Рішення

від 31.07.2019 по справі 607/15653/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2019 Справа №607/15653/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Братасюка В.М.

за участі секретаря с.з. Созанської Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОК Житлобуд-Люкс , третя особа - ОСОБА_2 про невиконання умов договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до відповідача ОК Житлобуд-Люкс , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 883384,54грн.

На обґрунтування вимог зазначає, що 27 серпня 2015року рішенням апеляційного суду Тернопільської області визнано недійсним договір №47 про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва, укладений 04 січня 2014 року між нею ОСОБА_1 та обслуговуючим кооперативом Житлобуд-Люкс ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , серія та номер НОМЕР_2, видане на ім`я ОСОБА_1 державним реєстратором Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області 12 квітня 2014 року. Тому просить суд стягнути з ОК Житлобуд-Люкс в її користь 883384,54грн.,що включає в себе суму 331266грн. сплачених нею коштів згідно умов договору №47 від 04.01.2014року про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва, який є невиконаним, кошти які затрачені на проведення ремонтних робіт у квартирі в розмірі 68209,91грн., 3% річних в розмірі 33707грн., інфляційні втрати по вартості квартири 421436,61грн. та 27877,02грн інфляційні втрати по ремонту. Крім того, вважає, що в результаті невиконання умов договору №47 від 04.01.2014року про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва ОК Житлобуд-Люкс вона оплативши кошти не отримала квартиру, тому їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 1000000грн., через постійне перебування в стресі, переживання, втрати сну, погіршення стосунків з рідними.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОК Житлобуд-Люкс в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, подано заперечення на позов, змістом яких (арк.. справи 137) позовну вимогу визнано частково на суму внесених позивачкою коштів - 331 266 гривень.

Третя особа ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явилися, 06.12.2018року заперечили відносно задоволення позову, в подальшому подано заяву, згідно якої просить не брати до уваги квитанції по придбанню будівельних матеріалів та оплату за ремонтні роботи по представлених позивачем, оскільки будівельні матеріали з квартири були забрані з квартири невикористаними.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до договору №47 від 04.01.2014року про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва, укладеного між ОК Житлобуд-Люкс та ОСОБА_1 , кооператив зобов`язався надати пайовику право володіння та користування квартирою АДРЕСА_1 , а пайовик зобов`язався сплатити вартість квартири, що становить 331266грн.

04 січня 2014 року ОСОБА_1 сплатила 315266грн. та 07 квітня 2014року сплатила 16000грн.

06 квітня 2014року між ОК Житлобуд-Люкс та ОСОБА_1 , було підписано акт приймання-передачі квартири згідно з договором участі в кооперативі №47 від 04.01.2014року.

12 квітня 2014року Реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області видано свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

27 серпня 2015року рішенням апеляційного суду Тернопільської області визнано недійсним договір №47 про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва, укладений 04 січня 2014 року між ОСОБА_1 та обслуговуючим кооперативом Житлобуд-Люкс ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , серія та номер НОМЕР_2, видане на ім`я ОСОБА_1 державним реєстратором Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області 12 квітня 2014 року.

У даному рішенні зазначено, що укладаючи зазначені правочини з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обслуговуючим кооперативом Житлобуд-Люкс порушено норми матеріального права, а також права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на отримання права вимоги переходу права власності на обєкт будівництва або майнових прав на цей обєкт, а тому ці договора слід визнати недійсними.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, відповідно до ст.ст.203 ч.1, 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо дійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, який правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За змістом статті 216 Цивільного кодексу України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 5, 6 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду . У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Як встановлено судом з моменту винесення рішення апеляційним судом Тернопільської області (27.08.2015року), яким визнано недійсним договір №47 про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва, укладений 04 січня 2014 року між ОСОБА_1 та обслуговуючим кооперативом Житлобуд-Люкс , останнім грошові кошти внесенні ОСОБА_1 на виконання умов вказаного договору в розмірі 331266грн. повернуто не було, тому враховуючи те, що зазначеним судовим рішенням не було застосовано наслідків визнання правочину недійсним, оскільки вимоги про застосування реституції не заявлялися, позивач, скориставшись своїм правом та з посиланням на ст.216 ЦК України, заявила позовні вимоги про повернути їй коштів, які були сплачені на виконання цього правочину.

Поряд з тим, згідно за ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Отже, положення даної статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Оскільки з моменту визнання недійсним договору між сторонами на підставі судового рішення договірні правовідносини сторін з огляду на положення статей 216, 1212 ЦК України трансформувалися на обов`язок відповідача сплатити позивачу грошові кошти, тобто на грошове зобов`язання, та у разі набуття та збереження коштів без достатньої правової підстави, на них нараховуються 3 % річних та інфляційні збитки (постанова Верховного Суду у справі №6/363 від 04.09.2018р.).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону, правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, котрі забезпечують формування єдиної правозастосовної практики, суд доходить висновку, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються інфляційні збитки та 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 421436,61грн інфляційних втрат за період з 07.04.2014року по 22.03.2018року та 33707грн. - 3% річних за період з 27.08.2015року по 16.01.2019року, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання 331266грн.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивачем інфляційні нарахування здійснено за період з 07.04.2014року, тобто з дати внесення ОСОБА_1 повної вартості квартири, проте такий розрахунок слід здійснювати з 27.08.2015року - дати винесення апеляційним судом Тернопільської області рішення про визнання недійсним договору №47 про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва, укладеного 04 січня 2014 року між ОСОБА_1 та обслуговуючим кооперативом Житлобуд-Люкс .

