Постанова

від 01.08.2019 по справі 390/761/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2019 року м. Кропивницький

справа № 390/761/18

провадження № 22-ц/4809/1174/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича,

представник відповідача - адвокат Павлій Андрій Григорович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Павлія Андрія Григоровича, який представляє інтереси Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича, на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2019 року в складі головуючої судді Бойко І. А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

22.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства Ковалевського ОСОБА_2 (далі ФГ Ковалевського В . І . ) про визнання недійсним договіру оренди землі від 28.03.2018 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивувала тим , що вона в порядку спадкування стала власником зазначеної земельної ділянки. На час відкриття спадщини земельна ділянка перебувала в користуванні ФГ ОСОБА_3 , на підставі договору оренди землі, строк дії якого закінчувався 30.03.2018 року. До закінчення строку дії зазначеного договору, позивач неодноразово повідомляла відповідача про намір припинити орендні правовідносини. В травні 2018 року їй стало відомо про реєстрацію договору оренди землі, укладеного 28.03.2018 року між нею і ФГ Ковалевського В. І. Вказаний правочин суперечить її волевиявленню, такий договір оренди вона не підписувала, тому вона просила визнати його недійсним.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Ковалевського Віталія Івановича від 28.03.2018 року, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідача - адвокат Павлій А. Г. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказав, що між позивачем та відповідачем виник спір з приводу дійсності договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 28.03.2018 року.

Як на підставу недійсності правочину позивач посилається на те, що він не підписував договір оренди з відповідачем. Проте, позивачем не було заявлено клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи, таке клопотання судом не розглядалось, питання належності підпису в графі орендодавець на спірному договорі позивачу чи іншій особі не вирішувалось. Матеріалах справи є заява представника позивача від 24.10.2018 р. - не розглядати клопотання про призначення експертизи.

Всупереч ст.109 ЦПК України суд визнав недійсним спірний договір, посилаючись на те, що відповідач не надав суду оригіналу договору оренди земельної ділянки від 28.03.2018 року, не з`явився жодного разу в судове засідання під час розгляду спору по суті, не надав особисто або через своїх представників належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідач вважає, що оскільки позивач у позові посилається на те, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки, то саме на неї покладається обов`язок довести цей факт. Доказів недійсності укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 28.03.2018 року на момент його укладення в ході розгляді справи не здобуто.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Павлія А. Г. , який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача та її представника адвоката Тупала М. П., які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 8,12 га, № НОМЕР_2 , що розташована на території Миколаївської сільської ради АДРЕСА_1 Кіровоградського району Кіровоградської області, право набуте на підставі свідоцтва про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101782578 від 27.10.2017 року, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 25.10.2017 року (а.с.5).

З інформаційної довідки №123979378 від 15.05.2018 року щодо Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бондаренко А. В. внесені відомості про право оренди земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_1 , на підставі договору оренди землі від 28.03.2018 року між Фермерським господарством Ковалевського ОСОБА_2 (орендарем) та ОСОБА_1 (орендодавцем), укладеного на 10 років, з правом пролонгації (а.с.6-7).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалась на те, що вона не підписувала та не укладала з Фермерським господарством Ковалевського ОСОБА_2 договір оренди землі від 28.03.2018 року щодо оренди земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Під час розгляду справи відповідач не надав оригінал вказаного договору оренди землі.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є вольова дія, тобто поєднання волі та волевиявлення сторін. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі", яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі.

Вимогами ч. 2 ст.125 та ст.126 Земельного кодексу України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

У відповідності до положень статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електрону копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Встановивши, що ОСОБА_1 заперечувала факт підписання договору оренди земельної ділянки від від 28.03.2018 року щодо оренди земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_1 , врахувавши ухилення відповідача від надання на вимогу суду оригіналу спірного договору, а також відсутність оригіналу цього договору у реєстратора права оренди, що унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не спростував доводи позивача про відсутність її волевиявлення на укладання спірного договору земельної ділянки, а також не надав належних та допустимих доказів на підтвердження сплати орендної плати позивачу за користування зазначеною земельною ділянкою.

Вказаний висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду (справа № 193/344/17).

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі , що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення .

Встановлено, що відповідачем, на виконання вимог ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2018 року про витребування у ФГ Ковалевського ОСОБА_6 . ОСОБА_7 оригіналу договору оренди землі від 28.03.2018 року, не надано суду оригінал вказаного договору.

Ухвала Кіровоградського районного суду від 12.04.2019 року, якою повторно витребувано від відповідача спірний правочин, відповідачем також не виконана.

Поважні та об`єктивні причини, що перешкоджали відповідачу надати суду оригінал договору його представниками суду не повідомлені.

Відсутність оригіналу вказаного доказу унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи, клопотання про призначення якої було заявлено представником позивача з метою встановлення факту підписання позивачем договору оренди землі від 28.03.2018 року.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді представник відповідача не надав відомостей щодо дати, місця, часу укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського ОСОБА_8 , а також про його істотні умови, щодо яких сторони дійшли згоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Наведені в апеляційній скарзі доводи грунтуються на припущеннях, суперечать наявним у матеріалах справи доказам, зводяться до незгоди заявника з висновками суду щодо оцінки доказів, не містять підстав для висновку про порушення або недотримання судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Павлія Андрія Григоровича, який представляє інтереси Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича, залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко