Рішення

від 02.08.2019 по справі 911/1297/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2019 р. Справа № 911/1297/19

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд"

до Фізичної особи - підприємця Данильчук Тетяни Миколаївни

про стягнення 157 111,48 грн

За участю представників: згідно протоколу судового засідання .

Обставини справи:

22.05.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд" до Фізичної особи - підприємця Данильчук Тетяни Миколаївни про стягнення 157 111,48 грн заборгованості, з яких: 134 666,99 грн боргу за договором поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018 та 22 444,49 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1297/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

25.06.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив № 21/06/19-г/153 від 21.06.2019 (вх. № 12542/19), згідно якого представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, а також проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просить суд розглянути справу № 911/1297/19 в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі № 911/1297/19 та призначено підготовче засідання на 05.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2019 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 19.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/1297/19, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 02.08.2019.

У судовому засіданні 02.08.2019, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд" (далі - Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Данильчук Тетяною Миколаївною (далі - Покупець) укладено договір поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12, за умовами якого постачальник зобов`язався систематично поставляти і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець - приймати такий товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що право власності на товар переходить з моменту підписання представником покупця видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно п. 4.2 договору покупець оплачує 100 % вартості товару протягом 7 календарних днів з моменту переходу права власності, шляхом безготівкового розрахунку у відповідності до пп. 1.2 та 2.1 договору.

Факт приймання товару покупцем засвідчується підписанням ним накладної (-их) на поставлений товар (п. 5.3 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року включно.

Позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 134 666,99 грн надано суду видаткові накладні № 13530 від 29.12.2018 на суму 76 188,68 грн та № 82 від 05.01.2019 на суму 58 478,31 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін договору.

Відповідач за отриманий від позивача товар, в порушення п. 4.2. договору поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018, не розрахувався, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за отриманий згідно договору поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018 товар склав 134 666,99 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.01.2019 та листом ФОП Данильчук Т .М. № 1 від 17.01.2019, копія якого наявна в матеріалах справи.

Предметом позову є вимоги про стягнення 134 666,99 грн боргу за договором поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018 та 22 444,49 грн штрафу.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 134 666,99 грн надано суду видаткові накладні № 13530 від 29.12.2018 на суму 76 188,68 грн та № 82 від 05.01.2019 на суму 58 478,31 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін договору; відповідач за отриманий від позивача товар, в порушення п. 4.2. договору поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018, не розрахувався, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за отриманий згідно договору поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018 товар склав 134 666,99 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.01.2019 та листом ФОП Данильчук Т. М. № 1 від 17.01.2019, копія якого наявна в матеріалах справи.

Посилання відповідача на ненадання позивачем документів на підтвердження якості товару, передбачених п. 2.4. договору (сертифікати якості від 26.09.2018), є доказово непідтвердженими, оскільки матеріали справи не містять жодних претензій відповідача щодо ненадання позивачем супровідних документів відповідачу.

Твердження відповідача відносно здійснення ним на рахунок позивача часткової оплати вартості поставленого товару по видатковій накладній № 82 від 05.01.2019 та що не було враховано позивачем при пред`явленні позовних вимог є помилковими, оскільки на підтвердження вказаної часткової оплати відповідачем суду доказів не надано, а 17.01.2019 відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого залишок на 17.01.2019 за всіма рахунками по взаємовідносинам з позивачем складає 134 666,99 грн, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та відповідача, які викладені останніми у своїх письмових заявах та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 134 666,99 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 134 666,99 грн боргу за договором поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 444,49 грн штрафу на підставі п. 8.1 договору поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018.

У випадку невиконання зобов`язань за договором понад 30 діб винна сторона сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості (п. 8.1 договору)

Суд встановив, що зазначені в п. 8.1 договору поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018 20 % від суми заборгованості за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив позивачу отриманий товар протягом 30 діб, штраф у розмірі 20 % від вартості (погоджений сторонами п. 8.1 договору) у загальному розмірі 26 933,40 грн, відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 22 444,49 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом, оскільки суд при ухваленні рішення не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 134 666,99 грн боргу за договором поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018 та 22 444,49 грн штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд" до Фізичної особи - підприємця Данильчук Тетяни Миколаївни про стягнення 157 111,48 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Данильчук Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд" (02660, м. Київ, вул. Сновська, буд. 20; ідентифікаційний код 36972008) 134 666 (сто тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят шість гривень) 99 коп. боргу за договором поставки продуктів харчування та товарів побутового призначення № ВВ-05/12 від 05.12.2018, 22 444 (двадцять дві тисячі чотириста сорок чотири гривні) 49 коп. штрафу та 2 356 (дві тисячі триста п`ятдесят шість гривень) 68 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 07.08.2019.

Суддя П.В.Горбасенко