Рішення

від 07.08.2019 по справі 910/4466/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.2019 Справа № 910/4466/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Стрюкова А.О.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Кепітал Інвестментс» , м. Київ,

до відповідача : Акціонерного товариства «Київенерго» , м. Курахове, Донецька область,

про стягнення 93444,02 грн.,

за участю представників сторін :

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Кепітал Інвестментс» , м.Київ, звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства «Київенерго» , м.Курахове, Донецька область, про стягнення 93444,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення відповідачем суми попередньої оплати сплаченої за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885184 від 26.10.2017р. Як вказує позивач, за період з січня 2018 по квітень 2018 ним було спожито теплової енергії на суму 470 809, 66 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8885184 від 26.10.2017. Проте, враховуючі здійснені позивачем переплати, загальна сума, яка могла бути використана на оплату теплової енергії, спожиту абонентом в січні-квітні 2018р. складає 564253,68грн., у зв`язку з чим, різниця між оплаченою та спожитою тепловою енергією в сумі 93444,02грн. підлягає стягненню з відповідача.

В якості правових підстав позову позивач зазначив, зокрема, положення ст.ст. 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.205 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 21.05.2019р. матеріали справи №910/4466/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Кепітал Інвестментс" до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 93444,02 грн. передані за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Донецької області від 11.06.2019р. справа №910/4466/19 передана на розгляд судді Харакозу К.С.

Ухвалою суду від 13.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4466/19; справу №910/4466/19 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві №б/н від 26.06.2019 року відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження наявності надлишково сплачених коштів в сумі 93444,02 грн. Вказав, що сам по собі акт звірки розрахунків не є документом, який може свідчити про наявність заборгованості.

У відповіді на відзив, позивач наголосив, що правовою підставою вимог позивача є ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки зобов`язання відповідача за тимчасовим договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885184 від 26.10.2017р. припинились, внаслідок прийняття Київською міською радою 24.04.2018 рішення №517/4581. До відповіді на відзив додані копії платіжних доручень в підтвердження оплати теплової енергії за тимчасовим договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885184 від 26.10.2017р., та копії актів приймання - передавання товарної продукції за договором.

У судове засідання 07.08.19р. представники позивача та відповідача не з`явились про місце, час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2017р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (нині - Акціонерне товариство «Київенерго» , далі - Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелті Кепітал Інвестментс» (Абонент) укладено тимчасовий договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885184, відповідно до п.1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

В свою чергу, з огляду на положення п.2.3.1 договору абонент зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п.7.1 договору спори сторін, пов`язані з укладенням, зміною, виконанням та розірванням цього договору, регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше, ніж за 30 днів до початку кварталу.

Сторони зобов`язуються розглянути претензію іншої сторони, та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі (п.7.2 договору).

За умовами п.7.3. договору сторони передбачили, що після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не при досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в господарський суд м.Києва.

Відповідно до п.8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 26.12.2017р.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; передбачених п.6.4.1.Договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

За умов п.2 Порядку розрахунків за теплову енергію (додаток №4 до договору) Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або ж оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу» , як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №7 за адресою: вул.Горького, буд. №29, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РВТ) (п.5 додатку №4 до договору).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов тимчасового договору №8885184 від 26.10.2017р., з метою отримання теплової енергії станом на 01.01.2018р. перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі 223917,64 грн., за період з січня 2018 по квітень 2018 року сплачено додатково 340335,78грн.,тобто, загальна сума яка могла бути використана на оплату теплової енергії спожиту в січні-квітні 2018 року становить 564253,68грн. Разом з цим, за період з січень - квітень 2018 року абонентом (позивачем) було спожито теплову енергію на суму 470809,66 грн. Вказане підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень в підтвердження оплати теплової енергії за тимчасовим договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885184 від 26.10.2017р. за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року; копіями актів приймання - передавання товарної продукції за договором за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року; копіями розрахунків коригування кількісних і вартісних показників за грудень 2017 року.

За твердженнями позивача, з 01.05.2018р. відповідач припинив діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва та припинив дію пропозиції із надання послуг у сфері теплопостачання, оскільки не є теплопостачальною організацією та ліцензіатом у сфері теплопостачання.

Разом з тим, 30.04.2018р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Кепітал Інвестментс» та представником Акціонерного товариства «Київенерго» складено, підписано та скріплено печатками обох сторін акт звіряння розрахунків за теплову енергію за тимчасовим договором №8885184 від 26.10.2017р., відповідно до якого, станом на 01.05.2018р., залишок на рахунку позивача складає 93444,02 грн.

Таким чином, сума передплати Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Кепітал Інвестментс» за теплову енергію становить 93444,02 грн. (150471,14 грн. - 57027,12 грн.).

Позивач звертався до відповідача з листом вих. №304/02/19-02 від 04.02.2019р., у якому просив останнього повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелті Кепітал Інвестментс» кошти у вищевказаній сумі. Даний лист був отриманий відповідачем 11.02.2019р., проте, залишений без відповіді та задоволення.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Станом на дату подачі позову та розгляду справи відповідачем не надано відповіді на вимогу позивача про повернення грошових коштів у сумі 93444,02 грн., кошти не повернуто.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст.653 ЦК України).

Разом з тим, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017р. комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» ; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія» ), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

Отже, оскільки з 30.04.2018р. АТ "Київенерго" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р. теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась, та суд вважає, доведеними доводи позивача про припинення правовідносин за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, листом вих. №304/02/19-02 від 04.02.2019р. позивач звертався до відповідача з вимогою повернути кошти у розмірі 93444,02 грн., які були сплачені авансом в рахунок майбутнього постачання теплової енергії згідно акту звіряння розрахунків від 30.04.2018р.

Так, зі змісту листа вих. №304/02/19-02 від 04.02.2019р. вбачається намір абонента припинити господарські зобов`язання за договором та провести остаточні взаєморозрахунки.

Факт направлення вказаного листа на адресу відповідача, підтверджується копію рекомендованного повідомлення про вручення поштового відправлення, датованим 08.02.2018р., з якого вбачається, що поштове відправлення, яке скеровувалось на адресу АТ "Київенерго", було отримано останнім 11.02.2018р.

Таким чином, вищенаведене свідчить про повідомлення відповідача щодо припинення господарських взаємовідносин згідно тимчасового договору №8885184 від 26.10.2017р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та про необхідність повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 93444,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 30.04.2018р., який був підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, переплата (сальдо, сума попередньої оплати) Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Кепітал Інвестментс» станом на 01.05.2018р. за тимчасовим договором №8885184 від 26.10.2017р. складає 93444,02 грн.

Факт існування вищевказаної переплати за договором підтверджується також наданими суду копіями платіжних доручень в підтвердження оплати теплової енергії за тимчасовим договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885184 від 26.10.2017р. за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, та копії актів приймання - передавання товарної продукції за договором за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 30.04.2018р. складено, підписано та скріплено печатками представником Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Кепітал Інвестментс» та представником Акціонерного товариства «Київенерго» , вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 93444,02 грн.

Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відтак, оскільки АТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, а отже оскільки АТ «Київенерго» позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м. Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки згідно тимчасового договору №8885184 від 26.10.2017р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, враховуючи, приписи ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України передоплата у розмірі 93444,02 грн. підлягає поверненню.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Кепітал Інвестментс» , м. Київ, до відповідача: Акціонерного товариства «Київенерго» , м. Курахове, Донецька область, про стягнення 93444,02 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Кепітал Інвестментс» (03115, м.Київ, вул.Святошинська, б.3, код ЄДРПОУ 35252323) грошові кошти в розмірі 93444,02 грн. та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні 07.08.2019 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.С. Харакоз