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 № 62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Виходячи з наведеного, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (тобто помісячно на суму боргу, яка існувала у відповідний місяць), а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тому суд, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 27.08.2015року по 31.07.2019року включно, дійшов висновку, що до стягнення як правомірні підлягають вимоги в сумі 190345,44грн інфляційних нарахувань та 39044,01грн - 3% річних (розрахунок суду міститься в матеріалах справи).

З огляду на викладене підлягають до задоволення вимоги про стягнення з ОК Житлобуд-Люкс в користь ОСОБА_1 331266грн. внесених на виконання договору №47 про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва від 04 січня 2014 року, 190345,44грн. інфляційних нарахувань та 39044,01грн. - 3% річних. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з невірним їх нарахуванням.

Крім цього позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів за проведення робіт у квартирі, що включають: 36917,66грн. за індивідуальне опалення квартири; 150 євро = 4823 грн. за металопластикові вікна НВФ ТОВ Інтелтех ; 976, 67 грн. за товари придбані в магазині Ампер; 22грн. за товари придбані в ПП Каспрук; 80грн. за товари придбані в ПП Грицюк; 376,44 доларів США = 10184,32 грн.; 608,95 грн. за опалення; 163,08 грн. за плінтус придбаний в ПП Грицюк; 9,54 грн. за клей придбаний в ПП Грицюк; 134,46грн. за плінтус придбаний в ПП Грицюк; 658,38грн. за товари придбані в магазині Ампер; 499,32грн. за товари придбані в магазині Епіцентр; 389,60 грн. за товари придбані в магазині Арс-Кераміка; 419,52 грн. за клей та ґрунтовку придбані ПП Грицюк; 71 грн. за товари придбані в ПП Шубарт; 157 грн. за товари придбані в ПП Шубарт; 15,70грн.+411,18грн.=426,88грн. за товари придбані в магазині Епіцентр; 222,25грн.+835грн.+15,60грн.=1072,85 грн. за товари придбані в магазині в Арс-Кераміка; 126x6 +127+5=888 грн. за послуги ОСББ Оазис-Тернопіль; 1681,90 грн.+3313,44 грн. +133,56 грн. +4910,34 грн. = 10039,24 грн. за товари придбані в ПП Грицюк; 107,52+49,32+1208,52 = 1365,36 грн. за товари придбані в ПП ОСОБА_6 .

Загалом вартість ремонтних робіт заявлено на суму 68209,91грн., на зазначену суму нараховано також інфляційні нарахування на суму 27877,02грн. за період з 27.08.2015року по 16.01.2019року.

Однак як встановлено в судовому засіданні з показань третьої особи ОСОБА_2 , 10.12.2015року ОСОБА_7 були забрані всі будівельні матеріали та речі з квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить розписка написана останнім власноручно, ремонтні роботи були проведені в малому обсязі і поганої якості, про що свідчать фотографії долучені до матеріалів справи, також зазначає, що металопластикові вікна були встановлені забудовником, а не ОСОБА_1 , а будівельні матеріали з квартири були забрані з квартири невикористаними, після чого ОСОБА_1 доступу до квартири не мала.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання,

Аналізуючи докази, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, прийшов до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОК Житлобуд-Люкс коштів, що затрачені на проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 68209,91грн. та 27877,02грн інфляційних нарахувань на зазначену суму слід відмовити за безпідставністю вимог до ОК Житлобуд-Люкс , так як власником квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2 .

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обгрунтовуючи заподіяну моральну шкоду, позивач ОСОБА_1 вказала, що внаслідок невиконання ОК Житлобуд-Люкс умов договору №47 від 04.01.2014року про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва ОК Житлобуд-Люкс вона оплативши кошти не отримала квартиру, рішенням суду договір визнано недійсним, внаслідок чого , порушився спокій і сон, поглибились душевні переживання, що призвело до погіршення стосунків з рідними, втрати нормальних життєвих зв`язків, та вимагало додаткових зусиль для організації її життя, внаслідок чого їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 1000000грн.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі Недайборщ проти Російської Федерації (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року, зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 р. у справі Антипенков проти Російської Федерації (Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 р. у справі Пшеничний проти Російської Федерації (Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422/03, § 351; рішення у справі Гарабаєв проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р. у справі Грідін проти Російської Федерації (Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20), що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

При визначенні розміру моральної шкоди суд, з урахуванням норм ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 5 від 25 травня 2001 року, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, бере до уваги, що дійсно відбулося втручання в право власності позивача, понесені нею витрати на придбання нерухомого майна, котре вона втратила з вини відповідача, характер та обсяг душевних та психічних страждань, яких зазнала позивач ОСОБА_1 , характеру немайнових втрат, приходить до переконання, що в її користь підлягає до стягнення із відповідача 10000 гривень моральної шкоди.

Крім того, в силу вимог ст.141 ЦПК України, із відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 6246,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 352, 354, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОК Житлобуд-Люкс на користь ОСОБА_1 331266грн. внесених на виконання договору №47 про дольову участь в фінансуванні житлового будівництва від 04 січня 2014 року, 190345,44грн. інфляційних нарахувань, 39044,01грн. - 3% річних та 10000грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОК Житлобуд-Люкс на користь ОСОБА_1 сплачену при зверненні до суду суму судового збору в розмірі 6246,55 грн.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту рішення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОК Житлобуд-Люкс , м. Тернопіль, вул.Київська,6, код 37802385.

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк