Рішення
від 02.08.2019 по справі 911/985/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2019 р. Справа № 911/985/19

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа»

до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

про зняття арешту

За участю представників:

від позивача: Биченков Д.В. (керівник);

від відповідача: не з`явилися;

Присутній: Новік Г.Г.

Обставини справи:

12.04.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 . МФО 320478 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» накладний постановою Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 54347870 для можливості КП КОР «Кагарликтепломережа» повернути помилково виплачені кошти Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Київській області в розмірі 249 831,11 грн на розрахуновий рахунок р/р № НОМЕР_2 в «Держказначейська служба України, м. Київ» , МФО 820172.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рахунок на який ТУ ДСАУ в Київській області помилково перерахувала кошти арештований, у позивача немає можливості повернути безпідставно набуті державні кошти.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 12.04.2019 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/985/19 та призначено підготовче засідання на 10.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 05.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2019 підготовче засідання у справі № 911/985/19 закрито та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 02.08.2019.

У судовому засіданні 02.08.2019 представник позивача підтримав задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 02.08.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 02.08.2019, не скористався правом на подачу відзиву на позов, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за наявними в ній матеріалами справи за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промову (заключне слово) представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

В якості обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на виконанні головного державного виконавця Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Качанюк О.В., знаходиться виконавче провадження № 54347558 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області у справах № 911/3699/16 та № 911/3692/16 про стягнення з боржника КП КОР Кагарликтепломережа на користь ТОВ Біотеплоенерго боргу у розмірі 466 342,30 грн та 2 097 315,17 грн.

24.07.2017 постановою Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було об`єднано два виконавчих провадження у справах № 911/3699/16 та № 911/3692/16 ВП № 54347870.

Постановою Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області накладений арешт на грошові кошти КП КОР Кагарликтепломережа , що містяться на рахунку № НОМЕР_1 МФО 320478 в ПАТ АБ УКРАГАЗБАНК .

28.12.2018 Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Київській області було помилково перераховано кошти на арештований рахунок позивача № НОМЕР_1 в розмірі 249 831,11 грн.

Позивач також вказує на те, що у зв`язку з тим, що рахунок, на який ТУ ДСАУ в Київській області помилково перерахувала кошти арештований, у КП КОР Кагарликтепломережа немає можливості повернути безпідставно набуті державні кошти.

Оскільки повернути помилково виплачені кошти ТУ ДСАУ в Київській області можливо лише при знятті арешту з рахунку № НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 . МФО 320478 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» накладний постановою Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 54347870 для можливості КП КОР «Кагарликтепломережа» повернути помилково виплачені кошти Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Київській області в розмірі 249 831,11 грн на розрахуновий рахунок р/р № НОМЕР_2 в «Держказначейська служба України, м. Київ» , МФО 820172.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у всіх інших випадках незавершенного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарський процесуальний кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачем законних прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 . МФО 320478 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» накладний постановою Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 54347870 для можливості КП КОР «Кагарликтепломережа» повернути помилково виплачені кошти Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Київській області в розмірі 249 831,11 грн на розрахуновий рахунок р/р № НОМЕР_2 в «Держказначейська служба України, м. Київ» , МФО 820172.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача, які викладені останнім у позовній заяві та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Миру, буд. 16; ідентифікаційний код 20622074) до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Кооперативна, буд. 19; ідентифікаційний код 34767228) про зняття арешту - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 07.08.2019

Суддя П.В.Горбасенко

Дата ухвалення рішення02.08.2019
Оприлюднено09.08.2019

Судовий реєстр по справі —911/985/19

Рішення від 02.08.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 19.07.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 05.07.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 10.06.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 20.05.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 16.04.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні