин, погодився із висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що відповідач взяв на себе зобов`язання крім сплати основної заборгованості первісного кредитора, також сплатити штрафні санкції, пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу.

Колегія суддів також відзначає, що за приписами ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відтак, якщо сторони у договорі досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч.1 ст.259 ЦК України, то розрахунки слід проводити в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

Так згідно з п.10.3 договору № 3523/1617-ТЕ-23 купівлі - продажу природного газу від 25.08.2016 року, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Отже, при укладенні даного договору сторони в добровільному порядку погодили збільшену позовну давність.

Пунктом 4.1. Договору № 8281/17-23/ТЕ про переведення боргу визначено, що новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу № 3523/1617-ТЕ-23 від 25.08.2016 р.

Відтак колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що у зв`язку з відсутністю вимоги про оплату пені, інфляційних та трьох процентів річних строк виконання не наступив, а тому не виникло й обов`язку щодо їх оплати, оскільки як свідчать наявні матеріали справи позивач звернувся з позовом в межах погодженого сторонами 5-річного строку позовної давності.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 р. у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 р. у справі №916/651/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 08.08.2019 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Будішевська Л.О.