РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/2871/17
пр. № 2/759/361/19
05 серпня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Величко Т.О.,
за участі секретаря Штанько В.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРМА до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (фактичних витрат), заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, за правом регресу,
встановив:
До суду звернувся позивач ПАТ Страхова компанія АРМА з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,(фактичних витрат), заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, за правом регресу.
В обґрунтування заявлених вимог посилаючись на те, що 03.10.2016 року, на вул.Сумська та вул.Козацька мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Lanos , днз НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля Renault Koleos , днз НОМЕР_2 , даний автомобіль було застраховано згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №022-710-00559 в ПрАТ СК АРМА . Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 18.11.2016 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні даної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля Renault Koleos , днз НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП вартість відновлювального ремоту склала 120 961 грн. 37 коп., відповідно до рахунку-фактури ПП "Компанія "АВТОДОК" вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 115 210 грн. 84 коп. Після отримання від страхувальника всіх необхідних документів, позивачем був складений страховий акт № 4676-А-К, на підставі яких та відповідно до умов договору страхувальнику було виплачене страхове відшкодування в сумі 15 210 грн. 84 коп, яке було перераховане за ремонт транспортного засобу, в зв`язку з чим позивач звертається до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 32 308 грн. 26 коп., посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки та ч. 1 ст. 1191 ЦК України,, згідно якої соба, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримів в повному обсязі, та не заперечував щодо розгляду справи в порядку заочного провадження.
Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву до суду не подавалось.
Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі позивача та відповідача.
Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив та не подав до суду відзив, а також те, що позивач не заперечує щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.10.2016 року, на вул.Сумська та вул.Козацька мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Lanos , днз НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля Renault Koleos , днз НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою УПП у м.Києві про ДТП (а.с.24-25).
Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 18.11.2016 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні даної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 29).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Koleos , днз НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ СК АРМА за договором добровільного страхування наземного транспорту №022-710-00559 від 02.03.2016 року (а.с.4-12).
На підставі Заяви про виплату страхового відшкодування (а.с. 26), Страхового акту № 4676-А-К від 17.11.2016 року (а.с. 27), Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 01.11.2016 року (а.с. 30-47) та протоколу огляду колісного транспортного засобу (а.с.48-66) ПрАТ СК "АРМА здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 115 210 грн., 84 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2327 від 17.11.2016 року (а.с.28), в зв`язку з чим у ПрАТ СК АРМА виникло право на звернення до відповідача ОСОБА_2 , як до винної особи, з вимогою відшкодувати понесені страховою компанією витрати.
Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Ч.2 п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року передбачає, що оскільки відповідно до ст. 3 Закону України № 1961-ІУ обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, так і захисту майнових прав страхувальника, враховуючи положення ст.1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, встановлюється залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах, передбаченого договором страхування страхового відшкодування.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі №6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Стороною відповідача не надано суду доказів на спростування розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем.
Таким чином, відповідач для відшкодування завданої ним шкоди зобов`язаний сплатити на користь позивача страхову виплату в розмірі 32 308 грн. 26 коп.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України ст.ст. 525, 526, 530, 625, 626, 629, 979, 988, 990, 993, 1187, 1191, 1192, 1194 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРМА до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (фактичних витрат), заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, за правом регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРМА (код ЄДРПОУ 21265671, м.Київ, вул. Смілянська, 10/31) суму відшкодування шкоди - в розмірі 32 308 грн. 26 коп. та судовий збір в розмірі 1600 грн., а всього 33908 (тридцять три тисячі дев"ятсот вісім) грн. 26 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.О.Величко
Суд | Святошинський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.08.2019 |
Оприлюднено | 09.08.2019 |
Номер документу | 83531487 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Святошинський районний суд міста Києва
Величко Т. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні